01 березня 2022 року м. Чернівці Справа № 715/244/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Тодоряк Г.Д.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Тарашанська сільська рада, відділ у Глибоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Цуренка В.А., дата складання повного тексту рішення 13 грудня 2021 року, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з позовом про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на неї.
В обґрунтування позову вказував, що рішенням 20-ї сесії 5-го скликання Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 06.10.2008 року №90/20/08 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок у власність площею 0,0386 га, 0,0386 га, 0,0418 га та 0,0419 га для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації на території с. Тарашани за кадастровими номерами: 7321086700:01:002:0573, 7321086700:01:002:0574, 7321086700:01:002:0575, 7321086700:01:002:0576. Зазначені земельні ділянки перебувають в одному масиві.
Рішенням 20-ї сесії 5-го скликання Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 25.02.2010 року №12-31/10 розроблений проект землеустрою був затверджений і вказані земельні ділянки були передані йому у власність. Право власності посвідчується державними актами на право власності на земельні ділянки від 09.04.2010 року: ЯИ №895070, ЯИ №895071, ЯИ №895073, ЯИ №895072.
11 січня 2021 йому стало відомо, що рішенням Тарашанської сільської ради від 04.12.2020 року №18 затверджено проект землеустрою щодо відведення Провадження №22-ц/822/187/22
земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ділянки з кадастровим номером 7321086700:01:002:0005 площею 0,2323 га ОСОБА_2 та зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг від 21.12.2020 №237987476).
Проте, вказана земельна ділянка знаходиться на тому ж самому місці, що і належні йому земельні ділянки, а тому вважає, що його протиправно було позбавлено права приватної власності, яке набув в порядку, визначеному законом.
Просив суд ухвалити рішення, яким визнати протиправними та скасувати рішенні ІІ сесії VIII скликання Тарашанської сільської ради від 04.12.2020 року №18 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Тарашани ОСОБА_2 » та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7321086700:01:002:0005 площею 0,2323 га з припиненням речових прав на неї.
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7321086700:01:002:0005 площею 0,2323 га з припиненням речових прав на неї - залишено без розгляду.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ІІ сесії VІІ скликання Тарашанської сільської ради від 04 грудня 2020 року №18 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Тарашани ОСОБА_2 ».
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із наведеним рішенням суду ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вказує, що земельні ділянки з кадастровим номером 7321086700:01:002:0529 ОСОБА_1 площею 0,0837 га та кадастровим номером 7321086700:01:002:0005 ОСОБА_2 площею 0,2323 га не перетинаються, оскільки між ними знаходиться земельна ділянка державної власності, кадастровий номер 7321086700:01:003:0648.
Наголошує на тому, що з аналізу державних актів ОСОБА_1 від 25.02.2010 року вбачається, що належні йому земельні ділянки межують з землями Служби автомобільних доріг в Чернівецькій області лише з одного боку, тобто лише по одній межі. У той же час, земельна ділянка ОСОБА_2 розташована посередині, тобто між землями Служби автомобільних доріг, тобто межує з землями державної власності з двох боків по протилежних межах.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, рішення суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням 20-ї сесії 5-го скликання Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 06.10.2008 року №90/ХХ/08 ОСОБА_1 передано у власність безоплатно земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства площею 0,1609 га (т.1 а.с.117).
На підставі рішення 20-ї сесії 5-го скликання Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 25.02.2010 року №12-31/10 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення держаних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,0386 га, 0,0386 га, 0,0418 га, 0,0419 га, а саме: ЯИ №895070, ЯИ №895071, ЯИ №895073, ЯИ №895072 від 09.04.2010 року, які підтверджують право власності останнього на 4 земельні ділянки з кадастровими номерами: 7321086700:01:002:0573, 7321086700:01:002:0574, 7321086700:01:002:0575, 7321086700:01:002:0576 (т.1 а.с.11-14).
04 грудня 2020 року рішенням Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №18 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 7321086700:01:002:0005 площею 0,2323 га ОСОБА_2 та зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг від 21.12.2020 року №237987476).
Згідно рішення Тарашанської сільської ради LI сесії VII скликання №805 від 24.09.2020 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2323 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23).
Рішенням Тарашанської сільської ради ІІ сесії VIIІ скликання №18 від 04.12.2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в с. Тарашани площею 0,2323 га, кадастровий №7321086700:01:002:0005 для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.24).
З висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №78/79/21-29 від 17.11.2021 року, проведеного Київським НДІ судових експертиз ЧВ, встановлено наступне:
«земельна ділянка, що знаходяться у володінні гр. ОСОБА_2 за кадастровим номером 7321086700:01:002:0005 площею 0,2323 га, відповідно до правовстановлюючих документів накладається на земельні ділянки за кадровими номерами 7321086700:01:002:0573, 7321086700:01:002:0574, що знаходяться у власності гр. ОСОБА_1 . Площа перетину відповідно до документації із землеустрою становить 0,0041 га.
Розроблений Проект землеустрою 2020 на земельну ділянку за кадастровим номером 7321086700:01:002:0005 загальною площею 0,2323 га відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на час відведення земельної ділянки. Однак, має місце невідповідність, не вказані обмеження обтяження (обтяження) на земельну ділянку, які діяли на час відведення земельної ділянки у власність. Дана не відповідність не вплинула на затвердження розробленого проекту.
Згідно Проекту землеустрою 2020 відведена земельна ділянка за кадастровим номером 7321086700:01:002:0005 площею 0,2323 га на тому ж місці відносно місцевості, де були раніше відведені земельні ділянки, а пізніше були поділені за кадастровим номером 7321086700:01:002:0528, площею 0,0722 га, та 7321086700:01:002:0529 площею 0,0837, які належали гр. ОСОБА_1 до їх оформлення як архівні.
Однак, відведені земельні ділянки за кадастровим номером 7321086700:01:002:0528 площею 0,0722 га та 7321086700:01:002:0529 площею 0,0837 га розташовані між автодорогою (кадастровий номер 7321086700:01:002:0539) та лісосмугою (кадастровий номер 7321086700:01:002:0648), які знаходяться у користуванні Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області.
Згідно відомостей, які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилки у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок, яка належить гр. ОСОБА_1 , зміщена та розвернута з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.
Місце розташування земельних ділянок за кадастровим номером 7321086700:01:002:0528 площею 0,0722 га та 7321086700:01:002:0529 площею 0,0837 га, а також новостворені земельні ділянки за кадастровим номером 7321086700:01:002:0573, 7321086700:01:002:0574, 7321086700:01:002:0575, 7321086700:01:002:0576 які внесені до Державного земельного кадастру, розташовані на тому самому місці та в тих самих межах земельних ділянок, які були поділені» (т.1 а.с.217-233).
Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Предметом спору в цій справі є визнання протиправним та скасування рішення ІІ сесії VIIІ скликання №18 від 04.12.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Тарашани ОСОБА_2 ». На думку позивача, спірна земельна ділянка знаходиться на тому ж самому місці, що і належні йому земельні ділянки.
Апеляційний суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення сесії сільської ради протиправним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.
Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391), визнання права власності (ст.392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (ст.1166, 1167, 1173).
Для належного захисту оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах справи вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
Також, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).
У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення сесії сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Тарашани ОСОБА_2 », яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію шляхом реєстрації прав за ОСОБА_2 , не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, оскільки не перестануть існувати обставини, за якими за умови обґрунтованості доводів позивача державою одночасно визнаються права на спірне майно за різними особами. Отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, і потребуватиме додаткових засобів захисту.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав як і пред'явлення позову до неналежного відповідача, права якого оспорюються, є самостійними підставами для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам апеляційної скарги.
У відповідності до п.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 1362 грн які підлягають компенсації за рахунок позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2021 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тарашанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, відділу у Глибоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішенні ІІ сесії VIII скликання Тарашанської сільської ради від 04.12.2020 року №18 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Тарашани, ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1362 грн судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий - підпис /Лисак І.Н./
Судді - підписи /Височанська Н.К., Перепелюк І.Б./
З оригіналом згідно: суддя Лисак І.Н.