Справа № 131/957/21
Провадження № 2/131/94/2022
18.02.2022 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Балтака Д. О.
розглянувши за правилами спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін та без фіксації судового засідання технічними засобами в м. Іллінці цивільну справу за позовом АТ „КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
встановив:
У серпні 2021 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” (далі - ПАТ КБ „ПриватБанк”), правонаступником якого є АТ КБ „ПриватБанк”, звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 10 грудня 2009 р. між ним та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг був укладений договір про надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому був збільшений до 4 500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот гривень 00 коп). Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
В подальшому ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 11 липня 2021 р. утворилася заборгованість у розмірі 14 039,45 грн., з яких: 10 978,73 грн. - заборгованість за тілом кредита; 3060,72 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на викладене, АТ КБ „ПриватБанк” просить суд, стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 10 грудня 2009 р.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 15.09.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.
В судове засідання представник позивача не з'явилися, натомість подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності. Відносно винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась про день, час та місце розгляду справи за місцем реєстрації, відзив на позов або заяву про розгляд справи за її відсутності не подала, а тому суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
10 грудня 2009 р. між АТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.21).
За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому був збільшений до 4 500,00 грн (чотирьох тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) грн. Станом на 11 липня 2021 р. утворилася заборгованість у розмірі 14 039,45 грн., з яких: 10 978,73 грн. - заборгованість за тілом кредита; 3060,72 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Змістом статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 10 грудня 2009 р. у розмірі 14 039,45 (чотирнадцять тисяч тридцять дев'ять гривень 45 коп.) грн., з яких: 10978,73 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 73 коп.) грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3060,72 (три тисячі шістдесят гривень 72 коп.) грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
У відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені за подання до суду позовної заяви витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 81, 41, 263-265, ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ „ПриватБанк” заборгованість за кредитом по договору про надання банківських послуг № б/н від 10 грудня 2009 р. у розмірі 14 039,45 (чотирнадцять тисяч тридцять дев'ять гривень 45 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ „ПриватБанк” судовий збір у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство „Комерційній банк „ПриватБанк”, адреса місця знаходження: 49094, м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_1 , МФО 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: