ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 лютого 2022 року м. Київ № 640/11175/19
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним скасування наказу,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі по тексту також - відповідач-1), Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича (надалі по тексту також - відповідач-2), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3232/7 від 07.09.2018 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.08.2018»; зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу від 14.08.2018 та зареєстровану 21.08.2018 за №26854-33-18; визнати протиправними дії Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича щодо передачі Міністерству юстиції України скарги від 16.11.2018 на дії та рішення посадових осіб Міністерства юстиції України; визнати протиправними дії Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, які полягають у не розгляді скарги від 16.11.2018 на дії та рішення посадових осіб Міністерства юстиції України.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України є незрозумілим та невмотивованим, в ньому не зазначені конкретні факти, які потягли відмову в задоволенні скарги. Також зазначено, що прем'єр-міністром скаргу не розглянуто в належний строк, натомість протиправно передано її на розгляд Міністерству юстиції України.
Відповідачем-1 надано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки у скарзі ОСОБА_1 від 14.08.2018 щодо ГБК «Лада-2» не дотримано вимоги щодо оформлення скарги, встановленої частиною 5 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а саме додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.
Відповіда-2 заперечував проти задоволення позовних вимог, у відзиві зазначив, що скаргу позивача розглянуто Секретаріатом Кабінету Міністрів України та відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян» листом надіслано до Міністерства юстиції України для вирішення поставлених питань, оскільки вони не належать до повноважень прем'єр-міністра.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 14.08.2018 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії приватного нотаріуса Лосева В.В., який діяв як державний реєстратор та вніс у червні 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб недостовірні відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2», код ЄДРПОУ 24936321, що призвело до рейдерського захоплення ввіреної йому кооперативної організації.
Позивач вважав протиправною і просив скасувати реєстраційну дію від 22.06.2018 № 10741070009021243 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В. (далі - приватний нотаріус Лосев В.В.).
Свої вимоги у скарзі позивач обґрунтовував тим, що, відомості подані для проведення державної реєстрації вищевказаних змін, на думку скаржника, є недостовірними, та оскаржувана реєстраційна дія проведена приватним нотаріусом Лосевим В.В. з порушенням Закону, Закону України «Про кооперацію» та статуту ГБК «Лада-2».
Наказом Міністерства юстиції України від 07.09.2018 №3232/7 відмовлено у задоволенні скарги, оскільки комісія дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки у скарзі ОСОБА_1 від 14.08.2018 щодо ГБК «Лада-2» не дотримано вимоги щодо оформлення скарги, встановленої частиною 5 статті 34 Закону, а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.
Не погоджуючись із діями та рішенням відповідача-1, позивач звернувся до Прем'єр- міністра України Гройсмана Володимира Борисовича зі скаргою від 16.11.2018, в якій просив перевірити дії посадових осіб відповідача-1 причетних до прийняття оспорюваного наказу, вжити заходи по його скасуванню та зобов'язати відповідача-1 розглянути його скаргу на дії державного реєстратора від 14.08.2018 по суті.
Відповідач-2 вказану скаргу передав на розгляд відповідачу-1 листом від 21.11.2018 № 41-Р-023265/26.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації врегульовано статтею 34 Закону №755-IV.
Так, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду (частина 1 статті 34 Закону №755-IV).
При цьому, Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Частиною 5 статті 34 Закону №755-IV передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;
3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;
4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі - Порядок №1128, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 Порядку №1128 визначено, що розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.
В силу п. 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено, що скаргу оформлено без дотримання вимог, визначених Законами, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті із зазначенням вичерпної інформації про підстави для такої відмови. Згадане рішення у формі наказу не позбавляє особу права на повторне звернення із скаргою в межах визначених законодавством строків.
Відповідно до п. 8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Згідно з п. 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
У відзиві відповідачем вказано, що додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку та з цього приводу посилається на Національний стандарт України ДТСУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55 (далі - ДТСУ 4163-2003), а саме на пункт 5.27, згідно з яким відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.
Проте, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в оскаржуваному наказі, оскільки пункт 1.1. ДТСУ 4163-2003 визначає, що вказаний стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій).
Разом з тим, за змістом приписів частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує висновок, що вимога про додання до скарги копій документів, які підтверджують факт порушення прав скаржника, не носить обов'язкового характеру, оскільки такі засвідчені копії додаються до скарги лише за їх наявності.
При цьому, законодавством не передбачено отримання документів під час розгляду скарги по суті, проте воно і не містить такої заборони. Тобто, у разі необхідності, відповідача не було позбавлено можливості отримати необхідні документи, зокрема, призначивши заяву до розгляду по суті та запросивши скаржника, або самостійно отримати зазначені документи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 07.09.2018 № 3232/7 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.08.2018 (зареєстровану 21.08.2018 за № 26854-33-18), в свою чергу, підлягають задоволенню.
Що стосується вимог до відповідача-2 суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 5 вказаного Закону визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно ст. 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
При цьому, ст. 19 Закону визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; а також не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Відповідно до частини 1 статті 19, ч.1 ст.49 Закону України від 27.02.2014 року «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу, зокрема, шляхом виконання Конституції та законів України, вирішення питань державного управління у сфері правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Приписами ст.16 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Організація, повноваження і порядок діяльності Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України визначені у Законі України «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794).
Відповідно до ст. 1 Закону № 794 Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
На підставі ч. 3 ст. 42 Закону № 794 для здійснення Прем'єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат Прем'єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади Прем'єр-міністром України.
Статтею 47 Закону № 794 визначено, що Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пп. 32 п. 17 Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 2009 року № 850 (далі - Положення № 850) структурні підрозділи Секретаріату відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції організовують в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру України, віце-прем'єр-міністрам України, Міністру Кабінету Міністрів України та міністру, який не очолює міністерство.
Згідно з п. 1 Положення № 850 Секретаріат Кабінету Міністрів України є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.
Згідно з п.4 § 158 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 якщо вирішення питання, порушеного у зверненні, не належить до повноважень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, Державного секретаря Кабінету Міністрів, міністра, який не очолює міністерство, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає звернення протягом п'яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється авторові.
В даному випадку, саме до повноважень Секретаріату КМУ України належить розгляд звернень громадян, адресованих зокрема Прем'єр-міністру України, тому саме Секретаріат здійснював реагування на скаргу позивача і тому саме він є належним відповідачем у справі.
Поряд з цим, позивачем обрано невірний спосіб захисту, заявивши вимоги до Прем'єр-міністра України, з огляду на що вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Решта тверджень та посилань сторін судом не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову та не спростовують попередніх висновків суду.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в частині.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3232/7 від 07.09.2018 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.08.2018».
3. Зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу від 14.08.2018 та зареєстровану 21.08.2018 за №26854-33-18.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач-1: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)
Відповідач-2: Прем'єр-міністр України Гройсман Володимир Борисович (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко