Справа № 146/451/21
"02" березня 2022 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: АТ «Перший Український Міжнародний Банк»
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,
приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольга Леонідівна
вимоги позивача: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
07 квітня 2021 року до Томашпільського районного суду надійшов даний позов, в якому позивач ОСОБА_1 просить визнати виконавчий напис виконаний приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною за № 7764 від 30 серпня 2018 року таким, що не підлягає виконанню та зобов'язати Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк» повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнені суми коштів за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни за № 7764 від 30 серпня 2018 року в розмірі 14023,64 грн.
Позов обґрунтований наступним.
26 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Юхименко О.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63414837 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. зареєстрованого в реєстрі за № 7764 від 30.08.2018 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №85019464973 від 03.02.2014 року.
Позивач вказує, що вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню оскільки він був виданий без наявності для цього юридичних підстав, а саме відсутності будь яких договірних правовідносин між ним та АТ «Перший Український Міжнародний Банк». Жодних коштів від банку він не отримував.
Позивач зазначає, що в лютому 2014 року ним було втрачено паспорт.
Позивач наголошує, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не відповідає вимогам законодавства України, зокрема нотаріус не впевнився в безспірності зобов'язання. Нотаріус не повідомив боржника про те, що до нього звернулися з заявою про видачу виконавчого напису.
Також позивач вказує, що на підставі вказаного виконавчого напису з заробітної картки позивача на користь відповідача було безпідставно стягнуто грошові кошти в сумі 14023,64 грн.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 23 березня 2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення за виконавчим написом виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною зареєстрованого в реєстрі за № 7764 від 30.08.2018 року, за виконавчим провадженням №63414837, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольгою Леонідівною.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 09 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18 травня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 травня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 16 червня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 червня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 19 липня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 19 липня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 06 жовтня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 06 жовтня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 27 жовтня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 27 жовтня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 10 листопада 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 10 листопада 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 01 грудня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 01 грудня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 20 грудня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 грудня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 29 грудня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 29 грудня 2021 року закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду на 28 січня 2022 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 28 січня 2022 року розгляд справи відкладено на 02 березня 2022 року.
Доводи учасників процесу.
В судове засідання позивач не з'явився, однак представник позивача, адвокат Барвінський О.П. надіслав до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, не заперечуває проти винесення заочного рішення.
Представник відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву до суду не подав, доказів про поважність причини своєї неявки в судові засідання до суду не надав, в зв'язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України
Представник третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи: приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольги Леонідівни в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України, встановлено обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи положення даної норми, суд визнає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, розглянувиши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що до суду звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 06 березня 2014 року Томашпільським РС УДМС України у Вінницькій області.
Згідно копії виконавчого напису, приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С., 30 серпня 2018 року, було здійснено виконавчий напис № 7764 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» грошових коштів в сумі 17130,08 грн., за кредитним договором № 85019464973 від 03.02.2014 року.
На підставі даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва - Юхименко Ольгою Леонідівною 26.10.2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63414837 про примусове виконання напису №7764 виданого 30.08.2018 року приватного нотаріуса Хари Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість в сумі 10896,65 гривень, сума за ВД: 17130,08 грн.
Згідно довідки РС УДМС України у Вінницькій області №45/2433, ОСОБА_1 14.02.2014 року звертався до Томашпільського РС УДМС України у Вінницькій області з заявою про втрату паспорта.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду, право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, права та інтереси якої стосуються такі дії чи акти.
Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» чинної на момент винесення виконавчого напису, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15 .
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Заслуговують на увагу, посилання позивача на відсутність законодавчих підстав для вчинення виконавчого напису.
Так, згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662), передбачено можливість стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин, за умови подання нотаріусу оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: "1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу". п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, тобто Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 в частині доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зазначеним пунктом 2, визнано незаконною та не чинною.
Таким чином, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в сумі 17130,08 гривень.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 14023,64 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки КНП «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної Ради №1191 від 10.03.2021 року. про здійснення відрахування та виплати з ОСОБА_1 який працює водієм транспортних засобів з 01.01.2020 року за ВП № 63414837 від 30.10.2020 року було стягнуто 7136,73 грн. за період з листопада 2020 року по лютий 2021 року.
Відповідно до довідки КНП «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної Ради №1192 від 10.03.2021 року. про здійснення відрахування та виплати з ОСОБА_1 який працює водієм транспортних засобів з 01.01.2020 року за ВП № 63414837 від 30.10.2020 року було стягнуто 713,68 грн. за період з листопада 2020 року по лютий 2021 року.
Згідно довідки Антонівського психоневрологічного інтернату № 36 від 09.03.2021 року, з ОСОБА_1 згідно виконавчого провадження за виконавчим написом № 7764 виданого 30.08.2018 року було здійснено відрахування у сумі 4110,22 грн. та 2063,01 грн.
Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього Кодексу).
Аналіз статті 1212 ЦК України цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, оцінюючи зміст спірних відносин судом встановлено, що виконавчий напис, на підставі якого з позивача утримувались суми стягнень, під час здійснення виконавчих дій, будучи визнаний таким, що не підлягає виконанню, втратив свою силу, що в свою чергу стало підставою для повернення відповідачем безпідставно набутих коштів.
Таким чином, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» безпідставно набуло грошові кошти, які належать ОСОБА_1 .
Статтею 1213 ЦК України визначено порядок повернення в натурі безпідставно набутого майна, зокрема, передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України та вважає за належне стягнути з відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь позивача суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 14023,64 грн.
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи що позивачем доведено обставини на які він посилається у своєму позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1362 гривні (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1362 гривні.
На підставі ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, керуючись ст. ст.12,19,81,133,141,259,264,265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м.Київ Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів - задовольнити.
Визнати виконавчий напис виконаний приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною за № 7764 від 30 серпня 2018 року таким, що не підлягає виконанню.
Зобов'язати Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк» повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнені суми коштів за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни за № 7764 від 30 серпня 2018 року в розмірі 14023,64 грн. (чотирнадцять тисяч двадцять три гривні шістдесят чотири копійки).
Стягнути з Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 1362 грн. (одна тисячі триста шістдесят дві гривні) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 06.03.2014 року Томашпільським РС УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ: 14282829, адреса: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, 4;
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, АДРЕСА_2 ;
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольга Леонідівна, адреса: 01002, м.Київ, вул. Окінної Раїси 4-а, офіс 35-б.
Суддя: О. В. Пилипчук