Справа № 545/2658/21 Номер провадження 22-ц/814/688/22Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
02 березня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду від 17 листопада 2021 року (час ухвалення судового рішення, дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У серпні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21.05.2018 року у розмірі 123 704,09 грн станом на 15.03.2021 року в тому числі: 102 516,71 грн залишку заборгованості за наданими кредитом (тіло кредиту), 21 187,38 грн заборгованості за пенею та комісією. Вирішити питання судових витрат.
Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Рішенням Полтавського районного суду від 17 листопада 2021 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21.05.2018 року у розмірі 102 516,71 грн та 1 881 грн 15 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не направив ухвалу про відкриття провадження у справі, цивільного позову та жодної судової повістки, а про наявність даного позову дізнався, отримавши 09.12.2021 року копію самого рішення суду.
Стверджується, що договору як такого відповідач взагалі не укладав, не підписував своїм електронним цифровим підписом ніяких договорів, а тому не може бути у нього ніяких зобов'язань.
Звертається увага, що анкета-заява від 21.05.2018 року окрім анкетних даних та контактної інформації не містить будь-яких умов договору. Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку не містить підпису позичальника.
У відзиві АТ «Універсал Банк» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
АТ «Універсал Банк», повторно навівши доводи і факти, викладені у позовній заяві, стверджує, що між сторонами - Банком і позичальником, у встановлений законом спосіб був укладений кредитний договір в електронній формі, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові ВП ВС від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2018 року ОСОБА_1 підписав заяву, згідно якої просив відкрити рахунок і надати банківські послуги (а.с.10).
Згідно розрахунку, наданого АТ «Універсал Банк»/«Monobank», загальна сума заборгованості станом на 15.03.2021 року становить 123 704,09 грн, з яких:
102 516,71 грн - заборгованість за тілом кредиту,
2 1187,38 грн - заборгованість за пенею та комісією.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, однак звернув увагу, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у розмірі, зазначеному в цих документах.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду вказаним положенням закону у повній мірі не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи 10.08.2021 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.3-6).
09 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до слухання на 30 вересня 2021 року на 08.40 год. (а.с.40-41)
Згідно довідки від 30.09.2021 року слухання справи не відбулось у зв'язку неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Відкладено на 21.10.2021 рік на 08:50 год.(а.с.43)
В цей же день на сайті Полтавського районного суду Полтавської області розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на 21.10.2021 року на 08:50 год. (а.с.44).
07 жовтня 2021 року головним спеціалістом Полтавського районного суду Полтавської області складено акт про те, що судова повістка ОСОБА_1 про виклик в судове засідання на 21.10.2021 року на 08:50 год. не відправлена рекомендованим листом у зв'язку з відсутністю поштових знаків (а.с.46).
Згідно довідки від 21.10.2021 року слухання справи не відбулось у зв'язку неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Відкладено на 17.11.2021 рік на 08:30 год. (а.с.47).
В цей же день на сайті Полтавського районного суду Полтавської області розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання на 17.11.2021 року на 08:30 год. (а.с.48).
03 листопада 2021 року головним спеціалістом Полтавського районного суду Полтавської області складено акт про те, що судова повістка ОСОБА_1 про виклик в судове засідання на 17.11.2021 року на 08:30 год. не відправлена рекомендованим листом у зв'язку з відсутністю поштових знаків (а.с.49).
Згідно довідки від 17.11.2021 року фіксування судового процесу по даній справі не здійснювалось у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (а.с.47).
Матеріали справи містять копії судових повісток про виклик до суду на 30.09.2021 року, 21.10.2021 року, однак не містять вихідного номера та дати направлення відповідачу судової повістки (а.с.42, 45).
Також матеріали справи не містять жодного підтвердження отримання відповідачем копії позовної заяви, ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та судової повістки, як того вимагають положення ст.130 ЦПК України, і про це зазначається в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є доречними і з ними погоджується апеляційний суд, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового по суті позовних вимог відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним. Якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 сформульований такий правовий висновок:
«З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.»
За змістом положень ст.12, ст.13, ст.89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов'язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, при вирішенні цього спору необхідно виходити з того, що Банком суду не надано належних і допустимих доказів про те, що відповідач (позичальник) на час укладення кредитного договору був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, на які зроблене посилання у позові. Тобто відсутні докази про те, що сторони у належний спосіб визначили умови нарахування і сплати процентів за користування кредитними коштами.
Перевіряючи обґрунтованість вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.
Оскільки, як встановлено апеляційним судом, відповідач був позбавлений можливості надавати докази у заперечення на позов, апеляційний суд відповідно до ч.2 ч.3 ст.367 ЦПК України приймає і досліджує новий доказ, а саме виписку по рахунку відповідача (а.с.69-87), якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором.
Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку (а.с.68-77), апеляційний суд встановив, що за період з 21.05.2018 року по 01.12.2021 року ОСОБА_1 використано 111 409,32 грн кредитних коштів і повернуто на картковий рахунок 54 359 грн.
Отже, враховуючи сукупний розмір витрачених відповідачем коштів - 111 409,32 грн і сукупний розмір сплачених відповідачем коштів за весь період користування коштами у розмірі 54 359 грн, слід визначити заборгованість за тілом кредита у сумі 57 050 грн 32 коп.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
Зважаючи на встановлене, позовні вимоги банку слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь банка 57 050 грн 32 коп. заборгованості за тілом кредита.
Долучені до відзиву на апеляційну скаргу нові докази апеляційним судом не приймаються до уваги відповідно до вимог ч.3 ст.367 ЦПК України, оскільки Банк не надав доказів про існування об'єктивних перешкод, які б унеможливили подання цих доказів суду першої інстанції.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Універсал Банк», подаючи позовну заяву до суду, сплатив 2 270 грн судового збору (а.с.2).
Позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено на 46,12%.
Таким чином, АТ «Універсал Банк» має право на стягнення з відповідача 2 207 : 100 х 46,12 % = 1 017,87 грн судових витрат, тобто з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТ «Універсал Банк» 1 017,87 грн судового збору.
Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 сплатив 1 362 грн судового збору (а.с.59).
Апеляційну скаргу задоволено на 53,88 %.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з АТ «Універсал Банк» 1362 : 100 х 53,88 % = 733,85 грн судових витрат, тобто з АТ «Універсал Банк» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 733,85 грн. судового збору.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 017,87 грн, а з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 733,85 грн, то, враховуючи ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 1 017,87 - 733,85 = 284,02 грн, а також звільнити АТ «Універсал Банк» від обов'язку сплачувати ОСОБА_1 частину судового збору.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ця цивільна справа згідно п.2 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського районного суду від 17 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого, АДРЕСА_1 ), на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, 04114, м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19)
57 050 гривень 32 копійки заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого, АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, 04114, м.Київ, вул. Автозаводська. 54/19)
284,02 гривень судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2022 року.
Головуючий суддя О. А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М. Триголов