Провадження № 22-ц/803/1576/22 Справа № 210/5460/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
01 березня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/5460/15-ц
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Зубакової В.П.,
суддів: Бондар Я.М., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
стягувач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
боржник: ОСОБА_1
заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєва Євгенія Олександрівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року, яка постановлена суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 17 грудня 2021 року, -
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавиця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. та просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 грудня 2021 року по виконавчому листу №210/5460/15-ц від 30 липня 2018 року по виконавчому провадженню №67861942 та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. від 10 грудня 2021 року у виконавчому провадженні №67861942 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що на примусовому виконанні у Приватного виконавиця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. перебуває виконавче провадження №67861942 від 10 грудня 2021 року з виконання виконавчого листа, виданого відповідно до заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у справі №210/5460/15-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором №120/07-ІК/012 від 06 вересня 2007 року у розмірі 7265,54 швейцарських франків, що згідно курсу НБУ, станом на 15 вересня 2015 року, становить 164 234,21 гривні, яка складається із: заборгованості за кредитом 6 483,97 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 146 567,14 гривень; заборгованості за відсотками 397,28 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 8980,33 гривень; пені за несвоєчасне повернення кредиту 320,40 швейцарських франки, що згідно курсу НБУ становить 7242,47 гривні; пені за несвоєчасне повернення відсотків 63,89 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 1 444,27 гривні, а також сплачений судовий збір в розмірі 2463,51 гривні.
З постановою про відкриття виконавчого провадження скаржник категорично не погоджується, адже, на його думку, вона винесена всупереч вимог чинного законодавства, оскільки стягувачем був пропущений строк на пред'явлення зазначеного виконавчого документа до виконання, тому дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 грудня 2021 року по виконавчому листу №210/5460/15-ц від 30 липня 2018 року по виконавчому провадженню №67861942 є неправомірними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою на дії приватного виконавиця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки вважає, що його скарга має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу боржника, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєва Є.О. зазначає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, скаржника ОСОБА_1 та його представника - адвоката Книгницьку Л.А., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження по вказаній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що предметом оскарження є дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні № 67861942, а отже відсутні підстави для розгляду такої справи в порядку цивільного судочинства, оскільки процесуальним законодавством оскаржувані заявником дії приватного виконавця віднесено до юрисдикції відповідного окружного адміністративного суду.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленогозаконом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також виконавчі написи нотаріусів (пункти 1 і 3 зазначеної частини).
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.
При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 2 статті 448 ЦПК України, cкарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, за правилами адміністративного судочинства мали оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої палати від 02 жовтня 2019 року у справі №346/79/17.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором №120/07-ІК/012 від 06 вересня 2007 року у розмірі 7265,54 швейцарських франків, що згідно курсу НБУ, станом на 15 вересня 2015 року, становить 164 234,21 гривні, яка складається із: заборгованості за кредитом 6 483,97 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 146567,14 гривень; заборгованості за відсотками 397,28 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 8980,33 гривень; пені за несвоєчасне повернення кредиту 320,40 швейцарських франки, що згідно курсу НБУ становить 7242,47 гривні; пені за несвоєчасне повернення відсотків 63,89 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 1444,27 гривні а також сплачений судовий збір в розмірі 2463,51 гривні (том №1 а.с. 115-116).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором №120/07-ІК/012 від 06 вересня 2007 року у розмірі 7265,54 швейцарських франків, що згідно курсу НБУ, станом на 15 вересня 2015 року, становить 164234,21 гривні, яка складається із: заборгованості за кредитом 6483,97 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 146567,14 гривень; заборгованості за відсотками 397,28 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 8980,33 гривень; пені за несвоєчасне повернення кредиту 320,40 швейцарських франки, що згідно курсу НБУ становить 7242,47 гривні; пені за несвоєчасне повернення відсотків 63,89 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 1444,27 гривні, а також сплачений судовий збір в розмірі 2463,51 гривні. (том №1 а.с. 232-235).
14 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» отримав виконавчий лист, виданий відповідно до заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у справі №210/5460/15-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором №120/07-ІК/012 від 06 вересня 2007 року у розмірі 7265,54 швейцарських франків, що згідно курсу НБУ, станом на 15 вересня 2015 року, становить 164 234,21 гривні, яка складається із: заборгованості за кредитом 6 483,97 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 146 567,14 гривень; заборгованості за відсотками 397,28 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 8980,33 гривень; пені за несвоєчасне повернення кредиту 320,40 швейцарських франки, що згідно курсу НБУ становить 7242,47 гривні; пені за несвоєчасне повернення відсотків 63,89 швейцарські франки, що згідно курсу НБУ становить 1 444,27 гривні, а також сплачений судовий збір в розмірі 2463,51 гривні (том №1 а.с. 239).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року замінено стягувача з Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» на правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк» по виконавчому листу у справі № 210/5460/15-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від від 30 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 7265,54 швейцарських франків, що згідно курсу НБУ станом на 15.09.2015 становить 164234,21 грн. із розрахунку: заборгованість за кредитом -146567,14 грн., за відсотками 8980,33 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 7242,47 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків-1444,27 грн. та судового збору в сумі 2463,51 грн. (том №2 а.с. 30-32).
Звертаючись зі скаргою, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 грудня 2021 року по виконавчому листу №210/5460/15-ц від 30 липня 2018 року по виконавчому провадженню №67861942 та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. від 10 грудня 2021 року у виконавчому провадженні №67861942 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 оскаржує дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Є.О. щодо виконання рішення суду загальної юрисдикції, ухваленого в порядку ЦПК України, тому така скарга не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки за правилами адміністративного судочинства мали оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами.
Тому, суд першої інстанції помилково вважав, що законодавством оскарження дій приватного виконавця віднесено до юрисдикції адміністративного суду, у зв'язку з чим необґрунтовано відмовив позивачу у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України, а саме згідно до ст.379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року скасувати та направити цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвої Євгенії Олександрівнидо Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02 березня 2022 року.
Головуючий:
Судді: