Справа №621/2103/21
Провадження №1-кп/621/88/22
Ухвала
Іменем України
03 березня 2022 року. м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за відсутності прокурора - ОСОБА_3 ,
за відсутності обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
за відсутності захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12021220300000063 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Липці Харківського району Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1. вироком Харківського районного суду Харківської області від 13.10.2016 за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 2 роки; звільнений від покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України на строк 1 рік;
2. вироком Московського районного суду м. Харкова від 30.01.2018 року за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
3. вироком Харківського районного суду Харківської області від 06.07.2020 за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, за сукупністю злочинів та вироків до позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці 24 дня;
у злочині, передбаченому частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,
Згідно обвинувального акту № 12021220300000063 від 25.05.2021 ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненого повторно.
Прокурор ОСОБА_3 , подав письмове клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу зазначив, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, факт того, що останній може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
Учасники судового провадження на судове засідання не з'явились.
Прокурор подав письмове клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Захисник ОСОБА_5 , повідомив про неможливість прибуття до суду у зв'язку з впровадженням на території України воєнного стану та безпосередні бойові дії за місцем його проживання.
Обвинувачений ОСОБА_4 , на судове засідання доставлений не був.
Забезпечити його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з огляду на технічну можливість, не надалося за можливе.
З урахуванням зазначених вище обставин неявки учасників судового провадження, які суд вважає об'єктивними та поважними, на виконання положень Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доцільність виконання положень статті 331 КПК України, без безпосередньої участі в судовому засіданні сторін судового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного:
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12021220300000063, ухвалою слідчого судді від 15 червня 2021 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор» на строк до 13 серпня 2021 року, включно, який в подальшому було продовжено ухвалами суду на строк до 05.03.2022.
Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 було враховано, зокрема, наявність ризику переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим за вказаним обвинуваченням, вказує на наявність ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Водночас, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням, зокрема дії воєнного стану в Україні, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, письмовими доказами підтверджується, що ОСОБА_4 , має постійне зареєстроване місце проживання де проживає разом із бабою ОСОБА_6 , яка рішенням Липецької сільської ради від 11.02.2004 року №24 була призначена опікуном обвинуваченого, як дитиною позбавленою батьківського піклування та яка, є особою похилого віку, страждає на ряд хронічних захворювань, зокрема, і онкології в зв'язку з чим потребує допомоги. (а.п. 229-232, 235, 238,239)
Щодо особи встановлено факт працевлаштування ОСОБА_4 , з 18.11.2019 у АТ "Новий стиль" на посаді вантажника; дані про проходження строкової військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 30.07.2014, безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 08.09.2014 по 06.10.2014, позитивну характеристику за місцем проходження служби. (а.п. 232,236,237)
Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оскільки прокурор довів обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, належить застосувати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід - особисте зобов'язання, що є співрозмірним з наявними ризиками та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З урахуванням вищезазначених доводів, суд дійшов висновку про недоцільність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу - тримання під вартою та приймає рішення про застосування більш м'якого, альтернативного запобіжного заходу.
Приймаючи відповідне рішення, суд звертає особиливу увагу на відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , дані про проходження ним строкової військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 30.07.2014, безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 08.09.2014 по 06.10.2014, позитивну характеристику за місцем проходження служби, що в умовах воєнного стану є суттєвим аргументов на користь позитивної характеристики особи.
Згідно статті 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 194 КПК України обов'язки, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 148, 150-153, 177, 181, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу - відмовити.
2. Застосувати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання на строк до 01 травня 2022 включно, з покладенням наступних обов'язків:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та про зміну місця роботи;
3. Ухвалу для здійснення контролю за виконанням особистого зобов'язання направити до Харківського ВП ГУНП України в Харківській області, за місце проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
4. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: