Справа № 191/2077/21
Провадження № 2/191/693/21
Іменем України
21 січня 2022 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді - Прижигалінської Т.В.,
за участю секретаря Вехник С.Л.
згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
06.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2006 року, що зареєстровано в реєстрі за №1999 належить житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 19.12.2006 року №3336013, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.01.2007 року №13342677 та реєстраційним посвідчення від 25.01.2007 року. На сьогоднішній час в будинку зареєстрована вона та відповідачка - ОСОБА_2 , яка не проживає за вказаною адресою з 13.07.2017 року, що підтверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради №1259 від 2021 року. Кілька років працює і живе у Швеції, є громадянкою Швеції де має свою сім'ю, в Україну повертатися не збирається. Вона як власник будинку не може в повній мірі здійснювати всі повноваження щодо розпорядження майном, користуватися субсидією на комунальні послуги, оскільки відповідачка добровільно знятися з реєстрації не бажає, не бере участі в утриманні будинку, комунальні послуги не сплачує, чим позбавляє її права вільно розпоряджатися своєю власністю.
Посилаючись навищевикладене, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
До початку проведення судового засідання представник позивача ОСОБА_3 надав суду заяву про підтримання позовних вимог та можливість розгляду справи за його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині.
Згідно умов та порядку, визначених ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.
Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 19.12.2006 року, посвідченого 19.12.2006 року приватним нотаріусом Лівінською Л.М. за реєстровим №1999, та зареєстрованого в Синельниківському МБТІ, позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки адміністратора ЦНАПу Березовської А.В. №1259 від 01.07.2021 року, в будинку за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстровані : ОСОБА_1 , 1956 року народження та ОСОБА_2 , 1980 року народження, яка з 13.03.2017 року не проживає за вищевказаною адресою.
Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС від 04.08.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності дост.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зіст.386 ЦК України власник який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України - член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З норми ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» випливає, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст..7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим таку вимогу, як позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивач є власником зазначеного вище будинку, реєстрація в ньому відповідача, яка відсутня в ньому без поважних причин понад один рік, створює позивачу ОСОБА_1 перешкоди у користуванні ним, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, проте позивачем не заявлено відповідну вимогу про стягнення з відповідачів на його користь судових витрат. Таким чином, суд не вбачає доцільності в стягненні судового збору з відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,10,11,60,213-215,224-226 ЦПК України, ст.319,391,405 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою,що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для її зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Прижигалінська