Єдиний унікальний номер 725/6257/20
Номер провадження 6/725/15/22
23.02.2022 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Кожолянко А.О.,
та приватного виконавця Коломієць В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці подання приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломієць Віталія Кириловича про примусове проникнення до житла боржника, -
У лютому 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Коломієць В.К. звернувся до суду з даним поданням та просив надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Чернівецької області Коломійцю Віталію Кириловичу примусово проникнути до будинку АДРЕСА_1 , з метою проведення опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування вказаного подання посилався на те, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 725/6257/20 виданого 09.08.2021 року Першотравневим районним судом м. Чернівців про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за невиконаним договором позики в розмірі 12700 доларів США та судового збору в розмірі 4708 грн. 90 коп.
Зазначав, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була вручена боржнику 31.08.2021 року та останній повідомлений про наявність відкритого виконавчого провадження, натомість заборгованість за виконавчим документом не погашена, при цьому боржник не повідомляв державного виконавця про зміну місця свого проживання.
З метою примусового виконання судового рішення на адресу боржника було направлено вимогу про необхідність бути присутнім та надати доступ до будинку АДРЕСА_1 26.01.2022 року об 10:00 год. за вказаною адресою - з метою проведенні перевірки майнового стану боржника та надання пояснень стосовно невиконання рішенні суду, а також надання пояснень стосовно ненадання декларації про доходи та майно. Поштове повідомлення особисто вручене не було, проте боржник вважається належним чином повідомлений. Так, 26.01.2022 року о 10.00 год. здійснено виїзд за вказаною адресою, однак провести опис і арешт майна боржника та здійснити вхід до вказаного будинку не вдалось, так як двері до воріт будинку зачинені, на дзвінок ніхто не відповідав, про що складено відповідний акт від 26.01.2022 року.
В подальшому, 26.01.2022 року повторно надіслано вимогу виконавця про необхідність бути присутнім та надати доступ до зазначеного будинку 31.01.2022 року о 10.00 год. Вказана вимога вручена боржнику, натомість провести опис а арешту майна боржника та здійснити вхід до вказаного будинку не вдалось, так як двері до воріт будинку зачинені, на дзвінок ніхто не відповідав, при цьому боржник був присутній та особисто не надав доступ, про що складено відповідний акт від 31.01.2022 року.
Вважає, що неможливість приватним виконавцем провести опис та арешт майна боржника унеможливлює виконання судового рішення, з урахуванням того, що приватним виконавцем вже вживались усі методи та заходи виконання виконавчого документа, які не потребують проникнення до житла боржника, а тому єдиним способом забезпечення виконання зобов'язанням перед стягувачем вважає саме проникнення до житла боржника з метою подальшого його опису та арешту.
На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, а також обов'язок виконавця вживати усіх можливих заходів з метою примусового виконання судового рішення, звернувся до суду з даним поданням, яке в судовому засіданні підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у ньому.
На вимогу суду приватним виконавцем надано для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження та в обґрунтування своїх вимог приватний виконавець посилався на складені ним двічі акти щодо ненадання боржником доступу до житла на вимогу приватного виконавця, що на його думку свідчить про злісне ухилення від виконання судового рішення.
Суд, заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши матеріали подання, а також матеріали виконавчого провадження, надані для огляду в судовому засіданні, вважає, що в задоволенні даного подання слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломієць В.К. перебуває виконавчий лист № 725/6257/20 виданого 09.08.2021 року Першотравневим районним судом м. Чернівців про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за невиконаним договором позики в розмірі 12700 доларів США та судового збору в розмірі 4708 грн. 90 коп. Виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа відкрито на підставі постанови від 27.08.2021 року ВП №66634656.
Згідно ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню по всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
З матеріалів подання вбачається, що приватний виконавець звертається з поданням про надання дозволу на проникнення до житла боржника за адресою будинок АДРЕСА_1 , при цьому матеріали подання не містять відомостей щодо власника вказаного будинку, а згідно наявних доказів в матеріалах виконавчого провадження, які наданні суду для огляду, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.02.2022 року був знятий з реєстрації за вказаною адресою.
В судовому засіданні приватний виконавець подання підтримав, та просив задовольнити з підстав зазначених у ньому. Вказував на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та від вчинення виконавчих дій з метою опису та арешту майна, будучи про це обізнаним. Зазначав, що місце реєстрації боржника не залежить від місця фактичного проживання та йому достеменно відомо, що боржник на даний час проживає саме за тією адресою, що вказана у поданні та саме там він може зберігати своє майно.
Натомість, належними та допустимими доказами не встановлено, що за адресою будинок АДРЕСА_1 проживає боржник та там можуть знаходитись його майно, оскільки на час розгляду подання останній у вказаному будинку не зареєстрований та відсутні докази, що вказане майно належить йому на праві власності.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.
Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець звертається до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку неінакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
З системного аналізу вище наведеного в сукупності з положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що права особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовують законодавством збалансовані, у зв'язку з чим у питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права, а тому проникнення у житло чи інше о володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим у демократичному суспільстві.
Відповідно до правового висновку Верховного суду у постанові від 12.03.2020 року у справі №757/41727/19-ц, рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Крім того, юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Так, звертаючись до суду з даним поданням приватний виконавець зазначав, що на момент виходу за місцем проживання в боржника 26.01.2022 року та 31.01.2022 року останній, будучи повідомлений про час та місце вчинення виконавчих дій дверей не відчиняв, про що були складені відповідні акти.
За змістом ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторонам виконавчого провадження забезпечено право бути присутніми при вчиненні виконавчих дій, а тому відсутність даних про сповіщення боржника щодо проведення виконавчих дій за місцем його проживання свідчитиме про недотримання прав бути приступнім під час проведення виконавчих дій.
Натомість, до матеріалів подання приватним виконавцем не було долучено доказів, які б свідчили проте, що боржник був повідомленим про вчинення виконавчих дій за адресою вказаною у поданні 31.01.2022 року, хоча про про таке його повідомлення йде мова у тексті подання, натомість матеріалами виконавчого провадження та доданими до подання доказами відповідна обставина не підтверджується.
Отже, приватний виконавець в порушення вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав суду відповідних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.
Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
За таких обставин, суд ставить під розумний сумнів факт обізнаності боржника про вчинення виконавчих дій за адресою його місця проживання 31.01.2022 року, а також про його обов'язок надати доступ до житла, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати про наявність перешкод з боку боржника про вчинення приватний виконавцем вказаних виконавчих дій.
Крім того, виконавцем не надано доказів того, що боржник перебував за місцем проживання в момент виїзду приватного виконавця та умисно перешкоджала проникненню в житло, у зв'язку з чим виникла необхідність саме примусового проникнення до житла.
Отже, наведені вище обставини в їх сукупності вказують на відсутність підстав для задоволення відповідного подання.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Пров виконавче провадження» , ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 260, 261,268, 273, 352, 353, 354, 355, 439 ЦПК України, -
В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломієць В.К. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження ВП №66634656 з примусового виконання виконавчого листа № 725/6257/20 виданого 09.08.2021 року Першотравневим районним судом м. Чернівців- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду в порядку визначеному главою першою розділу п'ятого ЦПК України або у той самий строк через Першотравневий районний суд м. Чернівці в порядку п. 15.5 розділу тринадцятого ЦПК України.
Повний текст ухвали буде виготовлено 28.02.2022 року.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці А. В. Федіна