79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.02.2022 Справа № 914/3741/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Синчука М.М., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін трейд», с. Великий Кучурів, Сторожинецький р-н, Чернівецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Салікс», м. Жидачів, Жидачівський р-н, Львівська область
про: стягнення заборгованості у сумі 173 171,80 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» про стягнення заборгованості у сумі 173 171,80 грн.
Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав вказаних в ухвалі. Позивачу встановлено строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.
17 грудня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась сторонам на адреси згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Ухвалу про відкриття провадження у справі позивачем отримано 05.01.2022 та 10.01.2022, що підтверджується перевіркою відстеження поштових повідомлень із сайту «Укрпошта» (ідентифікатор поштового відправлення 7901414307267, 7901414327888); відповідачем отримано 04.01.2022, що підтверджується перевіркою відстеження поштових повідомлень із сайту «Укрпошта» (ідентифікатор поштового відправлення 7901414327748).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує заявлені вимоги невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 22/01-МТ від 22 січня 2021 в частині оплати вартості поставленого Товару у сумі 110 000,00 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 003,30 грн пені, 24 282,09 грн 25 % річних, 20 204,78 грн штрафу, 742,40 грн додаткової вартості ціни товару, 2 939,23 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:
Двадцять другого січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін трейд» (далі - Постачальник, Позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Салікс» (далі - Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 22/01-2-МТ (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного Договору.
Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Додатку до даного Договору (далі - Додаток). Кожний Додаток є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору, Ціна на Товар формується Постачальником і обумовлюється Сторонами на день підписання Додатку, та зазначається у самому Додатку.
Згідно з п. 3.2, п. 3.3 Договору Покупець оплачує Товар 100% передоплатою відповідно виставленого Постачальником Рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується Постачальником на підставі заявленої у Додатку кількості Покупцем. Поставка Товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати.
Постачальник має право відвантажити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов'язаний оплатити Товар у термін, що не перевищує 3 (трьох) банківських днів від дня переходу права власності на Товар до Покупця.
У період дії Договору, на виконання його умов, Постачальник здійснював поставку Товару партіями.
В матеріалах справи містяться підписанні уповноваженими представниками Сторін Додатки до Договору поставки нафтопродуктів: № 00011940 від 04.03.2021 - на суму 111 484, 80 грн.; № 000012133 від 22.03.2021 - на суму - 132 796,80 грн.; № 000012243 на суму 159 814,08 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні підписанні уповноваженими представниками Сторін відповідні видаткові накладні: № 916 від 05.03.2021; №1237 від 23.03.2021; №1363 від 31.03.2021.
Покупець, оплату отриманого Товару здійснив частково на загальну суму 294 095,68 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, а саме: 18.03.2021 - 45 000,00 грн, 19.02.2021 - 30 000,00 грн, 26.03.2021 - 5 000,00 грн., 26.03.2021 - 31 484, 80 грн., 29.04.2021 - 32 796, 80, 06.05.2021 - 75 000,00грн., 09.07.2021 - 25 000,00 грн., 05.08.2021 - 9 814, 08 грн., 14.09.2021 - 150 000, 00 грн., 01.10.2021 - 25 000,00 грн.
Відповідно до п. 4.4.1. Договору, Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити до ціни, зазначеної в накладній, додаткову ціну в розмірі 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно Товару (без податку на додану вартість).
Пунктом 4.4.4. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Покупцем умов п. 3.2., п. 3.8. даного Договору чи умов визначених у Додатку в частині порядку та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 5 % від вартості Товару за відповідним Додатком. Штраф сплачується протягом 7 (семи) днів з моменту направлення вимоги Покупцю.
Пунктом 4.9. Договору встановлено, що Сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті Товару (порушення п. 3.3 Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 25 % (двадцять п'ять відсотків) річних, крім того Покупець, на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач звертався до відповідача з претензією №25/11-2 від 25.10.2021, в якій повідомив відповідача, що він зобов'язаний у 7-денний термін з моменту пред'явлення даної претензії оплатити заборгованість, яка разом складає 173 171, 80 грн.
Відповіді відповідача на зазначену претензію, доказів оплати заборгованості у повному розмірі матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача суми боргу 110 000,00 грн, 15 003,30 грн пені, 24 282, 09 25 % річних, 20 204, 78 грн штрафу, 742, 40 грн додаткової вартості ціни товару, 2 939, 23 грн інфляційних.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Правовідносини між сторонами у справі виникли з Договору поставки 22/01-МТ від 22 січня 2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
На виконання умов укладеного між сторонами Договору та відповідних Додатків до нього, Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 404 095,68, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 916 від 05.03.2021; №1237 від 23.03.2021; №1363 від 31.03.2021.
Відповідач здійснив оплату вартості отриманого Товару на загальну суму 294 095 ,68 грн., а саме, відповідно до банківських виписок: 18.03.2021 - 45 000,00 грн, 19.02.2021 - 30 000,00 грн, 26.03.2021 - 5 000,00 грн., 26.03.2021 - 31 484, 80 грн., 29.04.2021 - 32 796, 80, 06.05.2021 - 75 000,00грн., 09.07.2021 - 25 000,00 грн., 05.08.2021 - 9 814, 08 грн., 14.09.2021 - 150 000, 00 грн., 01.10.2021 - 25 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого обов'язку з оплати у повному обсязі вартості отриманого Товару у сумі 110 000,00 грн не здійснив, наявності не погашеної заборгованості не спростував, доказів її сплати не надав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу. Вказана сума боргу підтверджується матеріалами справи, та підлягає стягненню з останнього на користь позивача. Доказів зворотнього суду не надано.
Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 25% річних суд зазначає таке.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.9. Договору встановлено, що Сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті Товару (порушення п. 3.3 Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 25 % (двадцять п'ять відсотків) річних, крім того Покупець, на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Так, перевіривши розрахунок, здійснений Позивачем, судом встановлено певні недоліки нарахування.
Зокрема, для вірного визначення інфляційних втрат, відсотків річних, пені, тощо, першочерговим є визначення періоду існування заборгованості, за який здійснено відповідне нарахування інфляційних втрат, відсотків річних, тощо; визначення суми боргу, з урахуванням здійснених Відповідачем часткових оплат заборгованості.
Зважаючи на викладене, судом, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, встановлено, що за перший період станом на 20.03.2021 (визначена Позивачем дата початку існування заборгованості по Додатку №000011940 від 04.03.2021 до Договору) розмір заборгованості становив 36 484,80грн. Відповідно, заборгованість по першому періоду існувала у період з 20.03.2021 по 25.03.2021 у сумі 36 484,80грн.
По другому періоду (заборгованість по Додатку №000012133 від 22.03.2021) нарахування здійснено вірно.
По третьому періоду (заборгованість по Додатку №000012243 від 30.03.2021) вірним є визначення періодів існування заборгованості: з 16.04.201 по 04.08.2021 на суму 159 814,08грн; з 05.08.2021 по 13.09.2021 на суму 150 000,00 грн, з 14.09.2021 по 30.09.2021 на суму 135 000,000 грн, з 01.10.2021 по 25.10.2021 на суму 110 000,00 грн.
Враховуючи на викладене, суд, здійснивши власний розрахунок 25% річних та інфляційних втрат, встановив, що за період прострочення Відповідача, з урахуванням періодів існування заборгованості окремо по кожній накладній та з урахуванням здійснених оплат, вірним є нарахування 23 532,60 грн 25% річних та 2 563,68 грн інфляційних втрат.
Щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 15 003,30 грн суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений Товар протягом терміну зазначеному у п.п. 3.3 даного Договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд, здійснивши перерахунок суми пені, дійшов висновку, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 14 548, 98 грн.
Щодо стягнення 742, 40 грн. додаткової вартості ціни товару.
Пункт 4.4.1. Договору визначає, що Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити до ціни, зазначеної в накладній, додаткову ціну в розмірі 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно Товару (без податку на додану вартість). В цьому випадку, Покупець зобов'язаний сплатити додаткову вартість протягом 4-х днів з моменту відправлення відповідної вимоги Постачальником.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, оцінюючи здійснене Позивачем нарахування, передбачене п. 4.4.1 Договору, суд зазначає, що по своїй суті таке є штрафною санкцією за несплачений своєчасно Товар, визначеною у грошовій сумі - 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно Товару (без податку на додану вартість).
Судом встановлено, що Позивач по першій накладній нараховує додаткову вартість ціни товару на кількість - 4, 116 тон, однак відповідно до наявних в матеріалах справи платіжок, Відповідач своєчасно не сплатив вартість отриманого Товару у кількості 2 945,72 тон. Нарахування по другій та третій накладній Позивачем здійснено правильно.
Здійснивши власний перерахунок, суд зазначає, що до стягнення підлягає 683, 89 грн. додаткової вартості ціни товару.
Крім того, пунктом 4.4.4. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Покупцем умов п. 3.2., п. 3.8. даного Договору чи умов визначених у Додатку в частині порядку та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 5 % від вартості Товару за відповідним Додатком. Штраф сплачується протягом 7 (семи) днів з моменту направлення вимоги Покупцю.
Щодо заявленого Позивачем до стягнення додаткового штрафу у сумі 20 204,78 грн, нарахованого на підставі п. 4.4.4. Договору, суд зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Так, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у вигляді додаткової ціни товару за несплачений своєчасно Товар та, одночасно, додатковий штраф у розмірі 5 відсотків від вартості Товару за порушення Покупцем умов п. 3.2., п. 3.8. даного Договору чи умов визначених у Додатку в частині порядку та проведення розрахунку, що фактично є подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення, оскільки, з установлених судом обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання з оплати вартості отриманого Товару за Договором.
Тому суд зазначає, що позовні вимоги у вигляді стягнення додаткового штрафу у розмірі 5 відсотків від вартості Товару не підлягають до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати Позивача на оплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, Позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви поніс витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до частини 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 2 5 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 8 травня 2021 року, справа № 922/2385/20, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
На підтвердження розміру понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано такі докази: копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4704 Поліщука Павла Ярославовича., копія Договору №143/21 від 18.11.2021 про надання правової допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін трейд» та Адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем, ордеру на надання правової (правничої) допомоги серія АА №1160560, платіжного доручення №3308 від 18.11.2021 на суму 8 000,00 грн. (призначення платежу: правова допомога адвоката зг Дог №143/21 від 18.11.2021, про стягнення заборгованості з СЛГ «Салікс», рах №143/21 від 18.11.2021).
Відповідно до положень п.1.1. Договору про надання правової допомоги, Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салікс» на користь Клієнта за Договором поставки №22/01-2-МТ іфд 22.01.2021.
Відповідно до п. 3.1.-3.2. Договору про надання правової допомоги, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 8 000,00 грн з розрахунку 2 000,00 грн за одну годину роботи адвоката.
Розмір гонорару складається з наступних сум: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по Справі Клієнта - 2 000,00грн (1 год); підготовка позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду - 4 000,00грн (2 год); здійснення розрахунків до позовної заяви - 2 000,00грн (1 год).
Відповідно до платіжного доручення №3308 від 18.11.2021, Позивачем сплачено на рахунок ОСОБА_1 8 000,00 грн. (призначення платежу: правова допомога адвоката зг Дог №143/21 від 18.11.2021, про стягнення заборговнаості з СЛГ «Салікс», рах №143/21 від 18.11.2021).
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідач не надав суду заперечення заявленого Позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу Позивачем у даній справі, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, у співвідношенні із заактованими клієнтом і адвокатом видами правової допомоги, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення Позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. є обґрунтованими та реальними.
Відтак витрати Позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено 87, 39 % позовних вимог, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 6 990,94 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд також звертає увагу, що такими висновками не здійснюється втручання в договірні відносини між клієнтом та адвокатським об'єднанням.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «САЛІКС» (81700, Львівська обл., Жидачівський р-н., м. Жидачів, вул. Стуса, буд. 30, кв. 2 ідентифікаційний код 37734724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н., с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, корп. М, ідентифікаційний код 40042088) заборгованість у сумі 110 000, 00 грн, 25 % річних у сумі 23 532,60 грн, інфляційні втрати 2 563, 68 грн, 14 548, 98 грн. пені та 683, 89 грн додаткової вартості ціни товару.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «САЛІКС» (81700, Львівська обл., Жидачівський р-н., м. Жидачів, вул. Стуса, буд. 30, кв. 2 ідентифікаційний код 37734724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н., с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, корп. М, ідентифікаційний код 40042088) 2 269,94 судового збору та 6 990,94 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Суддя Синчук М.М.