28.02.2022
Справа №721/137/22
Провадження 2-о/721/7/2022
про залишення позовної заяви без руху
Суддя Путильського районного суду Чернівецької області Стефанко У.Д., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, де заінтересованою особою є: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Ознайомившись із матеріалами заяви, приходжу до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме:
п. 2 ч. 3 с. 175 ЦПК України, відповідно до якого, заявником не зазначене повне найменування сторін та інших учасників справи (для юридичних осіб) із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);
п. 5 ч. 3 ст. 175, п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, зокрема, заявником не зазначені докази, що підтверджують вказані в заяві обставини, а саме не надано доказів на підтвердження причин неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчує юридичний факт, за встановленням якого звернувся заявник.
З пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами убачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до абзацу першого п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Вказане також кореспондується з Листом ВСУ від 01.01.2012 року "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", відповідно до якого, для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Також суд звертає увагу заявника на те, що сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у разі подання письмових доказів можуть бути додані їх копії).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
Крім того, роз'яснити заявнику, що у разі неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Керуючись ст.ст. 175, 185, 293 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі - залишити без руху.
Копію ухвали направити заявнику ОСОБА_1 і повідомити про необхідність виправити зазначені недоліки заяви.
Для усунення недоліків надати строк 5 (п'ять) днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя: Уляна СТЕФАНКО