Справа № 351/665/20
Номер провадження №2/351/30/22
22 лютого 2022 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Собка В.М.
секретар - Нагірняк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -
ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, в обгрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3 . А тому позивач звернувся до Першої Снятинської державної нотаріальної контори, як спадкоємець другої черги за законом, проте, нотаріус повідомив його про те, що померлий ОСОБА_3 склав заповіт на все своє майно в користь сестри ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що у нього є обгрунтовані сумніви у справжності волевиявлення спадкодавця, так як він при житті зловживав алкогольними напоями, а ОСОБА_2 у цьому сприяла, та шляхом обману і підбурювання, спонукала його скласти заповіт на свою користь.
Позивач вважає, що наявна у ОСОБА_3 залежність від алкоголю дає підстави вважати, що він не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними, отже зазначене дає підстави позивачу вважати, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його справжній волі, а вчинений ним заповіт є недійсним.
На підставі наведеного позивач просить суд визнати недійсним та скасувати заповіт складений ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , посвідчений в Першій Снятинській державній нотаріальній конторі 04.07.2018 по реєстру за №1093.
Позивач подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задоволити, розгляд справи просив провести без його участі, зазначив, що проти заочного розгляду справи у відсутності відповідача не заперечує.
Відповідачка у встановлений судом строк, на адресу суду письмову заяву по суті спору чи відзив на позовну заяву не надала, та будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася без поважних причин, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.25 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з №106, його батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00025875590 від 06.03.2021 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а-/з №2, його батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У Свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 зазначено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а/з №114.
Із матеріалів Спадкової справи №1093, заведеної після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно Заповіту від 04.07.2018 ОСОБА_3 усе своє майно заповів своїй сестрі ОСОБА_2 , а також письмові свідчення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , у яких вони зазначили, що у період з 2018 по 2019 роки вони часто бачили ОСОБА_3 у дуже неохайному вигляді, брудного, від якого смерділо випорожненнями, при цьому він перебував у стані алкогольного сп'яніння, він не тримався на ногах, його вимова була сплутана, він сам не розумів, що робить і говорить, а також зазначили, що неодноразово відводили його в неадекватному стані додому.
Згідно зі ст.ст. 1233 - 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 225 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, згідно з якими такий заповіт може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Згідно із ч.4 даної статті у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Пленум Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у п.18 роз'яснив, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Відповідно до ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсний за позовом цієї особи, а в разі смерті - з- позовом інших осіб, чиї права або інтереси порушені.
Пунктами 5, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 916/3156/17 від 04.06.2019 року вказує на те, що суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками, викладеними в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину. У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду України у цій частині. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.
Викликає сумнів вчинення напису про те, що заповіт прочитано заповідачем, оскільки запис про це здійснено не в письмовий, а в друкований спосіб, що може свідчити про шаблонність заповіту та не дотримання вимоги щодо фактичного прочитання заповіту.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у даних спірних правовідносинах, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав та інтересів, суд вважає позов законним, мотивованим, обгрунтованим і таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, так як судом встановлено, що оскаржуваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
На підставі ч.1 ст.215, ст.ст. 1233- 235, ч.4 ст.1254, ч.1 ст.1257 ЦК України, керуючись ч.ч. 1, 2 ст.25, ч.1 ст.13, ст.15, ч.1 ст.76, ч.ч. 1, 2 ст.77, ч.ч. 1, 5 ст.81, ст.ст. 263-265, 273, 280, 282 ЦПК України суд, -
Позов задоволити.
Визнати недійсним та скасувати заповіт складений ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , посвідчений в Першій Снятинській державній нотаріальній конторі 04.07.2018 по реєстру за №1093.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Василь СОБКО