Справа № 351/1347/21
Номер провадження №2/351/84/22
22 лютого 2022 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Собка В.М.
секретар - Нагірняк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернувся у суд із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» згідно із Договором про відступлення прав вимоги від 06.03.2018, отримало право вимоги за договором кредиту №97/2008USD від 27.03.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк Експобанк» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_1 . Згідно із вказаним договором ОСОБА_1 отримав у кредитодавця кредит в розмірі 24713,00 доларів США на строк до 25 березня 2015 року, однак в порушення умов договору ОСОБА_1 кредит не повернув у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 250707,50 грн., яку із боржника вирішено стягнути відповідно до рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24.06.2010, на виконання якого було видано виконавчий лист, для належного виконання якого Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.08.2020 було змінено сторону виконавчого провадження, а саме первісного кредитора ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» змінено на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Проте станом на 20.07.2021 рішення суду не виконано, заборгованість боржником не погашено, і тому розмір грошового зобов'язання ОСОБА_1 за час прострочення виконання рішення суду складає 130861,63 грн., яка складається із 23485,10 грн. - 3% річних; 47220,20 грн.- пеня; 60156,33 - інфляційні витрати.
На підставі наведеного позивач просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 130861,63 грн., яка складається із 23485,10 грн. - 3% річних; 47220,20 грн.- пеня; 60156,33 - інфляційні витрати.
Крім того позивач зазначає, що для захисту своїх інтересів позивач звернувся за професійною правничою допомогою, за яку було сплачено 3983,50 грн. Також при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. А тому позивач також просить стягнути із відповідача у їх користь зазначені судові витрати у сумі 6253,50 грн.
Представник позивача подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задоволити, розгляд справи просив провести без участі представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та зазначив, що згідний на заочний розгляд справи у відсутності відповідача.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в судове засідання не з'явився без поважних причин про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений без поважних причин або без повідомлення причин, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Таким чином у суду є підстави для розгляду справи заочно у відсутності відповідача.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, зокрема: Договір кредиту №97/2008USD від 27.03.2008; Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24.06.2010; Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26.08.2020; Інформацію про виконавче провадження №46176016 від 20.07.2021; Інформацію про виконавче провадження №22055187 від 20.07.2021; Свідоцтво серії ФК №797 про реєстрацію фінансової установи за реєстраційним номером 13103446 від30.08.2016; Детальну інформацію про юридичну особу; Наказ №3 від 15.09.2016 щодо особового складу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та Платіжне доручення №3214 від 20.07.2021 про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. - приходить до переконання, що позов є обгрунтованим та частково підставним, а тому підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
3гідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошове зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національної валюти України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Викладений висновок також корелюєтеся із позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 по справі №686/21962/15-ц.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання е виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Таким чином правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не викопав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. 3азначена позиція підтверджена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц та від 04.06.2019 у справі • №916/190/18.
На підставі наведеного суд вважає, що у частині стягнення із ОСОБА_1 у користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» грошового зобов'язання за час прострочення виконання рішення суду, у розмірі 130861,63 грн., яка складається із 23485,10 грн. - 3% річних; 47220,20 грн.- пеня; 60156,33 - інфляційні витрати - підлягає до задоволення.
Крім того, згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ч.1-2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підставі наведеного, беручи до уваги, що із зазначеного у позові переліку судових витрат вбачається, що позивач просить стягнути із відповідача судові витрати у сумі 6253,50 грн., що складються із 1094,50 грн. - зустріч, консультація з адвокатом, узгодження правової позиції, аналіз судової практики (1 година роботи адвоката); 2189,00 грн. - підготовка та подання до суду позовної зафви про стягнення заборгованості від 20.07.2021 (2 години роботи адвоката); 700,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката щодо представництва у суді (приблизна кількість засідань - 2) та 2270,00 грн. - сума сплаченого судового збору.
Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
В даному випадку враховуючи, що позивачем не долучено до матеріалів справи документів, що підтверджують оплату послуг адвоката, зважаючи, що розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, суд вважає, що судові витрати на оплату послуг адвоката стягненню не підлягають.
При цьому суд враховує, що при подачі позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується Платіжним доручення №3214 від 20.07.2021, а тому розмір судового збору підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_1 у користь позивача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
На підставі викладеного ст.ст. 524, 526, 530, 533-535, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 258-268, 280-282 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ: 40696815, адреса реєстрації: вул. Автотранспортна, 2, офіс 205, м. Дніпро, 49089) 130861,63 грн., яка складається із 23485,10 грн. - 3% річних; 47220,20 грн.- пеня; 60156,33 - інфляційні витрати.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ: 40696815, адреса реєстрації: вул. Автотранспортна, 2, офіс 205, м. Дніпро, 49089) 2270,00 грн - судового збору.
У задоволенні вимоги щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» витарт на професійну правничу допомогу у розмірі 3983,50 грн. - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Василь СОБКО