709/148/22
03 березня 2022 року смт Чорнобай
Суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Кваша І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративні матеріали (протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 66/2022 від 09 лютого 2022 року), які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
- за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Згідно з протоколом, ОСОБА_1 , припинивши повноваження депутата Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно, подав до Національного агенства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення, оскільки граничний термін подачі був до 31 березня 2021 року, а декларація фактично подана 17 червня 2021 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив наступне. Щорічну декларацію подавав вчасно, як і всі попередні роки. Намірів приховувати свої доходи ніколи не мав. Але пізніше з'ясувалося, що вказав неправильну назву - декларація мала називатись не "щорічна", а "після звільнення". Тому у червні 2021 року подав декларацію ще раз, інформація там ідентична, але вид декларації вказав - "після звільнення".
Присутня у судовому засіданні прокурор Степанок О.В. підтримала викладені в адміністративному протоколі та доданих до нього документах обставини вчинення адміністративного правопорушення, вважала протокол правомірним та таким, що складений відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в межах санкції статті. Зазначила, що на даний час не має можливості перевірити, чи дійсно в обох деклараціях особою вказувалася однакова інформація.
Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про час, дату та місце розгляду адміністративних матеріалів повідомлене належним чином, однак явку свого представника у судове засідання не забезпечило.
Розглянувши адміністративні матеріали, заслухавши думку прокурора, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст. 252 КУпАП України, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інше.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
З об'єктивної сторони дане адміністративне правопорушення полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин
1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в тому числі, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Як вбачається з матеріалів провадження, 25 жовтня 2015 року ОСОБА_1 був обраний депутатом Великоканівецької сільської ради VII скликання (а.с. 25).
Отже, ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані із корупцією, у тому числі за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З суб'єктивної сторони дане адміністративне правопорушення передбачає наявність умисної форми вини. Зокрема, відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, настає за умови, що суб'єкт усвідомлював протиправний характер своїх дій і має прямий або непрямий умисел спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання відповідної декларації, керуючись особистим інтересом чи інтересами третіх осіб. Вчинення такого діяння через необережність не охоплюється санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП і виключає притягнення до адміністративної відповідальності.
Як передбачено в ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суд бере до уваги, що суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 (справа №1-27/2010).
Зазначене вище також підтверджується і положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до яких під корупцією слід розуміти використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Отже, при розгляді даної категорії справ обов'язково має встановлюватись умисний характер вчиненого.
Згідно з роздруківкою відомостей, виданих пошуковою системою Єдиного Державного Реєстру Декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з офіційного сайту НАЗК України ОСОБА_1 подав декларацї, зокрема:19.03.2021 - щорічну, 17.06.2021 - після звільнення (а.с. 16).
Судом встановлено, що обидві декларації охоплюють інформацію про попередній рік, а саме 2020 рік. Таким чином, подаючи 19.03.2021 року щорічну декларацію, ОСОБА_1 фактично подав декларацію після звільнення. Помилка у назві декларації не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за її неподання.
Отже, ОСОБА_1 , формально несвоєчасно подавши декларацію після звільнення, але вчасно подавши щорічну декларацію, не мав наміру приховати свої доходи за 2020 рік та не мав інших корисливих мотивів.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Враховуючи наведене, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, що безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у ОСОБА_1 умислу (прямого чи непрямого) та відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, на несвоєчасне подання відповідної декларації, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Враховуючи викладене, в справі підлягають застосуванню положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за фактом несвоєчасної подачі декларації за типом - після звільнення, підлягає до закриття у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.172-6, 245, 247, 283-284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І.М. Кваша