125/1995/21
2/125/656/2021
28.02.2022 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Питель О.В.,
секретар судового засідання Цвень М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 125/1995/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У позовній заяві позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 18.11.2014. Підписавши заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) і Тарифами Банку, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Такий договір за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунка і кредитного договору. Таким чином відповідач підтвердив, що ознайомлений з названими документами і вони були надані йому у письмовій формі.
Позивач також вказав, що розміщені на сайті банку Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку є публічною офертою, за якою банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг. Вступаючи у правовідносини, сторони керувалися нормами про договір приєднання. Приєднання відповідача до угоди і дію договору підтверджує також факт користування відповідачем картковим рахунком, використання кредитних коштів та періодичне погашення заборгованості.
Умови та Правила передбачають можливість зміни кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку, списання коштів з рахунку клієнта за іншими договорами при настанні строку платежів, односторонню зміну банком цих Умов та Правил.
Відповідачу було відкрито кредитний рахунок, надано кредитну картку і встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50000 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу, однак своїх зобов'язань належним чином не виконувала. Відтак, утворилась заборгованість у сумі 45968,75 грн, з яких: 37650 грн - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту), 8318,75 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
На підставі наведеного, позивач просив стягнути на його користь вказані суми з відповідача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві вказав, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача, та у разі неявки відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
З огляду на положення ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, ураховуючи, що він скористався своїми процесуальними правами.
Відповідач до суду повторно не з'явився, 28.02.2022 судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (яке в подальшому перейменовано на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») за наданням банківських послуг, підписав 18.11.2014 анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. В анкеті-заяві у графі "Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, виявляю бажання оформити на своє ім'я жодна з послуг відповідачем не обрана. У цьому документі зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. В анкеті-заяві також зазначено про те, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Ці обставини підтверджуються даними копій анкети-заяви і паспорта на ім'я ОСОБА_1 , що надані позивачем.
10.12.2016 банк видав відповідачу кредитну картку зі строком дії до 12/20. Ці обставини підтверджуються даними довідки АТ КБ «Приватбанк» про видачу кредитних карток.
З моменту старту карткового рахунку кредитний ліміт було встановлено у розмірі 500 грн, який збільшувався до 50000 грн станом на 02.10.2018, та зменшувався до 0 грн станом на 06.04.2021. Таке підтверджується даними довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 .
Надані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача.
У судовому засіданні за клопотанням представника позивача було проведено огляд веб-сайту https://privatbank.ua/terms за наступним шляхом: "Архів договорів", посилання "більше", обрано сторінку № 9, однак, на вказаній у клопотанні сторінці № 9 відсутній файл «Повний договір (актуальний на 01.11.2014)».
Факт користування відповідачем кредитною карткою і здійснення витрат кредитних коштів підтверджується випискою про деталі операцій за рахунком за договором з ОСОБА_1 станом на 19.10.2021.
Статус позивача як юридичної особи та отримання банківської ліцензії підтверджується наданими позивачем копіями довідки про включення до ЄДРПОУ, банківської ліцензії № 22 від 05.10.2011, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу зі статуту Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».
Отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовано нормами § 1-2 Глави 16, Глави 52, § 1, 2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 ).
Позивач стверджував, що шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 уклав з позивачем змішаний договір, що містить умови договору банківського рахунку і кредитного договору. Також стверджував, що таким чином відповідач приєднався до викладених банком у публічній оферті умов договору і сторони узгодили умови кредитування.
Однак аргумент позивача про ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору до його підписання і узгодження сторонами умов кредитування спростовуються таким.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
За змістом частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла на момент підписання анкети-заяви) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний детально поінформувати споживача у письмовій формі про усі умови кредитування, а саме: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив позивач - АТ КБ «Приватбанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц), яка набула характеру усталеної судової практики. Такі ж висновки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повторив і в постанові від 09.11.2020 у справі № 369/7143/15-ц. Про актуальність і незмінність такої судової практики зазначено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження від 26.10.2020 у справі № 325/422/20, спір у якій стосувався стягнення заборгованості за кредитом за аналогічних обставин і у якій суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, залишене без змін апеляційним судом, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі № 342/180/17-ц.
Згідно з частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач просив стягнути з відповідача, крім фактично використаного тіла кредиту (суми, отриманої в борг), заборгованість за простроченими відсотками в сумі 8318,75 грн.
Для визначення конкретних умов договору щодо нарахування цих процентів позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини кредитного договору. Указані документи засвідчені лише підписом позивача. Підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами кредитування відсутній. Так само відсутній підпис відповідача на довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.
В анкеті-заяві від 18.11.2014 не зазначено за якими саме послугами звернувся відповідач, відтак, розмір наданого кредитного ліміту і процентна ставка не вказані, відсутні умови договору про строки повернення коштів і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання. Водночас, здійснення витрат з кредитного рахунка підтверджується випискою за рахунком.
Ознайомлення відповідача з повним текстом Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифами банку до моменту підписання анкети-заяви не підтверджено належними доказами, оскільки позивач не надав підписаного відповідачем примірника цих документів. Не зміг позивач довести і той факт, що саме додані до позовної заяви Умови та Правила були опубліковані на сайті позивача станом на момент підписання анкети-заяви.
Вирішуючи питання про те, чи узгодили сторони умови кредитування, суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц).
Суд вважає, що й у справі, яка розглядається, роздруківки з сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З огляду на основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відтак, у цій справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі споживачем АТ КБ «Приватбанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягаря з'ясування змісту кредитного договору.
Судом встановлено, що Умови та Правила, на редакцію яких посилається позивач, мають значний обсяг. Позивач не надав жодних доказів того, що саме наявні в матеріалах справи Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил мав на увазі відповідач, ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Тому суд вважає за можливе у цій справі також застосувати підхід щодо необхідності особливого захисту споживача, як слабшої сторони.
Отже, ОСОБА_1 не узгодив з АТ КБ «Приватбанк» умови щодо нарахування процентів та строку повернення кредиту. Відтак, суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені АТ КБ «Приватбанк» у позовній заяві умови, зокрема, і щодо строку дії договору, можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Судом встановлено, що відповідач здійснював витрати грошових коштів в межах кредитного ліміту, тому зобов'язаний повернути фактично витрачені кошти, виходячи з такого.
За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Витрачені позичальником кошти в межах кредитного ліміту становлять тіло кредиту.
Здійснюючи розрахунки тіла кредиту позивач використовує дві розрахункові величини: «поточне тіло» і «прострочене тіло», які у сумі становлять «тіло кредиту». Як вказав позивач у позовній заяві, прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.
Згідно з наданим банком розрахунком кредитної заборгованості станом на 19.10.2021 заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) становить 37650 грн.
Оскільки підписана відповідачем анкета-заява не містить строків повернення кредиту, то до правовідносин сторін слід застосувати норми абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України: якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З урахуванням наведеного, щодо суті позову суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту в сумі 37650 грн. Підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за процентами, як плати за користування кредитним коштами, відсутні, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти, а такі умови договору суд визнав неузгодженими.
Отже, позов АТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача 37650 грн заборгованості за тілом кредиту, а в задоволенні інших вимог - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволенню частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1859,13 грн (позов задоволено на 81,90 %, сплачена сума судового збору - 2270 грн; 2270 х 81,90 % = 1859,13 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265, 273, 280-282, 293, 294 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 37650 грн (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят гривень) заборгованості за тілом кредиту станом на 19.10.2021.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 1859,13 грн (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень тринадцять копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Суддя