79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.02.2022 Справа № 914/2926/21
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Борислав
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів
про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем.
Суддя Мороз Н. В.
При секретарі Пришляк М.С.
Представники:
Від позивача: Сащук М. М.
Від відповідача: ОСОБА_2 .
Суть спору:
22.09.2021 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви до суду, у якій особою, що може мати статус учасника справи, зазначено відповідача Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Згідно вказаної заяви, заявник просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (його представникам та посадовим особам) вчиняти будь-які дії, щодо припинення (обмеження) газопостачання на об'єкті Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвалою суду від 23.09.2021 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
05.10.2021 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем.
Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.11.2021.
09.11.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2021, про що представники сторін повідомлені під розписку.
Ухвалою суду від 23.11.2021 підготовче засідання відкладено на 07.12.2021, про що позивача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.
Ухвалою суду від 07.12.2021 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 20.12.2021. Підготовче засідання відкладено на 21.12.2021.
21.12.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.01.2022, про що представники сторін повідомлені під розписку.
Ухвалою суду від 20.012022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.02.2022.
03.02.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.2022, про що представники сторін повідомлені під розписку.
В судове засідання 17.02.2022 представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Представник відповідача в судове засідання з'явився. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Позиція позивача.
Позивач посилається на незаконність Акту про порушення №LV000500 від 21.07.2021, складеного АТ «Львівгаз», яким встановлено несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання. На підставі вказаного акту на засіданні комісії останньому нараховано 67 265, 41 грн. Вказаний акт позивач вважає незаконним з огляду на те, що відповідно до пп.4 п.1 глави 2 Розділу ХІ Кодексу, норми споживання це об'єм та вид споживання природного газу, установлені згідно із законодавством для побутових споживачів, однак, позивач приєднався до умов договору природного газу не як побутовий споживач, а як фізична особа-підприємець. Крім того, посилається на факт невідповідності Протоколу №16/08 від 16.08.2021 засідання Комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС та витягу із вказаного протоколу, що був представлений позивачу. Також зазначає про розбіжність порушення, зазначеного в Акті про порушення №LV000500 від 21.07.2021, згідно відмітки про порушення (несанкціоноване підключення приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання) та описаного порушення (сумарна витрата газу перевищує верхню межу вимірювання). Крім того, позивач вказує на невірне зазначення у Акті-розрахунку ідентифікаційного коду споживача ( ОСОБА_1 ) та дати Акту про порушення №000500 (27.07.2021 замість 21.07.2021).
Позиція відповідача.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а нарахування вартості необлікованого об'єму природного газу зроблено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства на підставі встановлених фактів.
Зокрема, посилається на те, що споживач (позивач) без повідомлення АТ «Львівгаз» та без внесення змін у виконавчо-технічну документацію самовільно встановив ГСО, яке перевищує діапазон обчислення ВОГ, тобто вчинив порушення несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення комерційного ВОГ, за яке йому (споживачу) і проведено нарахування не облікованого об'єму природного газу.
Невідповідність у Акті-розрахунку окремих даних вважає механічною помилкою, котра не впливає на нарахування споживачу вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу.
Обставини справи.
01.07.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач, за договором - споживач) приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до якого оператор ГРМ - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (відповідач) зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з Додатком №4 до типового договору розподілу, адресою об'єкту (точки комерційного обліку) є вул. Трускавецька, 128, м. Борислав.
У відповідності до таблиці №1, що міститься в Додатку №4 до типового договору розподілу, на даному об'єкті встановлений комерційний вузол обліку лічильник Самгаз RS/2001-22 №4562730 з величиною приєднаної потужності точки комерційного обліку суб'єкту 6,2961 м3/год. Відповідно до таблиці №2, на даному об'єкті встановлене наступне газоспоживне обладнання: котел Ferroli Econcept 35C номінальні витрати природного газу 4,16 м3/год, плита Indesit ПГ-4 номінальні витрати природного газу 1,17 м3/год, плита Pimark ПГ-4 номінальні витрати природного газу 2,51 м3/год.
Згідно з п.1.3 типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За умовами п. 2.1. типового договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача (п.5.2).
Відповідно до п. 5.4. типового договору, порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.
Згідно з пп. 2 та 5 п. 7.4 типового договору, споживач зобов'язаний своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
21.07.2021 представниками відповідача на об'єкті позивача проведено перевірку дотримання споживачем вимог Кодексу газорозподільних систем.
За наслідками проведеної перевірки посадовими особами Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» складено на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 Акт про порушення №LV000500.
Вказаним Актом, згідно таблиці із відміткою про порушення № пункту Кодексу ГРМ, зафіксовано порушення «несанкціоноване підключення приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання (Розділ ХІ. Глава 2 п. 1 п.п.4)», а відповідно до опису виду порушення у графі нижче таблиці порушенням зазначено «сумарна витрата газу перевищує верхню межу вимірювання (Розділ ХІ. Глава 2 п. 1 п.п.5)».
Зазначений Акт було складено в присутності споживача - ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується підписом вказаної особи в акті про порушення.
16.08.2021 відбулося засідання Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС. За результатами засідання Комісією прийнято рішення про задоволення складеного щодо клієнта Акту № LV000500 від 21.07.2021, оформлене Протоколом №16/08 від 16.08.2021, у якому зазначено виявлене порушення Р.ХІ, гл.2, п.1, п.п.4, а саме несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання.
На підставі зазначеного Акту про порушення оператором газорозподільної системи «Львівгаз» складено Акт- розрахунок від 16 серпня 2020, яким виконано розрахунок не облікованого (донарахованого) об'єму природного газу на загальну суму 67 265,41 грн.
18.09.2021 споживачем (позивачем) отримано повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № 61133284 від 03.09.2021, у якому зазначено, що у зв'язку з несплатою заборгованості у розмірі 67 265,41 грн, після 23.09.2021 транспортування газу до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » буде припинено в примусовому порядку.
З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи “Львівгаз” від 16.08.2021 про задоволення Акту про порушення №LV 000500 від 21.07.2021 та донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 необлікованого об'єму природного газу на загальну суму 67265,41 грн, оформленого Протоколом №16/08 від 16.08.2021 та рахунком на оплату Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” №61133284 від 03.09.2021.
Оцінка суду.
Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно з п.6 ч.1 ст.17 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до Закону.
На виконання вказаних законодавчих вимог 30.09.2015 НКРЕКП прийнято постанову №2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу» та постанову №2500 «Про затвердження типового договору постачання природнього газу споживачам».
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2494 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 №1379/2782, Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2496.
Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРС.
Так, відповідно до п.1, 2 гл.1 р. ІХ вказаного Кодексу, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Абзацами 1, 3 п. 2 гл. 6 р. Х Кодексу ГРС передбачено, що протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб'єкт ринку природного газу) проводять, зокрема, перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, а також контрольний огляд вузла обліку. Контрольний огляд вузла обліку здійснюється Оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.
Відповідно до п. 1 гл. 9 р. Х Кодексу ГРС, суміжні суб'єкти ринку природного газу, зокрема Оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об'єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо:1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проектній документації чи умовам договору; 2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання; 3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; 4) відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу; 5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним ВОГ, візуального обстеження способів монтажу і обв'язки газового та газорегулюючого обладнання; 6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).
Оператор ГРМ повинен здійснювати контрольний огляд вузла обліку у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з п. 2 гл. 9 р. Х Кодексу ГРС, перевірка комерційного ВОГ, а також контрольний огляд вузла обліку здійснюються у будь-який час доби та у присутності споживача (суміжного суб'єкта природного газу) або його представника, крім випадків, передбачених цим розділом.
Пунктом 6 гл. 9 р. Х Кодексу ГРС передбачено, що за підсумками перевірки комерційного ВОГ та за умови відсутності зауважень представник Оператора ГРМ на місці перевірки повинен скласти відповідний акт обстеження/акт контрольного огляду вузла обліку (по одному екземпляру для кожної сторони), що має бути підписаний споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу).
У відповідності до п.4 гл.1 р.І Кодексу, норми споживання це об'єм та вид споживання природного газу, установлені згідно із законодавством для побутових споживачів, що не забезпечені лічильником газу, за договорами розподілу природного газу.
Як вбачається з Заяви-приєднання, №42CPLv5999-17 від 01.07.2017 та Додатку №4 до Договору, позивач приєднався до останнього як фізична особа-підприємець, а не як побутовий споживач. Відтак останній не міг перевищити будь які норми споживання, оскільки такі встановлюються лише для побутових споживачів.
Крім того, з аналізу матеріалів справи, зокрема Акту про порушення №LV000500 від 21.07.2021, вбачається невідповідність відмітки про порушення № пункту Кодексу ГРС (несанкціоноване підключення приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання Розділ ХІ. Глава 2 п. 1 п.п.4) та описом виду порушення (сумарна витрата газу перевищує верхню межу вимірювання - Розділ ХІ. Глава 2 п. 1 п.п.5).
Суд також звертає увагу, що згідно Протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС №16/08 від 16.08.2021, зазначено, що на об'єкті споживача зафіксовано порушення Р.ХІ, гл.2,п.1, п.п.4, а саме несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання, однак даний факт не знаходить підтвердження матеріалами справи, з яких зокрема вбачається, що за результатами перевірки встановлено порушення споживачем Р.ХІ, гл.2,п.1, п.п.5-несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку). Таким чином, Протоколом засідання комісії №16/08 від 16.08.2021 споживача притягнуто до відповідальності за порушення яке не мало місце.
У відповідності до п.11 гл.5 р. ХІ Кодексу ГРС, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. Однак, невірно зазначені у акті про порушення дані, Комісією з розгляду актів до уваги не взято, додаткове обстеження чи перевірку не ініційовано, акт не скасовано.
Матеріалами справи підтверджено, факт самовільної заміни споживачем газових плит та котла на об'єкті без погодження з оператором ГРМ. Згідно даних акту про порушення, на момент перевірки у споживача зафіксовано зміну газового обладнання зокрема плита ресторанна Primax M015-4 номінальні витрати природного газу 2,487 м3/год, плита Indesit ПГ-4 номінальні витрати природного газу 0,7336 м3/год, котел АГД-30-с-м номінальні витрати природного газу 3,4 м3/год.
Одночасно суд звертає увагу, що на момент погодження встановлення газового обладнання на об'єкті позивача згідно Додатку 4 до Типового договору розподілу природного газу сумарна номінальна потужність всіх газових приладів становила 7,84 м3/год (тоді як величина приєднаної потужності точки комерційного обліку суб'єкту складала 6,2961 м3/год). Однак, жодною із сторін не було ініційовано внесення відповідних змін до Договору (Додатку 4). В той же час, за фактом перевірки відповідачем проведено додаткове нарахування позивачу за несанкціоноване підключення газових приладів, щодо газового обладнання із номінальною потужністю газового обладнання, погодженого сторонами у типовому договорі розподілу природного газу та не перевищує діапазон обчислення вузла обліку. Таким чином покликання відповідача на порушення позивачем п.2 гл.5 р. ХІ Кодексу є безпідставними, а рішення АТ «Львівгаз» про донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 необлікованого об'єму природного газу на загальну суму 67 265,41 грн - прийнято без достатніх правових підстав.
Крім того, з аналізу Протоколу №16/08 від 18.08.2021 засідання Комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС (що долучений відповідачем до відзиву на позов) та витягу із вказаного протоколу (що доданий позивачем до позовної заяви) вбачається невідповідність даних щодо кількості осіб котрі «утримались» під час голосування щодо рішення про задоволення акту про порушення №000500 від 21.07.2021 року.
При прийнятті рішення судом також взято до уваги факт неодноразового допущення представниками АТ «Львівгаз» помилок при складанні Акту-розрахунку, а саме: дати складення Акту-розрахунку (16.08.2020 замість 16.08.2021), ідентифікаційного коду споживача ( ОСОБА_1 1890912310 замість 2209214532) та дати Акту про порушення №000500 (27.07.2021 замість 21.07.2021).
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем підлягають до задоволення.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірного рішення АТ «Львівгаз» з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем. Останнім не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів які б довели ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2021 слід скасувати.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати недійсним рішення Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи “Львівгаз” від 16.08.2021 про задоволення Акту про порушення №LV 000500 від 21.07.2021 та донарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 необлікованого об'єму природного газу на загальну суму 67 265,41 грн, оформленого Протоколом №16/08 від 16.08.2021 та рахунком на оплату Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” №61133284 від 03.09.2021.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільчої системи “Львівгаз” (79039, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42, код ідентифікаційний код 03349039) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3 400, грн судового збору.
4.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2021.
Найменування учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариство “Оператор газорозподільчої системи “Львівгаз” (79039, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42, ідентифікаційний код 03349039).
Повне рішення складено 28.02.2022
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.