Справа № 552/4787/21 Номер провадження 22-ц/814/420/22Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
01 березня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Дорош А.І., Пилипчук Л.І.,
за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,
представника позивача - адвоката Захарова Т.Г.,
представника відповідача - Кобрися О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради», третя особа - Комунальне підприємство «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради», про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав визнати протиправним та скасувати наказ № 17-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», виданий 11.06.2021 в.о. директором КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області ПОР» Луговим І.Ф. про оголошення догани ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 11.06.2021 відповідачем було видано наказ № 17-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким оголошено йому догану, оскільки 24.05.2021 ОСОБА_2 , займаючи посаду водія автотранспортних засобів 3 класу округу № 1 (м. Полтава), при виконанні трудових обов'язків був відсутній на робочому місці на закріпленому за ним автомобілі з 8 год. 00 хв до 8 год. 40 хв., в результаті чого бригада екстреної медичної допомоги не могла вчасно виїхати на виклик.
Позивач вважає наказ таким, що суперечить вимогам Кодексу законів про працю України, та що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
короткого змісту вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохає рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що місцевим судом порушено принципи диспозитивності та змагальності судового процесу.
Скаржник категорично не погоджується з висновком місцевого суду про доведеність факту порушення трудової дисципліни.
На його думку, суд не мав права досліджувати та покладати в основу судового рішення доповідну записку фельдшера ОСОБА_3 , бо жодного посилання на цю доповідну записку в оскаржуваному наказі не було. Крім того, фельдшер ОСОБА_4 так і не був допитаний судом.
Суд не звернув уваги й на ту обставину, що в листі КП «Полтавський обласний центр медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської ОДА» від 24.05.2021 року № 02.1.12/415 зазначено санітарний автомобіль бортовий номер № НОМЕР_3 , тоді як він в цей день керував автомобілем з бортовим номером № НОМЕР_2 . Зазначав, що керує автомобілем з бортовим номером 24 лише з середини липня 2021 року. Вважає, що даного листа, так як і доповідної записки фельдшера ОСОБА_4 не існувало та суд жодним чином не надав оцінку його аргументу щодо можливої фальсифікації цих доказів.
Вказував, що його пояснювальна записка не свідчить про порушення ним трудової дисципліни, а лише пояснює факт його відсутності на Базі, оскільки він їздив на автозаправну станцію щоб заправити службовий автомобіль паливом.
Також вказував, що суд не надав оцінки факту зміни графіку чергування. Він не був ознайомлений із наказом про зміну чергування, за графіком 24.05.2021 він мав бути вихідний.
Жодний із внутрішніх документів відповідача щодо виконання трудових обов'язків не вказує, що водій автомобіля зобов'язаний заправляти службовий автомобіль паливо-мастильними матеріалами лише разом чи з дозволу медичної бригади.
Посадова інструкція водія автотранспортного засобу поділяє обов'язки водія на дві групи: обов'язки, які стосуються забезпечення технічної справності та мобільності автомобіля та обов'язки, пов'язані з роботою медичної бригади.
Також, скаржник в апеляційній скарзі посилався на неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі №554/9493/17.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради», та третя особа, Комунальне підприємство «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради», вказували, що рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 наказом № 66-к/тр від 16.03.2020 прийнятий на роботу до Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області з 17.03.2020 водієм автотранспортних засобів 3-го класу (виїзної бригади станції екстреної медичної допомоги) округу № 1 м. Полтава з посадовим окладом 26 700 грн. та за сумісництвом на 0,25 посади водія автотранспортних засобів 3-го класу (виїзної бригади станції екстреної медичної допомоги) округу № 1 м. Полтава з посадовим окладом 2 670 грн. (а.с. 52).
ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді водія автотранспортних засобів 3 класу округу № 1 (м. Полтава), 01.04.2021 особисто ознайомлений з Інструкцією з охорони праці № 77 для водія автотранспортних засобів (а.с. 45), вид інструктажу повторний.
Згідно з п. 1.2 зазначеної Інструкції водій підпорядковується керівнику підрозділу або диспетчеру. Водій бригад екстреної медичної допомоги під час обслуговування викликів підпорядковується старшому бригади - лікарю або фельдшеру (а.с. 39-44).
Пунктом 2.14 Посадової інструкції водія (а.с. 7-8) передбачено, що водій своєчасно надає автомобіль медичному персоналу, на час виїзду оперативно підпорядковується старшому медичної бригади та виконує його розпорядження.
Як встановлено дослідженими в справі доказами, 24.05.2021 водій автотранспортних засобів 3 класу округу № 1 (м. Полтава) ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків був відсутній на робочому місці на закріпленому за ним автомобілі з 8 год. 00 хв. до 8 год. 40 хв., що є порушенням п. 2.14 Інструкції водія автотранспортних засобів.
За зазначене порушення трудової дисципліни наказом № 17-к від 11.06.2021 позивачу ОСОБА_2 - водію автотранспортних засобів 3 класу округу № 1 (м. Полтава), за порушення пункту 2.14 посадової (робочої) інструкції водія автотранспортних засобів оголошено дисциплінарне стягнення - догану.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем накладення трудового стягнення у вигляді догани було здійснено з дотриманням вимог КЗпП України.
доводів, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
Відповідно до частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавця покладається обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Місцевий суд вірно встановив, що ОСОБА_2 працює водієм автотранспортного засобу (автомобіля швидкої медичної допомоги) та перед виконання своїх трудових обов'язків був ознайомлений з посадовою робочою інструкцією водія автотранспортних засобів, що ним не заперечується.
Пунктом 2.7 Інструкції передбачено, що до обов'язків водія входить заправлення автомобіля паливом та іншими експлуатаційними рідинами.
Пунктом 2.14 Інструкції визначено, що водій своєчасно подає автомобіль медичному персоналу та на час виїзду підпорядковується старшому медичної бригади.(а.с. 7)
24.05.2021 у ОСОБА_2 була робоча зміна, згідно графіку чергувань водіїв чергових автомобілів на травень 2021 року. (а.с. 12).
Згідно з п. 1.7, п. 2.16 Посадової інструкції водій на час відсутності заміщається особою, призначеною в установленому порядку наказом по автогосподарству, а в невідкладних випадках - за дорученням безпосереднього керівника. Водій зобов'язаний дотримуватися графіку змінності, у томі числі терміново внесеним до нього змінам у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою термінового вирішення невідкладної ситуації, уникнення простою, запобіганню неефективного використання бюджетних коштів, заміни тимчасово відсутнього працівника, раціонального використання трудових ресурсів при безперервному робочому процесі тощо.
Той факт, що позивач ОСОБА_2 був повідомлений про зміну графіку роботи свідчить також і те, що останній 24.05.2021, прийшовши на зміну, прийняв ввірений йому транспортний засіб та в подальшому без дозволу безпосереднього керівника самостійно виїхав до автозаправної станції, про що зазначив в своїх письмових поясненнях.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що графік роботи був змінений, та що ОСОБА_2 не був ознайомлений під власноручний підпис про зміну графіку не може бути підставою для визнання незаконним наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення за дисциплінарний проступок.
Також, встановлено, що 24.05.2021 з 08 години по 08 годину 40 хвилин ОСОБА_2 був відсутній разом з автомобілем на станції швидкої допомоги.
Згідно з поясненнями ОСОБА_2 , які були надані ним в цей же день, він прийняв автомобіль, та, щоб не відволікати медичну бригаду, вирішив самостійно з'їздити на автозаправну станцію для заправки автомобіля паливом; у поясненнях також заначив, що такі випадки більше не повторяться.(а.с. 19)
Аналіз наявних в матеріалах справи внутрішніх нормативно правових документів свідчить про ту обставину, що з моменту початку робочої зміни водій автомобіля швидкої допомоги під час обслуговування викликів підпорядковується старшому бригади - лікарю або фельдшеру та входить до складу фельдшерської бригади, згідно з вимогами ПКМ України від 21 .11.2012 року № 1114 «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги». (а.с. 7, 13-16, 39-44)
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що водій підпорядковується старшому бригади - лікарю або фельдшеру виключно під час обслуговування викликів суперечить змісту даних актів.
Місцевий суд також вірно встановив, що в цей проміжок часу був екстрений виклик бригади швидкої допомоги, та зв'язку із відсутністю машини швидкої допомоги, виїзна бригада екстреної медичної допомоги не змогла своєчасно виїхати на виклик.
Оцінивши зазначені пояснення ОСОБА_2 місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що самостійна поїздка ОСОБА_2 на автозаправну станцію без відома бригади медичної допомоги, диспетчера, є порушенням трудової дисципліни.
Доводи апеляційної скарги, що письмові пояснення не свідчать про порушення трудової дисципліни, а лише пояснюють факт відсутності машини швидкої допомоги на базі, в даному випадку не спростовують висновків місцевого суду щодо встановлення факту порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни.
Є необґрунтованими й доводи апеляційної скарги в частині фальсифікації відповідачем документів (доповідної записки фельдшера ОСОБА_3 та листа КП «Полтавський обласний центр медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської ОДА» від 24.05.2021 року № 02.1.12/415).
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 ці пояснення на вимогу посадових осіб підприємства ним були написані в цей самий день - 24.05.2021 року.
Зміст службової записки начальника транспортної служби Округу № 1 ОСОБА_5 від 04.06.2021 року вказує про порушення, яке скоєне ОСОБА_2 24.05.2021 - його відсутність, як водія, з автомобілем швидкої допомоги з 08 год. до 08 год. 40 хв. (а.с. 10)
З рішення місцевого суду слідує, що суд як на доказ послався на доповідну записку фельдшера ОСОБА_3 . Зміст даної доповідної вказує також про відсутність ОСОБА_2 24.05.2021 на робочому місці.
Відсутність факту допиту ОСОБА_3 в якості свідка під час розгляду справи судом першої інстанції не впливає на вірність висновків місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та не нівелює допустимості та належності доповідної записки ОСОБА_3 , як доказу у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 12, 81, 89 ЦПК України)
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про фальсифікацію документів, зокрема листа від 24.05.2021 року за № 02.1.12/415, в тій частині, що в той день він їздив на автомобілі з бортовим номером НОМЕР_2 , а не 24. Бортовий номер автомобіля 24 був закріплений за ним лише в липні 2021 року.
Надавши оцінку зазначеному факту, апеляційний суд вважає, що даний лист не може свідчити про фальсифікацію доказів у справі, оскільки іншими доказами в їх сукупності доводиться факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку та його сутність.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №554/9493/17, на яку посилався скаржник, міститься аналіз норм трудового законодавства, які повинен враховувати суд при вирішенні спорів про оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень. Викладені у цій постанові правові висновки були враховані як місцевим, так й апеляційним судом, однак фактичні обставини, що встановлені у цій справі є відмінними від даної справи, а тому правовідносини у справах не є подібними.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права - підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення строк на оскарження обраховується з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 березня 2022 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Л.І. Пилипчук
А.І. Дорош