22 лютого 2022 року м. Рівне №460/9276/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Харитонюк В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник Непийвода І.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
доГоловне управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003231304 від 27.02.2019 року та №0003241304 від 27.02.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки акта перевірки, на основі яких винесено спірні рішення, суперечать нормам чинного податкового законодавства і не відповідають дійсним обставинам. Зокрема, зазначені в акті перевірки відомості щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних не відповідають дійсності, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом та фактичним обставинам, адже ФОП ОСОБА_1 було вчинено ряд дій щодо своєчасної реєстрації податкових накладних у строки, встановлені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, однак, у період з 23.08.2016 року по 17.09.2017 року з причин, що не залежали від ФОП ОСОБА_1 останню було обмежено в доступі до електронного кабінету платника та єдиного реєстру податкових накладних (при вході у електронний кабінет формувалася помилка, що унеможливила вхід та реєстрацію податкових накладних в ЄРПН). Також позивач не погоджується із твердженням відповідача про заниження в період з 01.02.2016 року по 31.12.2016 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 326033,00 грн. (у т.ч. в листопаді 2016 року на 42700 грн. та в грудні 2016 року на 283333,00 грн.), оскільки у податковій звітності та первинних документах ФОП ОСОБА_1 було допущено помилку суми поставки (адже кінцева сума поставки за видатковою накладною №295 від 23.12.2016 року складає не 2623195,00 грн., а 1206528,75 грн. й така первинна документація в подальшому була приведена у відповідність до визначених умов поставки на підставі угод між сторонами (оригінал приведеної у відповідність накладної наданий посадовим особам ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення перевірки разом з відповідними угодами та станом на подання позову не повернуті ФОП ОСОБА_1 ). Більше того, між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «ЦУМАНЬ» було укладено ряд договорів (у т.ч. новації боргу з елементами прощення боргу (з метою врегулювання взаємної заборгованості у т.ч. щодо поставки на 1206528,75 грн. (сума ПДВ 241305,75 грн.) - котрі також станом на момент подання позову не повернуті посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області ФОП ОСОБА_1 ), а відтак - ФОП ОСОБА_1 вірно визначено суму ПДВ у розмірі 241305,75 грн. Поруч з цим наголошує, що за змістом описової частини акту перевірки відображено заниження зобов'язань на 42700,00 грн. у листопаді та 283333,00 грн. у грудні, у п. 2 висновків акту відображено заниження зобов'язань на 37915,00 грн. у листопаді та 288118,00 грн. у грудні (що не відповідає змісту акту перевірки), а оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням донараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафну санкцію в розмірі 354166,25 грн. (283333,00 грн. - донарахування ПДВ за листопад 2016 року та штрафна санкція в розмірі 70833,25 грн. від суми донарахування ПДВ в розмірі 283333,00 грн.), що не відповідає змісту та висновкам акту перевірки.
За усього наведеного позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно з відзивом на позов, відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень сторона відповідача покликається на те, що позивачем допущено порушення строку реєстрації податкових накладних у зв'язку з чим і було застосовано штрафні санкції за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0003231304 від 27.02.2019 року. Також, в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003231304 від 27.02.2019 року відповідачем подано Заяву про закриття провадження по справі. Щодо позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідач вказує, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.02.2016 року по 31.12.2016 року встановлено їх заниження на 326033,00 грн., в т.ч. в листопаді 2016 року - 42700,00 грн. та в грудні 2016 року - 283333,00 грн.
За наведеного, сторона відповідача просила в позові відмовити повністю.
Ухвалою суду від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 21.01.2021 закрито провадження у адміністративній справі №460/9276/20 в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003231304 від 27 лютого 2019 року.
Ухвалою суду від 18.02.2021 провадження у справі зупинено до перегляду Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 в порядку апеляційного провадження.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 залишено без змін.
18.05.2021 матеріали адміністративної справи №460/9276/20 після закінчення апеляційного провадження надійшли на адресу Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 04.06.2021 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання у справі на 15.06.2021.
Ухвалою суду від 15.06.2021 підготовче засідання відкладено на 06.07.2021. Цього ж дня іншою ухвалою суду, прийнятою поза межами засідання у ПАТ "Цумань" витребувано додаткові докази у справі й повторно - 06.07.2021 року витребувано у ПАТ "Цумань" документи та відкладено підготовче судове засідання на 20.07.2021 року.
Ухвалою суду від 20.07.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами п. 1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п.1 ч.1 ст.4 КАС України).
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача під час проведення перевірки та винесення податкового повідомлення рішення №0003241304 від 27.02.2019 року про донарахування суми ПДВ та штрафних санкцій в загальному сукупному розмірі 354166,25 грн., суд керувався критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом досліджено наявні у справі докази та з'ясовано наступне.
В період з 11.10.2017 року по 25.10.2017 року відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 фінансово-господарської діяльності позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року.
За результатами такої перевірки було складено акт №1235/17-00-13-09/ НОМЕР_1 від 08.11.2017 року, згідно п. 2.6.1. якого встановлено заниження податкових зобов'язань в листопаді 2016 року - 42700,00 грн. та в грудні 2016 року - 283333,00 грн., й за висновками останнього перевіркою встановлене в т.ч., порушення:
- п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185.ї, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5. ст. 198 та п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) та донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість в т.ч. в листопаді 2016 року - 37915,00 грн. та в грудні 2016 року - 288118,00 грн.
На підставі акту перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області (правонаступник - ГУ ДПС у Рівненській області) прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0003241304 від 27.02.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 283333,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 70833,25 грн. (в порядку п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України).
Проте, суд не погоджується із твердженням відповідача про заниження позивачем суми ПДВ за листопад та грудень 2016 року й правомірністю винесення формування висновків акту перевірки й винесеного на підставі останнього податкового повідомлення-рішення №0003241304 від 27.02.2019 року, оскільки доказів на підтвердження факту отримання доходу (оплати ПАТ «ЦУМАНЬ» на користь ФОП ОСОБА_1 суми в розмірі 2623195,00 грн., а не 1206528,75 грн. чи у іншому розмірі) за результатом чого - заниження суми ПДВ позивачем у декларації, відповідачем не надано. Більше того, відповідачем жодними чином не спростовано доводів (у т.ч. шляхом надання контраргументів, пояснень та заперечень на акт перевірки й доданих до такого документів) факту наявності відображення суми ПДВ в розмірі 241305,75 грн. на підставі договірних відносин ФОП ОСОБА_1 з ПАТ «ЦУМАНЬ» як постачальників та одночасно замовників товарів/послуг (у т.ч. щодо наданої ФОП ОСОБА_1 ГУ ДФС у Рівненській області приведеної у відповідність накладної з відповідними угодами новації боргу з елементами прощення боргу (з метою врегулювання взаємної заборгованості у т.ч. щодо поставки на 1206528,75 грн. (сума ПДВ 241305,75 грн.).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 березня 2021 року по справі №580/2490/19, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
ПК України визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою звичайних цін, що відповідають ринковим.
Відповідно до п. 198.5 ст. 195 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
За правилами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Враховуючи вищевикладене та оскільки, як встановлено судом, отримання позивачем коштів в сумі 2623195,00 грн., що підлягали б оподаткуванню ПДВ за листопад та грудень 2016 року на загальну суму 524639,00 грн. (а не як зазначено позивачем - 241305,75 грн.) відповідачем не доведено (у т.ч. не надано відповідних банківських виписок, на підставі яких сформовані відповідні висновки акту перевірки та винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення), тому законодавчих підстав збільшувати податкові зобов'язання з ПДВ за листопад та грудень 2016 року немає. У зв'язку із цим, твердження відповідача про заниження позивачем суми ПДВ на суму 42700 грн. та 283333,00 грн. є помилковим.
Більше того, згідно описової частини акту перевірки (п. 2.1.6) вбачається, що заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 42700 грн. в листопаді 2016 року відбулося у зв'язку з не включенням до складу зобов'язань суми ПДВ в розмірі 42700 грн. та у зв'язку з не включенням до складу зобов'язань суми ПДВ в грудні 2016 року у розмірі 283333 грн., тоді як у висновках до вказаного акту перевірки зазначено заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 37915 грн. в листопаді 2016 року та в сумі 288118 грн. в грудні 2016 року (розбіжність винесених висновків та досліджених обставин). Більше того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003241304 від 27.02.2019 року винесене на підставі висновків акту перевірки, однак, вказана у такому рішенні сума донарахованих податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 283333 грн. не відповідає, зазначеній у висновках акту перевірки (288118 грн.) за результатами чого, сума застосованої штрафної санкції в порядку п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є помилковою та недопустимою.
Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139 (далі по тексту - Порядок №395), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно з п.1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п. 2.3.2.2 Порядку №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;
у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Згідно п. 3.1 розділу III Порядку №395, залежно від діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать:
інші матеріали, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
матеріали зустрічних звірок, реєстри, в яких зазначається інформація про надіслані запити на їх проведення до інших органів державної податкової служби та отримані відповіді;
завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання.
Однак, акт перевірки не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача (у т.ч. що підтверджували б факт оплати товару на повну суму - 2623195 грн.).
Між тим, з описової частини акту перевірки вбачається, що зміст встановленого в ході перевірки позивача порушення податкового законодавства зводиться лише до табличного відображення даних фіскального органу, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей та частини первинних документів, без повного дослідження конкретної господарської операції та кінцевого результату такої. Зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов висновків про отримання позивачем суми 2623195 грн. від ПАТ «ЦУМАНЬ» в якості оплати за товар.
Щодо посилання в акті перевірки та додатках до нього на конкретні первинні та податкові документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання, то наявність таких документів не свідчить про кінцевість господарської операції у формі повної суми в розмірі 2623195 грн.
Крім того, відповідач жодних документів на обгрунтування своєї позиції суду не надав, що унеможливлює їх дослідження судом.
Таким чином, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті перевірки зроблено з розбіжностями описової частини акту без фактичного дослідження належних документів. Виявлені перевіркою порушення в акті перевірки не описані, не зазначено докази, які свідчать про виявлені порушення.
Отже, акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень, не містить в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання позивачем оприбуткування ним доходу, товару і таке інше. Натомість акт перевірки наповнений правовими нормами, які потребують застосування, а не наведення їх тексту. Відтак, актом перевірки, не встановлені податкові правопорушення, внаслідок неповноти їх дослідження.
На такі обставини, як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 року по справі №804/1963/17.
Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини дають підстави для висновку, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про заниження суми зобов'язань ПДВ. Акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків (у т.ч. без надання таких документів суду).
Відтак, в силу вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, на думку суду, перевірка проведена із порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як зазначає Верховний Суд в постанові від 20.03.2020 року по справі №826/11054/15, з огляду на вищезазначені положення, саме на податковий орган як суб'єкт владних повноважень покладається обов'язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.
Також, як зазначено в даному рішенні, в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень та висновків щодо дій суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.
Враховуючи вищенаведене, факти порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Також суд наголошує, оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Знову ж таки, в порушення п. 3.1 розділу III Порядку №395 відповідач на обгрунтування правомірності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за листопад та грудень 2016 року не надав суду належних та допустимимх доказів.
При цьому суд критично оцінює скеровані ПАТ «ЦУМАНЬ» документи в силу невідповідності таких документів вимогам ч. 2, 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та п. 5.26 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2020.
Суд зазначає, що зміст акта перевірки, який є індивідуально-правовим актом, на підставі якого донараховано податкові зобов'язання, відтак, він породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 160/11367/19 зазначив, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості оскаржуваного акта індивідуальної дії, відповідачу не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов'язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у відповідній сфері, виявленого(их) за результатами проведеної перевірки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, прийнятий суб'єктом владних повноважень акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, повинен бути обґрунтованим та вмотивованим, що передбачає наведення в даному випадку податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
В контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..».
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).
У рішенні ЄСПЛ «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04, зазначено, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74).
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог (з урахуванням ухвали про закриття провадження по справі), системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003241304 від 27.02.2019 року.
Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області №0003241304 від 27.02.2019 року яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 354166, 25 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 22 лютого 2022 року
Суддя Д.Є. Махаринець