Справа № 459/3934/21
Провадження № 2/459/1224/2021
21 лютого 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.,
з участю: секретарів судового засідання Копровської А.В., Яковенко І.Л.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди,
03.12.2022 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 60 000 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначив, що з 21.05.1991 по 23.01.2007 він працював на шахті у підземних умовах. З 23.01.2007 звільнений по п. 2 ст. 40 КЗпП України. Зазначив, що пропрацював в умовах впливу шкідливих факторів 15 років 6 місяців. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих умовах праці у нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він змушений був звертатись за медичною допомогою. Зазначив, що 27.02.2007 йому було вперше встановлено втрата працездатності у відсотках, а саме: 55 %, з яких: 35 % силікоз І ст., бронхіт, емфізема легень ДН-ІІ ст., 20 % хронічна поперекова- крижова радикулопатія. Після того, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме 60 %, з яких: 35 % силікоз І ст., бронхіт, емфізема легень ДН-ІІ ст., 25 % хронічна поперекова- крижова радикулопатія та третю групу інвалідності. Через це, він неодноразово знаходився на лікуванні. Вказує, що внаслідок отриманого професійного захворювання йому завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань. Він не в змозі спокійно спати через постійне відчуття болі, що призводить до емоційного стресу, втрати апетиту, та змогою займатися повсякденними справами. Постійний біль в області грудей, спини та ніг, кашель викликають психологічний дискомфорт. Також професійне захворювання значною мірою вплинуло на життєві відносини, сімейні обставини, безпричинні сварки у сім'ї та роздратованість, а тому викликають значні моральні переживання, почуття безвихідності. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити та стягнути на його користь завдану йому моральну шкоду.
07.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
24.12.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив що проти позову заперечує, оскільки вважає вимогу позивача незаконною, необґрунтованою, та такою що не підлягає до задоволення. Відповідач вважає, що їхньої вини в тому, що позивач отримав профзахворювання немає, так як зі сторони власника не було вчинено ніяких протиправних дій , а також штучно не було створено шкідливих і небезпечних умов праці, які б спричинили профзахворювання. Вказав, що позивач не долучив жодного доказу про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, чи страждань у результаті професійного захворювання, також не обґрунтував розмір моральної шкоди. Крім того, додав, що позивач порушив строки позовної давності при зверненні до суду, оскільки спір з приводу спричиненої шкоди внаслідок виконання трудових обов'язків вважає трудовим спором, посилаючись на ст. 233 КЗпП України.
21.01.2022 в судовому засіданні оголошувалась перерва для витребування документів.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних у позові. Просили позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача 60 000 грн. моральної шкоди.
Представник відповідача суду пояснив, що позов не визнає. Вказав, що жодних медичних документів, які б підтверджували факт лікування позивача не надано.
Вислухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступного висновку.
З 21.05.1991 по 23.01.2007 позивач працював на шахті на підземних роботах у шкідливих умовах, що підтверджується копіями з трудової книжки (а.с.21-22).
13.02.2007 комісія шахти «Відродження» ДП «Львівугілля» провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що було складено акт розслідування професійного хронічного захворювання, по формі П-4, згідно із яким встановлено, що професійні захворювання виникли внаслідок контакту з вугільно - породним шахтним пилом, внаслідок дії шкідливих факторів мікроклімату/перепади температур, переохолодження організму, фізнавантаження/підняття і пересування вантажів вручну/на протязі зміни, дія вібрації від роботи електросверла СЕР-19 , що створює вібрацію по віброшвидкості до 115 дБ при ГДР 112 дБ (а.с.16-17).
Відповідно до акту обстеження робочого місця ОСОБА_1 комісія шахти «Відродження» ДП «Львівугілля» встановила, що сумарне пилове навантаження на протязі стажу роботи останнього в підземних умовах на шахті «Відродження» за 15 років 6 місяців становить 3174,1 гр., що є критичним пиловим навантаженням і підлягає виводу з роботи у запиленій атмосфері (а.с. 19-20).
Як вбачається із висновку МСЕК від 27.02.2007 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 55% втрати професійної працездатності, з них 35% - силікоз, 20% - хронічна поперекова-крижова радикулопатія. (а.с.7,8).
Згідно із довідкою МСЕК серія ЛВА-2, №029196 від 16.11.2010 позивачу встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 60% втрати професійної працездатності, з них 35% - силікоз І ст, бронхіт, емфізема легень ДН-ІІ ст., 25%- хронічна попереково-крижова радикулопатія ( а.с.9).
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений періодично звертатися за медичною допомогою, що підтверджується копією виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 (а.с.39-40).
Відповідно до абзацу третього статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини 2 статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди унаслідок ушкодження її здоров'я при виконанні трудових обов'язків, що потягло за собою професійні захворювання, а отже, про право позивача на її відшкодування.
Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних і фізичних страждань, неодноразове встановлення втрати ним професійної працездатності та інвалідності протягом більше десяти років та безтермінове встановлення втрати професійної працездатності в обсязі 60%, виникнення труднощів у веденні ним домашнього господарства, тяжкість професійних захворювань, появі у нього кашлю, болі в області грудей, спини та ніг, необхідність лікування, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - постанова ПВСУ від 31 березня 1995 року № 4).
Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 25 000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення 60 000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється. Аналогічні роз'яснення надані у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 1 000 гривень.
Розмір таких витрат підтверджується такими доказами: договором про надання правової допомоги № 78 від 27.11.2021; меморіальним ордером від 27.11.2021; квитанцією № 78 від 27.11.2021.
Вказані документи є належними та допустими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем відповідних витрат.
Такі судові витрати, в силу приписів ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню у користь позивача з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 500, 00 грн.
Разом з цим, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви, то такий збір у сумі 992,40 грн. підлягає стягнення з відповідача у дохід держави.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Львіввугілля» (ЄДРПОУ 32323256) у користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди.
Стягнути з державного підприємства «Львіввугілля» (ЄДРПОУ 32323256) у користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 500 (п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
У решті вимог - відмовити.
Стягнути з державного підприємства «Львіввугілля» у користь держави 992,40 гривень судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.02.2022.
Суддя: А. І. Жураковський