ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про закриття провадження у справі
"01" березня 2022 р. справа № 300/6004/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Коломийської міської ради (надалі - відповідач) про зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року у справі № 300/748/21, Коломийською міською радою на пленарному засіданні сесії повторно розглянуто заяву щодо надання ОСОБА_1 відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою. Проте, рішення із даного питання не прийнято у зв'язку з тим, що не набрало необхідної кількості голосів. Позивачем зазначено, що вказана ситуація трактується Коломийською міською радою як відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. На думку ОСОБА_1 таке твердження органу місцевого самоврядування не відповідає ні дійсним обставинам справи, ні чинному земельному законодавству України. З урахуванням викладеного, позивач просить суд зобов'язати надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 відповідно до кадастрового плану даної земельної ділянки, що є додатком до заяви від 13.08.2020 року реєстраційний номер 84892.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.31-32).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Коломийської міської ради Івано-Франківської області про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.65-68).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін (а.с.106-107).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.11.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, зокрема, що відповідно до пункту 4 статті 2.7 Регламенту Коломийської міської ради восьмого демократичного скликання затвердженого рішенням Коломийської міської ради від 08.12.2020 року №3-2/2020 проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на підтримку вважається відхиленим. У випадку, коли проект рішення з питань регулювання земельних відносин не набрав необхідної кількості голосів - це вважається відмовою у задоволенні заяви, з обов'язковим посиланням на підстави визначені частиною 7 статті 118, частинами 3,14 статті 123 Земельного кодексу України. Представник відповідача зазначив, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 міська рада виходила з того, бажане місце розташування земельної ділянки відображене на кадастровому плані долученому позивачкою до заяви не відповідає вимогам містобудівної містобудівної документації м. Коломиї. Оскільки, як вбачається з викопіювання з Генерального плану міста Коломиї та викопіювання з Схеми зонування території м. Коломиї з накладенням на них спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:27:004:0096, спірна земельна ділянка знаходиться за межами м. Коломиї в селі Королівка Коломийського району. Окрім того, вказано на те, що якщо співвставити бажане місце розташування земельної ділянки відображене на кадастровому плані, долученому позивачкою до заяви від 13.08.2020 року із графічними матеріалами, в тому числі з викопіюванням з топографічного плану долученого позивачкою до матеріалів позовної заяви вбачається, що на кадастровому плані місцезнаходження земельної ділянки відображено некоректно, що є підставою для відмови у задоволенні заяви на підставі частини 7 статті 118 ЗК України. На думку відповідача, відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки кадастровий план земельної ділянки, який долучено до заяви від 13.08.2020 року не відповідає вимогам містобудівної документації, окрім того, на спірну земельну ділянку надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою (а.с.42-46).
08.12.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.75-79).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 13.08.2020 року звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Вказане звернення зареєстроване за номером 84892, до нього долучено копію паспорта позивача, копію довідки про присвоєння їй ідентифікаційного коду, кадастровий план, погоджений управлінням Держгеокадастру та відділом архітектури та містобудування, інші документи (а.с.11).
18.05.2021 постійною комісією відповідача з питань екології, використання земель, природних ресурсів та регулювання земельних відносин на засіданні за наслідками розгляду питання по суті заяви позивача від 13.08.2020, за результатом голосування вирішено рекомендувати не підтримати проект рішення про задоволення заяви позивача та надання їй запитуваного дозволу, що підтверджується пунктом 28 протоколу засідання цієї комісії від 18.05.2021 (а.с. 14-15).
Листом Коломийської міської ради від 21.05.2021 року №879/02.3-16 повідомлено позивача, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 розглянуто на сесії міської ради 20.05.2021 року. Рішення із даного питання не прийнято у зв'язку з тим, що не набрало необхідної кількості голосів для прийняття рішення (а.с.16).
В подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року у справі №300/748/21 позов ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Коломийської міської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Зобов'язано Коломийську міську раду (проспект Грушевського, будинок 1, місто Коломия, Івано-Франківська область, індекс 78203, код ЄДРПОУ 04054334) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 13.08.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.17-23).
Вказане рішення суду набрало законної сили - 09.07.2021 року.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року у справі №300/748/21, Коломийською міською радою на пленарному засіданні 02.09.2021 року повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.08.2021 року, проте, рішення із даного питання не прийнято, у зв'язку з тим, що не набрало необхідної кількості голосів (а.с.55).
Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року у справі №300/748/21 є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вказана правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України ( ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду із даними вимогами, слугувала незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року у справі №300/748/21.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Таким чином, відмова Коломийської міської ради в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, внаслідок не прийняття рішення про надання (відмову) такого дозволу є такою, що прийнята у непередбаченій законом формі (неналежним чином оформленою).
Тобто, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, внаслідок чого, позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження по справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже був предметом розгляду суду в іншому провадженні, проте, на стадії виконання такого судового рішення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про зобов'язання до вчинення дій - закрити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 право звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку статей 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою щодо виконання судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року у справі № 300/748/21.
3. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.