Провадження № 22-ц/803/2600/22 Справа № 216/3686/20 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
01 березня 2022 року м.Кривий Ріг
справа №216/3686/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Остапенко В.О.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 26 жовтня 2021 року, яке ухвалено суддею Бутенко М.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, -
В червні 2020 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» постачає відповідачу теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок є багатоповерховим, опалення до будинку здійснюється від теплових мереж централізованого опалення. Виконуючи свої обов'язки, позивач постійно постачає теплову енергію для потреби опалення та гарячого водопостачання, але відповідач не здійснює оплату за отримані послуги, у зв'язку з чим за період з 05 листопада 2018 року по 16 квітня 2020 року виникла заборгованість в сумі 19 592,06 грн.
На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 19 592,06 грн., суму збитків інфляції - 228,74 грн., 3% річних - 343,77 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 26 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 19 592,06 грн., суму збитків інфляції - 228,74 грн., 3% річних - 343,77 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення.
На думку апелянта суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не враховано, що квартира АДРЕСА_1 , не була переведена в нежитлове приміщення, що підтверджується Інформацією наданою ТзОВ «Дивобуд» від 11 вересня 2017 року, Інформацією наданою КП «Кривбасводоканал» від 25 жовтня 2017 року та Інформацією наданою Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради від 11 липня 2017 року натомість, позивач нараховував за надані послуги як для нежитлового приміщення, що значно дорожче ніж послуги на житловий фонд.
У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву позивача на апеляційну скаргу представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії у вигляді теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується переліком будинків, до яких подається теплова енергія, Актами та Інформації на підключення та відключення опалення в будинку (а.с.12-29).
Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 1999 року, який зареєстровано в Криворізькому бюро технічної інвентаризації 23 червня 1999 року (а.с.4).
Рішенням Виконкому Криворізької міської ради від 09 липня 2008 року № 534 переведено жилі приміщення у нежилі, серед яких квартира АДРЕСА_1 (а.с.5).
Пунктом 4.3. зазначеного Рішення, власників приміщень зобов'язано у місячний термін укласти договори з житлово-комунальними підприємствами на постачання комунальних послуг, утримання жилих будинків і прибудинкових територій (а.с. 5).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу позивач посилався на те, що заборгованість відповідача за надані позивачем послуги, починаючи з 05 листопада 2018 року по 16 квітня 2020 року, становить 19 592,06 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по оплаті за постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 05 листопада 2018 року по 16 квітня 2020 року в розмірі 19 592,06 грн., яка включає: заборгованість за постачання теплової енергії 19 592,06 грн., інфляційні втрати - 228,74 грн. та 3% річних - 343,77 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини по наданню з боку КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживанню, з боку відповідача комунальних послуг з теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV від 24 червня 2004 року, Законом України «Про теплопостачання» №2633-ІV від 02 червня 2005 року, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а пунктом 5 частини 3 тієї ж статі Закону передбачений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України Про теплопостачання.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Так, згідно із ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 1999 року, який зареєстровано в Криворізькому бюро технічної інвентаризації 23 червня 1999 року (а.с. 4).
Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача за період з 05 листопада 2018 по 16 квітня 2020 року за постачання теплової енергії складає - 19 592,06 грн. (а.с. 9).
Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем послуг з постачання теплової енергії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії та застосування приписів ст.625 ЦК України шляхом нарахування інфляційних втрат 3% річних за період прострочки виконання зобов'язань за період з 05 листопада 2018 по 16 квітня 2020 року.
Колегією суддів перевірено проведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, інфляційних втрат та 3% річних за період з 05 листопада 2018 по 16 квітня 2020 року, з яким колегія суддів погоджується та вважає його вірним.
На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по оплаті за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 05 листопада 2018 по 16 квітня 2020 року в розмірі 19 592,06 грн., інфляційних втрат - 228,74 грн., 3% річних - 343,77.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не враховано, що квартира АДРЕСА_1 , не була переведена в нежитлове приміщення, що підтверджується Інформацією наданою ТзОВ «Дивобуд» від 11 вересня 2017 року, Інформацією наданою КП «Кривбасводоканал» від 25 жовтня 2017 року та Інформацією наданою Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради від 11 липня 2017 року натомість, позивач нараховував за надані послуги як для нежитлового приміщення, що значно дорожче ніж послуги на житловий фонд, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Виконкому Криворізької міської ради від 09 липня 2008 року № 534 переведено жилі приміщення у нежилі, серед яких квартира АДРЕСА_1 (а.с.5). При цьому надані відповідачем листи ТзОВ «Дивобуд» та КП «Кривбасводоканал» з яких вбачається, що зазначеними організаціями за адресою: АДРЕСА_1 нараховуються комунальні послуги як по квартирі, яка знаходиться у житловому фонді, не є підтвердженням того, що вказана квартира дійсно знаходиться у житловому фонді за наявності рішення Виконкому Криворізької міської ради від 09 липня 2008 року № 534 про переведення цієї квартири в нежитловий фонд. Відомостей щодо скасування чи недійсності вказаного рішення матеріали справи не містять.
Також не є підтвердженням того, що квартира АДРЕСА_1 не була переведена до нежитлового фонду відповідь начальника управління благоустрою та житлової політики Виконкому Криворізької міської Ради від 11.07.2017 року, оскільки у вказаній відповіді зазначено, що відповідно до рішення Виконкому Криворізької міської ради від 09 липня 2008 року № 534 було надано погодження щодо переведення жилого приміщення у нежиле, серед яких квартира АДРЕСА_1 , в той як у вказаному рішенні чітко зазначено, що квартира АДРЕСА_1 переведена у нежитлове приміщення (а.с.5).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 01 березня 2022 року.
Головуючий:
Судді: