Справа № 541/2134/21
Номер провадження 2/541/82/2022
іменем України
02 березня 2022 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Ситник О.В., за участю секретаря Раданович Ю.М. , розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в місті Миргород Полтавської області, цивільну справу запозовом ОСОБА_1 ( місце реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( зареєстрований АДРЕСА_2 , відбуває покарання в ДУ «Житомирська виправна колонія № 4 м. Житомир проспект Незалежності 172 ) про відшкодування шкоди завданої злочином ,-
19.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди , завданої злочином . З позовної заяви вбачається, що вона ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальному провадженні , внесеному до ЄРДР за № 12018170260000643 від 22.08.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 , ч. 2 ст. 15 , ч. 4 ст. 152 , ч. 1 ст. 185 КК України . Вироком Октябрського районного суд м. Полтави від 04.06.2019 року у справі № 541/2553/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 , ч. 2 ст. 15 , ч. 4 ст. 152 , ч. 1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 15 років. , ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.12.2019 року цей вирок залишено без змін. Постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.07.2020 року ухвала Полтавського апеляційного суду залишена без змін. За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у закінченому замаху на згвалтування - статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства , що спричинило особливо тяжкі наслідки у виді смерті потерпілої , в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині , поєднаному із згвалтуванням , а також у таємному викраденні чужого майна. Згідно з вироком ОСОБА_2 20 серпня 2018 року приблизно о 3 годині перебуваючи за зупинкою громадського транспорту на території ПрАТ «Миргородкурорт» що по вул. Гоголя 112 у м. Миргороді Полтавської області , діючи умисно , з метою згвалтування , наніс ОСОБА_3 кулаком приблизно 27 ударів в область голови , по тулубу та кінцівках , після чого , скориставшись її безпораднім станом намагався вступити з ОСОБА_3 у статеві зносини природнім способом проти її волі. Однак виконавши всі дії , які вважав необхідними для доведення злочину до кінця , не вчинив згвалтування потерпілої з причин , які не залежали від його волі , оскільки не зміг здійснити статевий акт з фізіологічних причин. Під час вчинення замаху на згвалтування ОСОБА_3 із застосуванням фізичного насильства ОСОБА_2 діючи умисно з метою вбивства протягом 30 хвилин наніс потерпілій приблизно 27 ударів кулаком в область голови , по різним частинам тулуба та по кінцівках , заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження , що призвели до смерті. Після чого ОСОБА_2 таємно викрав належне ОСОБА_3 майно та грошові кошти , на загальну суму 411, 44 гривень чим в подальшому розпорядився на власний розсуд. З метою приховання слідів злочину ОСОБА_2 вкинув тіло ОСОБА_3 а також належну їй жіночу сумку до розташованого неподалік колодязя який знаходиться на території ПрАТ «Миргородкурорт» та залишив місце вчинення злочинів. ОСОБА_3 була дочкою позивачки , цивільний позов в кримінальному провадженні нею не заявлявся . ОСОБА_1 вказує, що з дочкою проживала разом , остання піклувалась про неї , вони вели спільне господарство, підтримували одна одну в години радості та смутку , підтримували одна одну морально і матеріально , жили дружно . Позивачка ОСОБА_1 вказує, що злочинними діями які скоїв ОСОБА_2 їй спричинена моральна шкода , загибеллю дочки позивачці спричинені великі емоційні переживання та страждання. Моральна шкода полягає у погіршенні стану її здоров'я , це горе призвело до втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації життя. Ці обставини вказує позивачка створили суттєві перешкоди для її соціального функціонування у сферах професійної та громадської діяльності, і ця трагедія є психотравмувальною для неї , все це спричинило їй моральні страждання , які з огляду на їх інтенсивність , тривалість , широкий діапазон негативного впливу на основні сфери її життєдіяльності - є суттєвими. Позивачка ОСОБА_1 вказує, що суттєві моральні страждання заподіяні впливом ситуації , що вказана у позові , є психологічною підставою для правового вирішення питання про відшкодування їй моральної шкоди, таку шкоду оцінює у 800 000 гривень та прохає стягти її з ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 06.10.2021 року відкрито загальне позовне провадження та підготовче судове засідання призначено на 19.11.2021 року, та перенесено розглядом на 11.01.2022 року . Ухвалою суду від 11.01.2022 року закрито підготовче засідання та розгляд справи призначено на 02.03.2022 рік.
В судове засідання 02.03.2022 року сторони не з'явились , від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність , позовні вимоги підтримує в повному обсязі. ( а.с. 59) , відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджений та відбуває покарання в державній установі «Житомирська виправна колонія № 4» ( м. Житомир вул. Незалежності № 172 ) , повідомлений належним чином , до суду відзиву чи заперечень а також заяв чи клопотань про розгляд справи за його присутності чи в режимі відеоконференції - не надав ( а.с. 57) .
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні без фіксування судового процесу та з врахуванням визнання позовних вимог .
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України підставами звільнення від доказування є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Частиною 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Згідно п. 7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Судом встановлено, що вироком Октябрського районного суд м. Полтави від 04.06.2019 року у справі № 541/2553/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 , ч. 2 ст. 15 , ч. 4 ст. 152 , ч. 1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 15 років. , ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.12.2019 року цей вирок залишено без змін. Постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.07.2020 року ухвала Полтавського апеляційного суду залишена без змін.
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 04.06.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у закінченому замаху на згвалтування - статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства , що спричинило особливо тяжкі наслідки у виді смерті потерпілої , в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині , поєднаному із згвалтуванням , а також у таємному викраденні чужого майна. Згідно з вироком ОСОБА_2 20 серпня 2018 року приблизно о 3 годині перебуваючи за зупинкою громадського транспорту на території ПрАТ «Миргородкурорт» що по вул. Гоголя 112 у м. Миргороді Полтавської області , діючи умисно , з метою згвалтування , наніс ОСОБА_3 кулаком приблизно 27 ударів в область голови , по тулубу та кінцівках , після чого , скориставшись її безпораднім станом намагався вступити з ОСОБА_3 у статеві зносини природнім способом проти її волі. Однак виконавши всі дії , які вважав необхідними для доведення злочину до кінця , не вчинив згвалтування потерпілої з причин , які не залежали від його волі , оскільки не зміг здійснити статевий акт з фізіологічних причин. Під час вчинення замаху на згвалтування ОСОБА_3 із застосуванням фізичного насильства ОСОБА_2 діючи умисно з метою вбивства протягом 30 хвилин наніс потерпілій приблизно 27 ударів кулаком в область голови , по різним частинам тулуба та по кінцівках , заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження , що призвели до смерті. Після чого ОСОБА_2 таємно викрав належне ОСОБА_3 майно та грошові кошти , на загальну суму 411, 44 гривень чим в подальшому розпорядився на власний розсуд. З метою приховання слідів злочину ОСОБА_2 вкинув тіло ОСОБА_3 а також належну їй жіночу сумку до розташованого неподалік колодязя який знаходиться на території ПрАТ «Миргородкурорт» та залишив місце вчинення злочинів. Внаслідок вчинених відповідачем ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, позивачці ОСОБА_1 яка визнана у кримінальному провадженні № 12018170260000643 потерпілою були завдані моральні (душевні) страждання, які викликані втратою рідної людини - дочки - ОСОБА_3 . У зв'язку із чим порушився її звичайний і нормальний спосіб життя, вона відчуває сильні душевні страждання через невідновну втрату дочки , це горе призвело до втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації життя. Ці обставини створили суттєві перешкоди для соціального функціонування у сферах професійної та громадської діяльності і є психотравмувальними для неї , все це спричинило їй моральні страждання , які з огляду на їх інтенсивність , тривалість , широкий діапазон негативного впливу на основні сфери її життєдіяльності - є суттєвими.
Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Протее, розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів на спростування своїх заперечень щодо стягнення з нього моральної шкоди на користь позивачки.
Відтак, внаслідок злочинних дій , які мали місце 20.08.2018 року близько 3 години, по АДРЕСА_3 на території ПрАТ «Миргородкурорт» де ОСОБА_2 діючи умисно , з метою згвалтування , наніс ОСОБА_3 кулаком приблизно 27 ударів в область голови , тулуба та кінцівок , після чого скориставшись її безпораднім станом намагався вступити з нею у статеві зносини природнім способом проти її волі , однак виконавши всі дії , які вважав необхідними для доведення злочину до кінця , не вчинив згвалтування потерпілої з причин , які не залежали від його волі , оскільки не зміг здійснити статевий акт з фізіологічних причин. Під час замаху на згвалтування ОСОБА_3 із застосуванням фізичного насильства ОСОБА_2 діючи умисно , з метою вбивства , протягом 30 хвилин наніс потерпілій приблизно 27 ударів кулаком в область голови по різним частинам тулуба та по кінцівках , заподіявши останній тяжкі тілесні ушкодження , що призвели до смерті. Після чого ОСОБА_4 таємно викрав належне ОСОБА_3 майно та грошові кошти , на загальну суму 411, 44 грн, чим в подальшому розпорядився на власний розсуд . З метою приховання слідів вчинених кримінальних правопорушень ОСОБА_2 вкинув тіло ОСОБА_3 а також належну їй сумку жіночу до розташованого неподалік колодязя , який знаходиться на території ПрАТ «Миргородкурорт» та залишив місце вчинення злочинів. Спричинені ОСОБА_3 тілесні ушкодження призвели до її смерті.
Суд зауважує, що загибель людини, неминуче завдає моральних страждань близьким родичам, що ґрунтується на загальних людських засадах, що не потребує доведення жодними додатковими доказами.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.
Так, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що злочинними діями відповідача ОСОБА_2 спричинено позивачці моральні страждання, які пов'язані зі смертю дочки .
Визначаючи розмір моральної шкоди спричиненої позивачці ОСОБА_1 , суд виходить із наступних обставин. Позивачка ОСОБА_1 є матір'ю померлої ОСОБА_3 , яка у зв'язку із смертю своєї дочки , переживає постійні душевні страждання, вона втратила душевний спокій, весь час перебувала та перебуває у стані постійного напруження та стресу, суттєво були порушені її нормальні життєві зв'язки, вона змушена докладати значних зусиль для організації свого життя. З цих підстав, враховуючи обсяг та глибину, спричинених фізичних та душевних страждань позивачки, враховуючи роль відповідача у вчиненні кримінального правопорушення та заподіянні моральної шкоди, суд приходить до висновку, що справедливим може бути визначено розмір відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 у сумі 800 000 грн. що є задоволенням позову у повному обсязі.
Цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, незалежно від об'єкта посягань, що також узгоджується з практикою Верховного Суду (див. судові рішення у справах №619/1425/15-к, №462/5779/15-к, №713/1275/16-к, №750/12591/18, №740/5507/14).
На підставі наведеного та керуючись статтями 4,12,81,82 , 259,263,264,265,268,273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 23,1167, 1168 Цивільного кодексу України, суд,
В и р і ш и в ;
1. Позов ОСОБА_1 ( місце реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( зареєстрований АДРЕСА_2 , відбуває покарання в ДУ «Житомирська виправна колонія № 4 м. Житомир проспект Незалежності 172 ) про відшкодування шкоди завданої злочином - задовольнити .
2. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрований АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,( місце реєстрації ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 800 000 (вісімсот тисяч) гривень .
3.Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрований АДРЕСА_2 ) судовий збір від сплати якого позивачка звільнена в сумі 8000 ( вісім тисяч ) гривень - на користь держави
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду О. В. Ситник