ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 лютого 2022 року м. Київ № 640/2019/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03 грудня 2021 року № 262640003457 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років;
зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу надано документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, з яких вбачається достатній стаж, а тому законних підстав для відмови у призначенні пенсії не було.
У відзиві представник відповідача посилається на те, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років.
Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача та наданих документів щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (т. 1 а.с. 17-18), 03 грудня 2021 року відповідачем прийнято рішення №262640003457 (т. 1 а.с. 21), яким відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не враховано до страхового стажу період з 01 серпня 1984 року по 09 листопада 2001 року проходження служби в органах внутрішніх справ податкової міліції державної податкової адміністрації. При цьому, зазначено, що страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 7 днів, в тому числі стаж роботи на посадах, що дає право на вислугу років - 19 років 9 місяців 6 днів.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки Національної академії внутрішніх справ МВС України від 04 листопада 2021 року № 02/6517 (т. 1 а.с. 43) позивач у 1994 році наказом від 25 липня 1994 року № 291 зарахований на денну форму навчання та у 1998 році згідно з наказом від 27 червня 1998 року № 350 закінчив Національну академію внутрішніх справ МВС України, здобувши кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство». ОСОБА_1 отримав диплом спеціаліста (т. 1 а.с. 44-46).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року, визначено засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
За змістом частини 1 статті 86 вказаного Закону прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, серед іншого, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Частиною 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, серед іншого, військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України (частина 8 вказаної норми).
Згідно з частиною 13 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про міліцію», у редакції, чинній на момент навчання позивача в Національній академії внутрішніх справ МВС України, навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1992 року № 33 «Про створення Української академії внутрішніх справ» прийнята пропозиція Міністерства внутрішніх справ України, погоджена з Міністерством вищої освіти, Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Міністерством праці, Міністерством юстиції України та Київським міськвиконкомом, про створення в місті Києві Української академії внутрішніх справ на базі Київської вищої школи Міністерства внутрішніх справ СРСР імені Ф.Е. Дзержинського та Київського філіалу Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації керівних працівників Міністерства внутрішніх справ СРСР. Створення Академії здійснити в межах асигнувань на підготовку кадрів, що передбачаються Міністерству внутрішніх справ України.
Указом Президента України від 20 грудня 1996 року № 1257/96 надано Українській академії внутрішніх справ статус національної і надалі вирішено іменувати її Національна академія внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 року № 1410 «Про створення єдиної системи військової освіти» затверджено перелік вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, до якого включені вищі навчальні заклади МВС (пункт 3), у тому числі Національна академія внутрішніх справ України, в якій проходив навчання позивач у період з 25 липня 1994 року по 27 червня 1998 року.
З аналізу змісту вказаних норм видно, що Національна академія внутрішніх справ України у розумінні статті 18 Закону України «Про міліцію» є школою Міністерства внутрішніх справ України, навчання в якій прирівнюється до проходження військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, навчання позивача у період з 25 липня 1994 року по 27 червня 1998 року в Національній академії внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби і складає 3 роки 11 місяців 2 дні.
У свою чергу, частиною 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» прямо визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, серед іншого, військова служба. При цьому, цією нормою не передбачено, що військова служба зараховується в будь-якому відсотковому відношенні. Тобто, період проходження військової служби повинен зараховуватися у повному обсязі.
Оскільки позивач у період з 25 липня 1994 року по 27 червня 1998 року навчався в Національній академії внутрішніх справ України, що прирівнюється до проходження військової служби, в силу вимог частини 6 статті 86 названого Закону, вказаний період часу повинен бути зарахований позивачу в повному обсязі.
Разом з тим, згідно з довідкою ГУ ДФС у Вінницькій області від 16 листопада 2021 року № 330/14/02-97-07 (т. 1 а.с. 47) ОСОБА_1 дійсно проходив службу в податковій міліції ДПА у Вінницькій області з 16 листопада 1998 року по 09 листопада 2001 року на посадах начальницького складу слідчих та оперативних підрозділах податкової міліції, загальний стаж складає 3 роки 23 дня.
Частиною 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи, серед іншого, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.
Зважаючи на те, що позивач у період з 16 листопада 1998 року по 09 листопада 2001 року проходив службу в податковій міліції ДПА у Вінницькій області на посадах начальницького складу слідчих та оперативних підрозділах податкової міліції, він має право згідно з вказаною нормою на зарахування такого стажу до вислуги років, що дає право на пенсію.
Крім того, відповідно до довідки Офісу генерального прокурора від 02 листопада 2021 року № 07/1/1-278-21 (т. 1 а.с. 48) позивач працює на посаді начальника відділу, станом на 02 листопада 2021 року стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах становить 19 років 11 місяців 20 днів.
Враховуючи викладене у сукупності, вислуга років позивача, що дає право на пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (19 років 11 місяців 20 днів + 3 роки 11 місяців 2 дні + 3 роки 23 дня) разом становить більше необхідних та передбачених Законом 25 років.
Отже, на момент прийняття відповідачем спірного рішення, позивач мав право на призначення пенсії за вислугу років, а наведені у такому рішенні підстави для відмови є необґрунтованими та недоведеними.
За таких умов, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 03 грудня 2021 року № 262640003457 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.
З наведеного слідує, що наявні всі підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років, чого відповідачем не тільки не зроблено, а і безпідставно відмовлено у реалізації права позивача.
За таких обставин, а також зважаючи на те, що у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах, суд вважає, що задоволення похідної позовної вимоги стосовно зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» є належним та ефективним способом захисту в межах оскаржуваних правовідносин.
Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності свого рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається прийняття відповідачем рішення, яке не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
При цьому, відповідно до ч. 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рішення суду, у випадку задоволення позову має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод і інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У своєму позові ОСОБА_1 просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
З метою належного та ефективного захисту прав позивача шляхом, який би мінімізував необхідність повторного звернення до суду, суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог та задоволення їх шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з дати його звернення до суб'єкта владних повноважень, а саме - 30 листопада 2021 року.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, місто Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2021 року № 262640003457 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 30 листопада 2021 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя П.В. Вовк