Справа №522/17548/21
Провадження №2-др/522/21/22
28 лютого 2022 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Семешиної Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні представника ОСОБА_1 - адвоката Гришко Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №522/17548/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
У провадженні Приморського районного суду м.Одеса знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Рішенням суду від 24.01.2022 року у задоволені позову ОСОБА_2 - відмовлено.
01.02.2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гришко С.О. надав суду заяву про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи у розмірі 4 945,75 грн.
Розгляд зазначеної заяви було призначено на 15.02.2022 року.
У судове засідання призначене на 15.02.2022 року сторони не з'явилися, представник ОСОБА_3 - адвокат Попова О.В. на електронну адресу суду надала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заперечень зазначено, що представник відповідача в заяві про ухвалення додаткового рішення просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на послуги правової допомоги в розмірі 4 887,75 грн., а також витрати, пов'язані з відправленням кореспонденції на адресу позивача, загальна сума яких складає 4 963,75 грн. З наданих до заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 підписав Акт про прийняття-передачу наданих послуг від 31.01.2022 року, у зв'язку з чим мав сплатити суму гонорару, проте доказів внесення я оплати за надання правової допомоги суду не надано (відсутня квитанція, платіжне доручення тощо). Також зазначено, що стороною відповідача не надавалось попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, посилаючись на ст.134 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 28.02.2022 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Рішенням суду від 24.01.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - відмовлено.
Представник відповідача - адв. Гришко С.О. 10.01.2022 та 11.01.2022 року надав на електронну адресу суду відзив на позову, згідно якого просив поновити строк для надання відзиву, прийняти наданий відзив та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову у повному обсязі. Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зазначив, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, докази понесених судових витрат надасть протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
01.02.2022 року представник відповідача - адв.Гришко С.О. на електронну адресу суду надав заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4 945,75 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 4 887,75 грн. та направлення кореспонденції позивачу по справі на суму 58,00 грн.
У відповідності до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
Згідно ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 вказаної норми передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові від 22.12.2018 р. у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов'язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.
За роз'ясненнями п.20 постанови Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 ЦПК (нова редакція 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Згідно з Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами статей 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. Відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний суд зазначав, що у підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний правовий висновок щодо витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката міститься у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 та від 16.09.2019 у справі № 755/6702/16-а.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Також згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Разом з заявою про розподіл судових витрат від 01.02.2022 року, представником відповідача - було надано Договір про надання правової допомоги №30/11/21-1 від 30.11.2021 року, Акт приймання-передачі наданої наданих послуг від 31.01.2022 року, за яким сума гонорару за надану правничу допомогу складає 4 887,75 грн.
Згідно зазначеного Акту від 31.01.2022 року, вартість послуг за надану правничу допомогу, які відповідач поніс внаслідок розгляду справи №522/17548/21 та адвокатом Гришко С.О., відповідачу було надані наступні послуги:
- складання та підготовка документів для представлення інтересів клієнта в суді - 300,00 грн.;
- складання та направлення заяви на ознайомлення з матеріалами справи №522/17548/21 - 200,00 грн.;
- складання та направлення заяви про перенесення розгляду справи №522/17548/21 - 200,00 грн.;
- відвідання суд з метою отримання копій документів, які наявні в матеріалах справи №522/17548/21 - 1 196,50 грн.;
Ознайомлення з позовними вимогами та копіями документів, які наявні в матеріалах справи №522/17548/21 - 1 196,50 грн.;
- складання та направлення відзиву на позовну заяву по справі №522/17548/21 - 1 794,75 грн.
Згідно п.1 Договору про надання правової допомоги №30/11/21-1 від 30.11.2021 року Бюро бере на себе зобов'язання надати правову допомогу Клієнту з метою захисту інтересів Клієнта в якості його захисника.
Згідно п.4 Договору, за надання правової допомоги Клієнт сплачує на Бюро гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами за цим Договором, що вказана в п.1 Договору, Клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду), гонорар успіху та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору в розмірі та на умовах визначених в Додатку до цього Договору.
Згідно п.3 Договору, визначений цим Договором об'єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою Сторін, шляхом укладення додаткової письмової угоди
Згідно п.3 Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 31.01.2022 року вартість послуг за період з 30.11.2021 року по 31.01.2022 року становить 4 887,75 грн.
Відповідно до Постанови ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Виходячи із системного аналізу Великої Палати, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними:
- відповідний договір про надання правової допомоги;
- розрахунок наданих послуг;
- детальний опис виконаних доручень клієнта;
- акт прийому-передачі виконаних робіт;
- платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом;
- інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Відповідно до п.4 Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 31.01.2022 року жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг Клієнт до Адвоката немає.
Згідно Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 31.01.2022 року, Бюро з 30.11.2021 року по 31.01.2022 року надав Клієнту правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги №30/11/21-1, а клієнт прийняв надані послуги (а.с.186).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Велика Палата ВС у своїй постанові від 19.02.2020р. по справі № 755/9215/15-ц роз'яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, тому твердження позивача є помилковими.
У справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.
Із заяви вбачається, що представник просить стягнути суми витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс внаслідок розгляду справи №522/17548/21 за наданні ним відповідачу наступні послуги:
- складання та підготовка документів для представлення інтересів клієнта в суді - 300,00 грн.;
- складання та направлення заяви на ознайомлення з матеріалами справи №522/17548/21 - 200,00 грн.;
- складання та направлення заяви про перенесення розгляду справи №522/17548/21 - 200,00 грн.;
- відвідання суд з метою отримання копій документів, які наявні в матеріалах справи №522/17548/21 - 1 196,50 грн.;
Ознайомлення з позовними вимогами та копіями документів, які наявні в матеріалах справи №522/17548/21 - 1 196,50 грн.;
- складання та направлення відзиву на позовну заяву по справі №522/17548/21 - 1 794,75 грн.
Всього до сплати 4 887,75 грн.
Стороною позивача були надані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що з наданих до заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 підписав Акт про прийняття-передачу наданих послуг від 31.01.2022 року, у зв'язку з чим мав сплатити суму гонорару, проте доказів внесення я оплати за надання правової допомоги суду не надано (відсутня квитанція, платіжне доручення тощо). Також зазначено, що стороною відповідача не надавалось попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, посилаючись на ст.134 ЦПК України.
Відповідно до Постанови ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до Постанови ВС від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18, аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині 2 статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.
Посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 551/1136/17, відповідно до якої позивач в порушення статті 134 ЦПК України не подав разом з позовною заявою орієнтовного розрахунку судових витрат за розгляд справи , судом також не враховуються, оскільки, як вже зазначалось вище, частиною 2 статті 134 ЦПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд зазначає, що витрати на ведення справи підтверджені адвокатом Гришко С.О., та відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, а тому підлягають задоволенню.
Також в заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача просив стягнути з позивача сплату за направлення кореспонденції позивачу по справі на загальну суму 58,00 грн., на підтвердження чого представником відповідача були надані квитанція та фіскальні чеки.
У зв'язку з чим суд вважає, що заява в частині стягнення суми за направлення кореспонденції позивачу підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258-260, 264, 268, 270, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Постановити у справі №522/17548/21 додаткове рішення наступного змісту:
Клопотання про розподіл судових витрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати в сумі 4 945 (чотири тисячі дев'ятсот сорок п'ять) гривень 75 копійок, які складаються з витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 4 887,75 грн. та направлення кореспонденції позивачу по справі на суму 58,00 грн.
На додаткове рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси .
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 28.02.2022 року.
Суддя Л.В.Домусчі