Справа № 456/3713/21
Провадження № 2/456/290/2022
іменем України
14 лютого 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Березіній Л.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Журавльової Л.Ю.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Олексишина І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,
Підстава позову /позиція позивача/. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову покликається на те, що віє є наймачем квартири АДРЕСА_2 , відповідач по справі це чоловік його покійної доньки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У квартирі фактично проживає три сім'ї: він, позивач по справі, його дружина ОСОБА_4 , 1944 р.н., його донька ОСОБА_5 , 1966 р.н., з своєю донькою ОСОБА_6 , 1987 р.н. та онуками ОСОБА_7 , 2012 р.н., ОСОБА_8 , 2016 р.н., а також онук ОСОБА_9 , 1991 р.н. Крім вказаних осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, зареєстрований, але не проживає ОСОБА_2 , який після смерті своєї дружини, доньки позивача, одружився з іншою жінкою, взяв всі свої речі та пішов жити до неї за адресою: АДРЕСА_3 , і починаючи з 2015 року в квартирі не проживає. Відповідач ніколи не приймав і не приймає участі в оплаті комунальних послуг, утриманні квартири, у зв'язку з його реєстрацією, позивач не може оформити субсидії і сплачує комунальні послуги з розрахунку і за відповідача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити, підтвердив факт підписання ним позовної заяви та не проживання відповідача у квартирі з 2015 року. Вказав, що після смерті доньки його колишній зять сам пішов з квартири, його ніхто не виганяв. У нього інша дружина, в якої він проживає.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та вказала, що в квартирі фактично проживає три сім'ї, в одній кімнаті проживає позивач зі своєю дружиною, в другій кімнаті проживає син відповідача з дружиною та донькою; і в третій кімнаті проживають донька позивача, зі своєю донькою та двома онуками. В квартирі реально проживає 9 осіб. Квартира не приватизована. Відповідач не проживає у квартирі з 2015 року, тобто більше 6 років, у нього інша жінка, разом з якою він проживає. Відповідач був зареєстрований у квартирі, як чоловік покійної доньки позивача. Він, коли у нього з'явилася інша жінка, зібрав всі свої речі і пішов проживати до неї. Жодних речей в квартирі, він не залишив. З донькою позивача, відповідач прожив близько 20 років, після її смерті ще кілька років проживав, а потім самостійно покинув місце проживання. Відповідач колишній член сім'ї позивача. Позивач через відповідача не може оформити субсидії на оплату комунальних послуг.
Позиція відповідача. 16.09.2021 представником відповідача - адвокатом Олексишиним І.Б. подано відзив на позовну заяву, в якому представник вказує на те, що 16.07.1988 відповідач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з донькою позивача ОСОБА_10 - ОСОБА_11 . Починаючи з січня 1997 року відповідач зареєстрований та постійно проживав у квартирі АДРЕСА_2 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї дружини ОСОБА_3 , відповідач і далі продовжував проживати у спірній квартирі разом з сином. 17.07.2015 відповідач уклав шлюб з ОСОБА_12 і з цього часу проживає з дружиною. Друга дружина відповідача не є членом сім'ї позивача і відповідач з етичних міркувань та поваги до рідних померлої дружини, та з метою уникнення будь-яких конфліктів, не став проживати у спірній квартирі. З цих же підстав він не звертався до відповідних органів з приводу його вселення. Незважаючи на вказане, відповідач постійно навідується до сина та онучки, навіть не проживаючи у спірній квартирі. При цьому, в квартирі залишились його особисті речі, предмети домашнього вжитку, в тому числі придбані ним спільно з покійною дружиною. Відповідач не втратив інтересу до спірного житла. Відповідач регулярно навідує сина ОСОБА_13 , надає кому кошти для оплати комунальних послуг. Відповідач не має власного житла на праві власності. Відповідач вселився і проживав у квартирі на законних підставах.
Будучи допитаним в якості свідка на підставі ст. 92 ЦПК України, відповідач в судовому засіданні позов не визнав та дав показання про те, що на даний час в квартирі проживає його син, з дружиною та донькою. Сестра його покійної дружини ОСОБА_5 не проживає у вказаній квартирі з 1989 року, вона постійно винаймала квартиру. Речі, які вони нажили спільно з дружиною залишилася в квартирі. Він після того, як у 2015-2016 роках перейшов проживати до своєї другої дружини, постійно навідував сина, допомагав йому робити ремонт у квартирі, привозив будівельні матеріали. Він допомагав сину також сплачувати комунальні послуги. Позивач має намір приватизувати квартиру, тому намагається його виписати. Він з 2020 року не працює через карантин, до того працював слюсарем, монтажником. Квартиру позивач отримав від заводу, на якому працював. Вони з дружиною під час шлюбу придбали три телевізори, меблеву стінку, мікрохвильову піч, кухню, плиту, електричну духовку, холодильник, дивани. Він одружився з покійною донькою позивача у 1989 році. Він дійсно вдруге одружився, спільних дітей з другою дружиною у нього немає. Доповнив, що його з квартири вигнала сестра його покійної дружини - ОСОБА_5 . Він створив нову сім'ю у 2015 році. Він хоче залишитися зареєстрованим у квартирі, щоб його син ОСОБА_13 в подальшому під час приватизації мав більшу частку у квартирі. Саме для цього, він і робив ремонт у квартирі, розраховуючи, що ця квартира належатиме його сину. Квартира, в якій він проживає, належить його дружині і вона не бажає його в ній реєструвати. І за умови, що дружина його вижене, він не матиме же проживати. Просить в позові відмовити.
Представник відповідача - адвокат Олексишин І.Б. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просить врахувати доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Просить суд звернути увагу на підписи на позовній заяві та на паспорті, який належить позивачу, які є достатньо відмінними. Вважає, що хтось підписав позовну заяву з наслідуванням підпису позивача. Квартира не приватизована, виселенню відповідача передував конфлікт між ним та сестрою покійної дружини. В квартирі, окрім позивача, зареєстровано ще 9 осіб, які не було залучено до участі в справі. В квартирі залишилися особисті речі відповідача. Відповідач не втрачав інтерес до спірної квартири. Він зробив ремонт у квартирі, постійно навідується до сина, надає кошти для оплати комунальних послуг. Вважає, що відповідач має право на участь в приватизації. Якщо суд задоволить позов, відповідач фактично залишиться без житла і не матиме де проживати. В спірній квартирі відповідач немає можливості проживати, оскільки створив нову сім'ю.
Показання свідків.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні дала показання про те, що вона зареєструвала відповідач, як сина, оскільки він одружився з її покійною донькою. Вона на даний час доглядає за сином відповідача та його онукою, оскільки вони проживають разом з нею. Більше шести років відповідач у їхній квартирі не проживає, витрат по оплаті комунальних послуг не несе. Він перейшов добровільно мешкати до своєї другої дружини, його ніхто з квартири не виганяв. Всі комунальні послуги вона завжди сплачує самостійно, жодних коштів відповідач не надає. Відповідач забрав всі свої особисті речі з квартири, а те, що вони придбали з покійною дружиною, залишив для свого сина, який проживає разом з ними зі своєю сім'єю. На протязі останніх шести років відповідач в квартирі не появлявся. Ремонт у квартирі робили її зять та онук, відповідач немає до нього жодного відношення. Донька ОСОБА_5 проживає окремо, але постійно навідує їх, її онуки постійно у неї ночують. Відповідачу належить житловий будинок в с. Яблунівка, який залишився йому у спадок від батьків. Відповідач для них вже давно чужа людина. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням знятися з реєстрації, просила про це онука, але відповідач відмовлявся.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання про те, що через другу дружину відповідача, її звільнили з роботи. Близько шести років тому відповідач одружився і проживає разом з другою дружиною. В спірній квартирі проживала її донька з дітьми, вона не раз там ночує, допомагає батькам. Зараз у квартирі проживає син відповідача з сім'єю, її донька на даний час зі своєю сім'єю проживає окремо. Відповідач у спірну квартиру не навідується, в квартирі відсутні будь-які речі відповідача. Відповідач не бачив своєї онучки ні на хрестинах, ні на день народження. Комунальні послуги сплачує її мати та донька. Все майно, яке є в квартирі належить її матері. Ремонт у квартирі робив її зять та син відповідача. Відповідач забрав у свого сина всі подаровані йому на весілля кошти.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дала показання про те, що вона є сусідкою позивача, відповідач в квартирі не проживає близько семи років, він до сина не приходить, вона його жодного разу не бачила. В квартирі проживають позивач з дружиною і син відповідача зі своєю сім'єю. Відповідач одружився і пішов проживати до іншої жінки.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дала показання про те, що вона є сусідкою позивача, відповідач в квартирі не проживає близько семи років, не приходить до квартири. Пішов проживати до іншої жінки.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні дала показання про те, що відповідача хочуть виписати з квартири тому, що він з 2014 року там не проживає. Він проживав у спірній квартирі в період 2014-2018 рр. У них з дружиною народилася друга дитина і вони перейшли проживати на іншу квартиру. Відповідач створив нову сім'ю і з 2014 року в квартирі не проживає. Після одруження сина ОСОБА_13 , відповідач в квартиру не приходив. Відповідач пральну машину спочатку забрав, а потім привіз назад. Син відповідача ОСОБА_13 працює у свого батька, вони разом їздять на роботу. Комунальні послуги сплачували порівну бабуся з дідусем і вони з дружиною.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дала показання про те, що відповідач не проживає у квартирі з 2013-2014 р.р., вони проживали з чоловіком у спірній квартирі з 2014 по 2020 роки. Коли вони прийшли проживати у квартиру, відповідача вже там не було. Він перейшов проживати до своєї другої дружини. Речей відповідача у квартирі не залишилося. Комунальні послуги вони сплачували з бабусею порівну. Відповідач не допомагав робити ремонт у квартирі. Комунальні послуги безпосередньо сплачує вона, бували випадки, коли кошти для оплати давала ОСОБА_18 , дружина ОСОБА_13 . Відповідач був проти одруження сина, тому не навідувався до нього.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні дала показання про те, що покійна дружина відповідача - це її кума, після смерті якої відповідач ще тривалий час проживав у спірній квартирі. Ще за час спільного проживання з дружиною, відповідач робив ремонт у квартирі, придбав побутову техніку. Після смерті дружини, відповідач проживав у квартирі до 2015 року. Відповідач залишив в квартирі всі свої речі. Відповідач працює разом з сином ОСОБА_13 . Вона після смерті навідувалася у цю квартиру і бабуся не раз говорила, що ця квартирі буде для ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дав показання про те, що йому відомо, що позов до суду ініціювала його тітка ОСОБА_5 , яка бажає виписати його батька з квартири. В квартирі проживають він зі своєю сім'єю, його бабуся та дідусь. Батько дійсно не проживає в квартирі кілька років. Тітка вигнала його з квартири. На даний час батько проживає з другою дружиною в її квартирі. В квартирі залишилися особисті речі батька: меблі, телевізори, дивани, стінка меблева. Вони робили ремонт у квартирі, допомагали всі. Батько не раз навідував його. Вони разом з батьком працюють. Через конфлікт з тіткою, батько вже кілька років у квартиру не приходить. Батько не раз допомагав, давав кошти і на продукти, і на оплату комунальних послуг. Йому тітка говорила, що вони мають намір приватизувати квартиру і батькові слід з неї виписатися. Вони з бабусею та дідусем завжди порівну оплачували комунальні послуги. Бабуся завжди говорила, що квартира належатиме йому.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.08.2021 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 16.04.2002 Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області, позивач ОСОБА_1 02.03.1974 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.3/.
Відповідно до довідки №3442 від 26.08.2021, виданої Комунальним підприємством «Управляюча компанія «Надія», в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано дев'ять осіб: позивач ОСОБА_1 , 1942 р.н., дружина позивача ОСОБА_4 , 1944 р.н., донька позивача ОСОБА_5 , 1966 р.н., внучка позивача ОСОБА_6 , 1987 р.н., внук позивача та син відповідача - ОСОБА_9 , 1991 р.н., чоловік доньки позивача - відповідач ОСОБА_2 , 1965 р.н., правнучка позивача - ОСОБА_8 , 2016 р.н., правнучка позивача та внучка відповідача - ОСОБА_20 , 2020 р.н. /а.с.4/.
Як вбачається з акту №2014 від 21.09.2017, складеного для оформлення субсидії комісією Комунального підприємства «Управляюча компанія «Надія» в складі паспортистів та майстра, депутата МВК м. Стрия, свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак в квартирі не проживає /а.с.5/.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 12.08.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №383 /а.с.6/.
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 17.09.2011 Стрийським МВ ГУМВС України у Львівській області, ОСОБА_5 27.06.1984 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.7-8/.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 17.07.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_22 зареєстрували шлюб 17.07.2015, актовий запис №245, прізвище дружини після одруження - ОСОБА_23 /а.с.27/.
Як вбачається з акту від 30.07.2021, складеного для встановлення фактичного місця проживання комісією Комунального підприємства «Управляюча компанія «Надія» в складі паспортиста ОСОБА_24 та майстра ОСОБА_25 , депутата МВК м. Стрия Булина І., свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак в квартирі не проживає /а.с.29/.
Згідно копій квитанцій, оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 здійснював ОСОБА_1 /а.с.35-41/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно достатті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (пункт 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод).
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 року).
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitsky v.Ukraine») заява № 30856/03, п. 41.
Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
За умови повернення відсутнього на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуваннямфактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.
Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановленістаттею 71ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
У постанові Верховного суду від 20.12.2018 по справі № 501/957/15-ц, провадження № 61-34021св18 зазначено, що під час вирішення питання про втрату права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін відсутності та поважність причин такої відсутності. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Також у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16(провадження № 61-37646св18) зроблено висновок щодо застосування статей 71,72 ЖК УРСР, який полягає в тому, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановленістаттею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись право (намір) ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 червня2020 року у справі № 279/4963/17 (провадження №61-4262св20) та постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 462/6202/17 (провадження №61-8308св20).
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є реєстрація відповідача в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано дев'ять осіб: позивач ОСОБА_1 , 1942 р.н., дружина позивача ОСОБА_4 , 1944 р.н., донька позивача ОСОБА_5 , 1966 р.н., внучка позивача ОСОБА_6 , 1987 р.н., внук позивача та син відповідача - ОСОБА_9 , 1991 р.н., чоловік доньки позивача - відповідач ОСОБА_2 , 1965 р.н., правнучка позивача - ОСОБА_8 , 2016 р.н., правнучка позивача та внучка відповідача - ОСОБА_20 , 2020 р.н. Вказана квартира належить до комунальної власності територіальної громади м. Стрия, не приватизована. Позивач ОСОБА_1 є наймачем квартири.
Вказана квартира була отримана позивачем ОСОБА_1 за місцем праці, після одруження доньки позивача ОСОБА_26 з відповідачем ОСОБА_2 , останній був зареєстрований у вказаній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька позивача та дружина відповідача ОСОБА_26 померла. Сторонами не заперечується, що відповідач ще певний час проживав у спірній квартирі, однак в 2015 році покинув вказане житло, оскільки 17.07.2015 зареєстрував шлюб та перейшов проживати до нової дружини ОСОБА_27 .
В судовому засіданні, зокрема і з пояснень самого відповідача встановлено, що він не має наміру проживати у спірній квартирі, а бажає залишитися зареєстрованим про всяк випадок, якщо друга дружина вижене його з квартири. Відповідач в судовому засіданні пояснив, що його син є одним з дев'яти осіб, зареєстрованих у вказаній квартирі, а відтак, у випадку її приватизації, за умови, що квартира буде приватизована і на нього, у сина буде значно більша частка.
В судовому засіданні також встановлено, що відповідач самовільно покинув вказане житло у 2015 році, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що відповідач не бажав створювати конфліктні ситуації, а тому пішов проживати до другої дружини. Вказані пояснення на увагу не заслуговують, зважаючи на те, що відповідач є колишнім членом сім'ї наймача квартири - позивача у справі. В той же час, у другої дружини відповідача є квартира, в якій вони проживають разом понад шість років, і за наявності особистого житла у другої дружини відповідача, намір останнього йти проживати до квартири, де фактично на той час проживало три сім'ї є фактично неспроможними.
В той же час суд враховує, що на даний час в квартирі фактично проживає позивач ОСОБА_1 , 1942 р.н., дружина позивача ОСОБА_4 , 1944 р.н., внук позивача та син відповідача - ОСОБА_9 , 1991 р.н., правнучка позивача та внучка відповідача - ОСОБА_20 , 2020 р.н. та дружина ОСОБА_9 .
Відповідач ОСОБА_2 та його син ОСОБА_9 дали в судовому засіданні показання про те, що сестра покійної дружини відповідача ОСОБА_5 в 2015 році фактично вигнала відповідача з вказаного помешкання, однак окрім вказаних показань, жодними іншими доказами наведене не стверджується. Суд не бере до уваги вказані показання і зауважує, що відповідач 17.07.2015 зареєстрував шлюб та перейшов проживати до нової дружини ОСОБА_27 , самостійно покинувши спірне помешкання. Впродовж шести років до вказаної квартири немає жодного відношення, комунальні послуги не сплачує і наміру проживати у цій квартирі немає. А свідок у справі ОСОБА_9 є його сином, тому зацікавлений у спорі.
Суд зауважує, що фактично заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на те, що бажає, щоб його син в подальшому при приватизації мав більшу частку, однак вказане є не реальним, оскільки у випадку приватизації квартири, не син відповідача, а сам відповідач набуде право власності на частку у спірній квартирі.
В судовому засіданні не здобуто доказів наявності у відповідача права власності на будь-яке житло, однак з показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що відповідач успадкував житловий будинок від своїх батьків в с. Яблунівка, і вказаного в судовому засіданні відповідач не спростував.
Також в судовому засіданні встановлено, що відповідач самовільно покинув житло і немає наміру там проживати і використовувати її як житло, а лише бажає, щоб у його сина в подальшому при приватизації була більша частка..
Спірне житло не приватизоване, житлове приміщення віднесене до комунальної власності територіальної громади м Стрия, про що свідчить довідка №3442 від 26.08.2021, видана Комунальним підприємством «Управляюча компанія «Надія».
Позивач та свідки вказують, що відповідач добровільно покинув квартиру після укладення другого шлюбу, забрав свої речі та з цього часу, знову в ній не проживає, квартирою не цікавиться, комунальні послуги не сплачує, перешкоди в користуванні квартирою відповідачу не чиняться.
За таких обставин судом встановлено, що відповідач більше шести місяців без поважних причин не проживає у спірній квартирі, а тому його слід визнати таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.
Доказів, які б свідчили про неможливість та перешкоди відповідачу вселитись у спірну квартиру протягом шести місяці, матеріали справи не містять. Відомості про те, що відповідач цікавився спірним житлом, збереженням за ним будь-якого зв'язку, або дані про те, що він звертався до правоохоронних органів або суду щодо захисту своїх прав та інтересів, відсутні.
Отже, встановивши, що відповідач не проживає у спірній квартирі тривалий час, а саме з 2015 року, залишив квартиру добровільно, витрат на її утримання не несе, до правоохоронних органів щодо захисту своїх прав чи інтересів або з позовом про усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням (вселення) до суду не звертався, врахувавши, що причини його відсутності понад шість місяців у спірній квартирі є неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання його таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року (справа №643/11611/16-ц, провадження №61-27411св18).
Суд звертає увагу, що у зв'язку з реєстрацією відповідача уквартирі, позивач змушений оплачувати комунальні послуги за кількість осіб, які зареєстровані в квартирі, відповідач є колишнім чоловіком доньки позивача, яка померла.
Таким чином, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач в спірному помешканні не проживає протягом останніх шести років, позивач змушений сплачувати комунальні послуги, в тому числі й за відповідача, а тому, враховуючи положення ст.ст.71, 72 ЖК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання втратившим права на користування житловим приміщенням відповідача ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Журавлова Любов Юріївна, місце знаходження: Львівська обл., м. Стрий, вул.Майдан Ринок, 41;
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Представник відповідача: адвокат Олесишин Ігор Богданович, місце знаходження: АДРЕСА_4 .
Головуючий суддя В. Л. Бучківська