Справа № 466/7593/21
07 лютого 2022 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Донченка Ю.В.
секретаря судового засідання Пилипців О.-І.І.
Справа № 466\7593/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування,-
за участю представника позивача ОСОБА_2
19.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування, в якому просить суд стягнути на користь позивача з ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 53623,80 грн.; інфляційні збитки в розмірі 12439,29 грн. та штрафні санкції в розмірі 4817,33 грн., а також судовий збір в розмірі 908,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між позивачем ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було укладено Договір добровільного страхування (КАСКО) серії AM №121734 від 25.01.2018 року, відповідно до якого був застрахований транспортний засіб-автомобільTOYOTA Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказує, що 09 червня 2018 року позивач приїхала на автомобілі в с. Солонка Львівської області та припаркувала автомобіль на стоянці біля будинку, застосувавши при цьому «ручник» (стоянкову гальмівну систему), вийшла з машини та попрямувала в будинок до родичів. Приблизно через годину часу вийшла з будинку і помітила, що її автомобіль здійснив наїзд на електричну опору. Відразу ж Позивач здійснила дзвінок на гарячу лінію ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та повідомила про обставини ДТП, описала ситуацію і нею було зазначено, що вона застосовувала при паркуванні «ручник» - стоянкову гальмівну систему. Після приїзду Страхового комісара від страхової компанії було складено Звіт про результати огляду місця ДТП з схемою ДТП від 09.06.2018 року. В Звіті, в графі «пояснення водія», позивач наголосила, що паркуючи автомобіль, поставила на ручник (стоянкову гальмівну систему), коли за 1 годину вийшла, побачила, що авто з'їхало і вдарилось об стовп, подзвонила за номеом 311 для реєстрації, медичної допомоги не потребує». Однак в наступній графі «попередній висновок комісара», страховий комісар ОСОБА_3 зазначає, що «Водій ТЗ Тойота заявила, що припаркувала свій ТЗ та не поставила «стоянкове гальмо» внаслідок чого ТЗ самовільно розпочав рух і здійснив наїзд на електричну опору». Позивач наголосила, що в поясненнях водія, а також з телефонної розмови з оператором страхової компанії, яка була проведена одразу після виявлення ДТП, вона два рази вказувала, що ставила машину на «ручник» (стоянкову гальмівну систему) і не робила заяви Страховому комісару про те, що вона не ставила ТЗ на «стоянкове гальмо». Вказує, що дане твердження страховий комісар домислив сам і скориставшись тим, що позивач була в стані шоку і його почерк не був добре розбірливим отримав від Позивача підписи на своєму Звіті. Також звертає увагу та не, що Страховим комісаром під час огляду автомобіля ні в подальших оглядах автомобіля представниками Страхової компанії ніяким чином не було проведено огляд стоянкової гальмівної системи в автомобілі. В своєму звіті Страховий комісар не відобразив ні положення гальмівної системи, ні її технічний стан. В Протоколі технічного огляду автомобіля від 25.06.2018 року також немає згадки про огляд стоянкової гальмівної системи. В той же день 09.06.2018 року Позивач звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку № 295413. У відповідь на заяву позивач отримала лист-відмову у виплаті страхового відшкодування (вих. 5273-31 від 13.08.2018 року). В своєму Листі Відповідач посилається на положення Договору страхування, а саме п.п. 4.1.1. «відшкодуванню не підлягають страхові випадки, що сталися безпосередньо внаслідок: недбалого ставлення до забезпеченого/застрахованого ТЗ зокрема: експлуатації ТЗ з незачиненими дверима чи капотом, залишення ТЗ без задіяння стоянкової гальмівної системи, зберігання ТЗ у місцях підвищеної небезпеки». Таким чином Відповідач вказує, що Позивач при паркуванні ТЗ не застосувала стоянкову гальмівну систему (ручник), що призвело до скочування автомобіля прямо в стовп. 23.11.2018 позивачем подана повторна Заява про перегляд рішення в її страховому випадку, у зв'язку з тим, що свій транспортний засіб вона на ручник ставила, а комісар не проводив огляду автомобіля і перевірку гальм і гальмівної системи Однак ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у листі- відповіді залишила своє попереднє рішення без змін. Вважає відмову ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у виплаті страхового відшкодування необгрунтованою, такою яка ґрунтується тільки на їхніх твердженнях про незастосування Позивачем стоянкової гальмівної системи. У зв'язку з чим змушена звернутися з позовом до суду та просить стягнути з ПрAT «Страхова компанія «ПЗУ Україна» ЄДРПОУ 20782312 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 невиплачене страхове відшкодування у розмірі 53623,80 грн а також інфляційні збитки в розмірі 12439,29 грн., штрафні санкції в розмірі 4817,33 грн. та сплачену нею суму судового збору. Просить суд позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021 р. вищезазначену справу передано до розгляду судді Донченко Ю.В.
01.11.2021 року від представника відповідача до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що 21.01.2018 між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.121734, відповідно до якого був застрахований транспортний засіб - автомобіль TOYOTA Corolla , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску. Строк дії договору страхування з 26.02.2018 по 25.02.2019 р. У період дії даного Договору страхування, 09.06.2018 ОСОБА_1 до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» подала повідомлення про пошкодження застрахованого транспортного засобу у с.Солонка Львівської області внаслідок наїзду на електричну опору. Автомобіль був припаркований та самовільно здійснив наїзд на перешкоду. Представник відповідача повідомляє, що після розслідування обставин події та перевірки доводів позивача, а саме, що вона начебто поставила автомобіль на стоянкову гальмівну систему, такі доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно п. 15.12 ПДР - водій не повинен залишати транспортний засіб не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним. У зв'язку з наведеним, 13.09.2018 р. ОСОБА_1 була надана відповідь за №5273-31 про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.4.1 розділу VI Договору страхування у зв'язку із недбалим ставленням до застрахованого транспортного засобу та допущення до самовільного руху. Таким чином відповідач заперечує проти позовних вимог щодо стягнення суми збитку та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
07.02.2022 від представника позивача на адресу суду поступила заява про зменшення позовних вимог. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 53623,80 грн. страхового відшкодування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, просить такі задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, однак скористався правом та подав відзив на згадану позовну заяву.
Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що 25 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ПРАТ СК «ПЗУ Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №:АМ 121734 (далі - Договір). Предметом страхування було належне позивачу на праві власності майно, а саме транспортний засіб марки «TOYOTACorolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума за цим Договором 397906,00 гривень.
Строк дії Договору з 26.02.2018 року по 25.02.2019 року.
Також встановлено, що 09 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 припаркувала свій транспортний засіб марки «TOYOTA Corolla» реєстраційний номер НОМЕР_1 на стоянці в с.Солонка Львівської області, застосувавши «Ручник» - стоянкову гальмівну систему, в результаті чого вказаний автомобіль здійснив наїзд на електричну опору та зазнав значних механічних ушкоджень.
Після ДТП, ОСОБА_1 здійснила дзвінок на гарячу лінію ПРАТ СК «ПЗУ Україна», в той же день звернулася до ПРАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до листа ПРАТ СК «ПЗУ Україна» від 13 серпня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказане ДТП сталося внаслідок недбалого ставлення до транспортного засобу, керуючись п. 4.1. розділу VI Виключення та обмеження із страхових випадків Договору страхування, відшкодуванню не підлягають збитки, що сталися безпосередньо внаслідок недбалого ставлення до забезпеченого/застрахованого ТЗ, зокрема: експлуатація ТЗ з незачиненими дверима чи капотом, залишення ТЗ без задіяння стоянкової гальмівної системи, зберігання ТЗ у місцях підвищеної небезпеки (кваліфікація дій Страхувальника та/або Водія визначається згідно чинних Правил дорожнього руху та/або відповідно до приписів заводу-виробника) (а.с.9).
23.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ СК «ПЗУ Україна» з заявою про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (а.с.13).
У відповідь на заяву про перегляд рішення про відмову у виплаті відшкодування ПРАТ СК «ПЗУ Україна» було повідомлено позивача, що після розгляду заяви від 23.11.2018 року ПРАТ СК «ПЗУ Україна» залишає попереднє рішення про відмову виплати страхового відшкодування без змін (а.с.14).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За приписами статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.
Що стосується посилань відповідача на те, що позивач залишив автомобіль не вживши всіх необхідних заходів щоб не допустити його самовільного руху, суд зауважує наступне.
Згідно звіту про результати огляду місця ДТП, складеного страховим комісаром ОСОБА_3 , в графі «попередній висновок комісара», страховий комісар зазначає «Водій ТЗ Тойота заявила, що припаркувала свій ТЗ та «не поставила стоянкове гальмо», внаслідок чого транспортний засіб самовільно розпочав рух і здійснив наїзд на електричну опору» (а.с.7).
Всупереч відомостям в графі звіту «попередній висновок комісара» - «Водій ТЗ Тойота заявила, що припаркувала свій ТЗ та «не поставила стоянкове гальмо», в графі «пояснення водія» чітко зазначено - « припаркувала авто біля будинку, поставила на ручник….»
Суд звертає увагу на заяву ОСОБА_1 , адресовану директору УВЗДВЗ ПРАТ СК «ПЗУ Україна» Стужука С.П. від 23.11.2018 року, в якій позивачем зазначено, що комісар на виклику, на місці події не проводив огляду автомобіля і перевірку гальмівної системи на предмет неспрацювання або на предмет застосування зовнішніх факторів. Разом з тим, даний факт не знаходить підтверджень, що позивач залишила транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, тобто внаслідок недбалого ставлення до застрахованого транспортного засобу.
Згідно Рахунку-фактури № ДМ 00005697 від 27.06.2018 р. розмір страхового відшкодування становить 53 623,80 гривень (а.с.16).
Судом встановлено, що позивач в день настання страхового випадку повідомила Страховика за телефоном та надала інформацію про пошкодження застрахованого транспортного засобу. Даних обставин відповідач у своєму відзиві не заперечив.
Таким чином позивач вжила всіх необхідних заходів для збереження ТЗ і застосувала при паркуванні стоянкову гальмівну систему- «ручнік», що підтверджується звітом про результати огляду місця ДТП ( графа: «пояснення водія»).
Суд визнає, що позивач, як особа, що користується транспортним засобом, має право на отримання страхового відшкодування.
За таких обставин суд приходить до висновку, про те, що відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування позивачу.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ч.1 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, який має пріоритет над загальним.
Згідно п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" встановлено порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування. Зокрема встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Частиною 4 ст. 26 зазначеного вище закону передбачено, що відмова страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Частиною 19 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки " від 1 березня 2013 року N 4 зазначено, що з урахуванням змісту статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
Таким чином, виходячи з фактично встановлених обставин справи, умов договору та вимог чинного законодавства, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 53623,80 грн.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 908,00 гривень.
Керуючись ст.ст.10, 81, 258, 259, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.509 526, 530, 599, 631,651, 979 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 53623,80 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот двадцять три) гривні 80 копійок страхового відшкодування.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 ;.
Відповідач: - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження; 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,40, код ЄДРПОУ- 20782312.
Текст рішення виготовлений 07.02.2022 року
Суддя Ю. В. Донченко