Справа №198/72/22
Провадження № 2-о/0198/3/22
02.03.2022
02 березня 2022 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Білинського М.В., секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні (з повідомленням сторін) в залі суду смт. Юр'ївка Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Юр'ївська об'єднана територіальна громада в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, в обгрунтування якої зазначив, що на підставі Державного акта про право постійного користування землею серії І-ДП № 018707, виданого Новов'язівською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області 03 червня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 156, він має право користуватися земельною ділянкою площею 1,460 га.
В обгрунтування заяви зазначив, що при підготовці документів для подання в землевпорядну організацію виявив, що у згаданому документі невірно зазначено його ім'я, вказано « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ». Дану помилку було допущено під час видачі документу, зазначає що в позасудовому порядку виправити помилку в імені не може, оскільки з 2013 року повноваження Держкомзему припинені.
Заявник в судове засідання не з'явилися.
Заявник у своїй заяві просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 4).
Представник заінтересованої особи Юр'ївська об'єднана територіальна громада в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, суду надано заяву про розгляд справи без їх участі, проти заявлених вимог не заперечують (підтримують їх).
Враховуючи, що сторони в судове засідання не з'явилися, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Встановлено, що у зв'язку із розбіжностями в паспорті серії НОМЕР_1 , виданим Юр'ївським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 16 квітня 1999 року та в державному акті на право постійного користування землею серії І-ДП № 018707, заявник не може в повній мірі реалізувати своє право користування землею (не може виготовити необхідні документи), оскільки немає підтвердження факту належності йому згаданого державного акта.
Судом встановлено, що у Державному акті на право постійного користування землею серії І-ДП № 018707, виданого Новов'язівською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області від 03 червня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 156, землекористувачем вказано « ОСОБА_4 ».
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Юр'ївським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 16 квітня 1999 року, правильне написання прізвища ім'я по-батькові повинно бути « ОСОБА_1 ». Вказане, також, підтверджується копією свідоцтва про народження (повторне, дата видачі - 22.12.1972 року), карткою платника податків від 27.06.2013 року (а.с. 6-7).
Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 018707, виданий Новов'язівською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області 03 червня 1997 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 156 є основним документом, який підтверджує виникнення права користування земельною ділянкою.
Згідно наявних у суду документів, згадана земельна ділянка знаходиться на території колишньої Новов'язівської сільської ради (кадастровий номер у документах не зазначений), землю було надано для ведення особистого підсобного господарства.
Виправити орфографічні або технічні помилки в Державному акті на право постійного користування землею серії І-ДП № 018707, виданого Новов'язівською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області від 03 червня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 156, заявник не має змоги, оскільки з 2013 року повноваження органів Держкомзему припинено, а наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.09.2013 № 537 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року №325. Тому в інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням, виправити таку помилку неможливо.
Вищевказана помилка у написанні імені заявника є результатом технічної помилки при оформлені тексту документа, не було здійснено звіряння з паспортом.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, на збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у свідоцтві про народження або в паспорті, в тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно до листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Факт належності вказаного правовстановлюючого документа заявнику стверджується співпадіннями інших особистих даних зазначених у вказаному державному акті (прізвище, по батькові) та інших документах заявника, а саме паспорті громадянина України, свідоцтва про народження, які додані до матеріалів справи та в яких збігається ім'я, по батькові дата, місяць та рік народження заявника, реєстраційний номер облікової картки платника податків, що в свою чергу дає суду підстави вважати, що вказані докази є належними та містять інформацію достатню для встановлення обставин, що обгрунтовують вимоги заявника.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно п.п. 4, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з наступними змінами), окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав за відсутності іншого порядку встановлення цих фактів.
Таким чином, суд вважає за необхідним задовольнити вимоги заявника та встановити факт того, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 018707, виданий Новов'язівською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області 03 червня 1997 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 156, належить заявнику.
Судові витрати слід залишити за заявником.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 12, 13, 76, 130, 263-266, 315, 319 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Юр'ївська об'єднана територіальна громада в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська обл., Павлоградський (колишній Юр'ївський) район, смт. Юр'ївка, вул.Центральна (Леніна), 67/1), про встановлення факту належності правовстановлюючого документа задовольнити.
Встановити факт того, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 018707, виданий Новов'язівською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області 03 червня 1997 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 156, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Судові витрати слід залишити за заявником.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 02 березня 2022 року.
Суддя М. В. Білинський