Справа № 451/1693/21
Провадження № 3/451/9/22
іменем України
25 лютого 2022 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянку України,
за частиною 1 статті 130 КУпАП, -
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №125393 від 11.11.2021, ОСОБА_1 11.11.2021 14 год 40 хв в с. Поздимир, вул. Б. Хмельницького, 80 керувала автомобілем ВАЗ 110307-40, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння з використанням технічного засобу драгер Alcotest 6820 0181, на місці зупинки та в медичному закладі відмовилась в присутності двох свідків, чим порушила вимоги пункту 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
На виклик суду гр. ОСОБА_1 з'явилася, вину у вчиненому правопорушенні не визнала, заперечивши факт керування транспортним засобом.
Захисник Савенко А.Л. підтримав заперечення особи, яка притягається до відповідальності, просить провадження у справі закрити. Зокрема, зазначив що з відеозапису встановлено, що працівник патрульної поліції підійшов до ОСОБА_1 , яка знаходиться в себе на подвір'ї по АДРЕСА_1 та пропонує проїхати з ним. При цьому, на відео не відображена ні дата, ні час зйомки, на якому поліцейський повідомляє, що вона порушила правила дорожнього руху. В той час згідно з протоколом та матеріалів, долучених до нього вбачається, що часом вчинення адміністративного правопорушення є 14 год 40 хв. В рапорті поліцейського вказано, що автомобіль був зупинений з використанням поблискових маячків, що не відповідає дійсності, оскільки автомобіль знаходився на подвір'ї гр. ОСОБА_1 . Вказаний протокол по пошті надійшов на поштову адресу ОСОБА_1 17 листопада 2021 року з Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області. В даному листі знаходилась постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 443550 за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 гр. Дану постанову, гр. ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку в Галицькому районному суді м. Львів. 10 січня 2022 року в справі№451/1731/21 Галицький районний суд м. Львова у складі: головуючого судді Зубачик Н.Б., скасував постанову інспектора ВРПП Червоноградського Р ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Зінько В.І., серії БАВ № 443550 від 11.11.2021 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.122 КУпАП, а провадження у справі закрив.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до статей 245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і беззаперечних висновків про факт вчинення адміністративного правопорушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на принципах забезпечення доведення вини за ст. 129 Конституції України.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин особою, уповноваженою на складання протоколу, надано:
акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким встановлено проведення огляду ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп'яніння;
відео-доказ з місця події, який містить розмову уповноваженої особи з ОСОБА_1 , однак остання перебуває за парканом приватного помешкання;
пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по суті правопорушення.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено у п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».
До матеріалів про адміністративне правопорушення уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення долучено диск з відеофайлом.
Оглядаючи відеофайл судом встановлено, що він не містить відомостей вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 працівниками поліції не зафіксовано.
Будь яких інших доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо перебування ОСОБА_1 у статусі водія у стані алкогольного сп'яніння, суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що працівниками Національної поліції не надано суду доказів належного встановлення обставин події, викладеної у протоколі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суд, при оцінці доказів, повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, а також рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції встановлюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотнього.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.251 КУпАП).
За вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку працівниками поліції не проведено всебічного, повного та об'єктивного дослідження та зібрання фактичних даних у справі, що не дає підстав для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд доходить переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 23, 33, 247, 283, 284 КУпАП, Радехівський районний суд Львівської області,-
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Б. Куцик-Трускавецька