ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 лютого 2022 року м. Київ №640/9667/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Київській області, Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управ-ління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області №Ф-148347-52 від 12.02.2019, від 12.08.2019, від 14.11.2019, від 12.11.2020;
2) зобов'язати головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Свистанюк Ю.Т. винести постанову про закриття виконавчого провадження №62398467, в якій вказати про зняття арешту з усіх рахунків позивача у цьому виконавчому провадженні.
Підстави позову: - необґрунтованість оспорюваних вимог і невідповідність їх вимогам ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки відповідач не врахував, що позивач одночасно із статусом фізичної особи - підприємця є найманим працівником і єдиний внесок за нього сплачувався роботодавцями, тому позивач звільнявся від повторної сплати єдиного внеску; - порушення державним вико-навцем вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" і відкриття виконавчого провадження №62398467 з порушенням строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, чим порушено майнове право позивача, оскільки накладено арешт на його кошти в межах суми заборгованості.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з наведених підстав.
Відповідачі відзив на позов не подали, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили, причин чого суду не повідомили.
Суд продовжив розгляд у письмовому провадженні на підставі матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для частко-вого задоволення позову, зважаючи на таке.
Із 16.11.2016 позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем і перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Київській області як платник єдиного внеску, що визнається позивачем у позовній заяві і підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які наявні у відкритому доступі (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) і приєднані судом до справи.
31 січня 2022р. на підставі рішення позивача внесено запис №2003550060001018099 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Також, у впродовж 2014-2020рр. позивач працював у ряді підприємств, які сплачували за нього страхові внески за ці періоди, що підтверджується копією виписки про індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) від 15.03.2021.
Головним управлінням ДФС у Київській області, а у подальшому Головним управлінням ДПС у Київській області, винесено позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску:
- від 12.02.2019 №Ф-148347-52 на суму 18276,72 грн.;
- від 12.08.2019 №Ф-148347-52 на суму 23785,08 грн.;
- від 14.11.2019 №Ф-148347-52 на суму 26539,26 грн.;
- від 12.11.2020 №Ф-148347-52 на суму 35588,74 грн.
Як зазначено у цих вимогах, їх винесено відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Постановою державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної ви-конавчої служби Свистанюк Ю.Т. від 20.07.2020 відкрито виконавче провадження №62398467 про примусове виконання вимоги від 12.02.2019 №Ф-148347-52 про стягнення з позивача заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 18276,72 грн.
Постановою державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Свистанюк Ю.Т. від 06.03.2021 про арешт коштів боржника ВП №62398467 відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих на рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті, в межах суми стягнення, виконавчого збору і витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 20474 грн.
На поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому позивачу в ПАТ "БАНК ВОСТОК", сформовано незнижувальний залишок у сумі 20474 грн.
Вказані обставини підтверджуються копіями вищезазначених вимог про сплату боргу (недоїмки) і постанов державного виконавця, а також копіями довідки ПАТ "БАНК ВОСТОК" від 17.03.2021 №25ц/В-013/47БТ, виписки ПАТ "БАНК ВОСТОК" від 15.03.2021 по рахунку №515006-2021/0315 за період з 23.12.2020 по 15.03.2021.
Позивач звернувся до керівника Броварського міськрайонного відділу державної вико-навчої служби із заявою від 18.03.2021 про зняття арешту з рахунку, яка вручена відповідачу 23.03.2021, що підтверджується копіями заяви, фіскального чеку від 18.03.2021 і рекомендо-ваного повідомлення про вручення поштового відправлення №0740028322953.
У справі відсутні відомості про розгляд цієї заяви, а позивач у позовній заяві стверджує, що відповідь на свою заяву не одержував.
Постановою державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Свистанюк Ю.Т. від 04.11.2021 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто виконавчий документ стягувачу, що підтверджується вказаною постановою, яка наявна в Автоматизованій системі виконавчого провадження і приєднана судом до справи.
Розглядаючи вимоги про визнання протиправним і скасування вимог про сплату боргу, суд зважає на таке.
Частиною 4 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час винесення вимоги від 12.02.2019) (далі - Закон №2464) передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообо-в'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, затвердженого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953, (далі - Інструкція №449) було передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою (п. 2).
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску (п. 3).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного держав-ного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у т.ч. філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз. 2 п. 1);
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абз. 3 п. 1);
4) фізичні особи - підприємці, в т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується:
1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював наступ-ний правовий висновок:
"<...> особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загально-обов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахо-ваною і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особа-ми, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.".
Такий же висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 02.04.2020 у справі №620/2449/19, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.
Як встановлено судом, позивач впродовж 2014-2020рр. працював у ряді підприємств, які за нього сплачували страхові внески за ці періоди; докази отримання позивачем доходу від провадження підприємницької діяльності у справі відсутні, а судом таких обставин не встановлено.
Отже, з урахуванням згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України правового висновку Верховного Суду, факт реєстрації позивача фізичною особою - підприємцем не є підставою для нараху-вання і сплати ним єдиного соціального внеску, тому винесення відповідачем оспорюваних вимог, які порушують майнові права та інтереси позивача, необґрунтовано покладаючи на нього обов'язок зі сплати єдиного внеску, є протиправним.
З метою захисту і поновлення порушеного права позивача належить задовольнити його вимоги про визнання протиправними і скасування оспорюваних вимог про стягнення боргу.
Розглядаючи вимоги про зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії, суд зважає на таке.
Згідно із ст. 12 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1).
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2).
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як встановлено судом, виконавче провадження №62398467 по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 відкрито 20.07.2020 - після закінчення 3-місячного строку з дня її винесення.
В Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості про відкриття виконавчих проваджень про примусове виконання вимоги від 12.02.2019 стосовно позивача у період з 12.02.2019 по 20.07.2020, що вказує на те, що раніше цей виконавчий документ не пред'являвся до примусового виконання, тому 3-місячний строк пред'явлення не переривався.
Також, згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження про виконавче провадження №62398467 відсутні відомості про поновлення строку пред'явлення до примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019.
Отже, державним виконавцем порушено вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону №1404 й відкрито виконавче провадження №62398467 за відсутності законних підстав для цього. У цій справі державний виконавець п. 2 ч. 4 ст. 4 цього Закону зобов'язаний був повернути вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 без прийняття до виконання.
Неправомірне відкриття державним виконавцем виконавчого провадження №62398467 свідчить про відсутність законних підстав для накладення постановою від 06.03.2021 арешту на кошти позивача на його банківському рахунку у сумі 20474 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Як встановлено судом, постановою державного виконавця від 04.11.2021 повернуто вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404, тобто накладений на кошти позивача арешт, у цьому випадку, не знімається.
Враховуючи попередній висновок про безпідставність накладення арешту на кошти позивача і те, що такий спірний арешт є чинним та продовжує обмежувати позивача у корис-туванні належними йому коштами, чим порушує його майнове право, тому є протиправним.
Позивач не зазначив у позовній заяві правових підстав для винесення відповідачем постанови про закриття виконавчого провадження, а Закон №1404 таких підстав не передбачає, тому у задоволенні вимоги про зобов'язання державного виконавця винести постанову про закриття виконавчого провадження №62398467, в якій вказати про зняття арешту з усіх рахунків позивача у цьому виконавчому провадженні, належить відмовити.
Водночас, ч. 4 ст. 40 Закону №1404 передбачено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню <...> арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Враховуючи повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону №1404, і те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 не підлягала виконанню з підстав пропуску строку пред'явлення її до примусового виконання та не підлягає виконанню з підстав її протиправності і скасування, то у відповідача наявні підстави для винесення постанови для зняття арешту з коштів позивача згідно з ч. 4 ст. 40 Закону №1404.
Відповідач таких дій не вчинив, тому належним і відповідним вимогам ч. 4 ст. 40 Закону №1404 способом захисту порушеного майнового права позивача є зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешт з майна (коштів) позивача.
З метою повного і ефективного захисту порушеного права позивача та згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог у цій частині і зобов'язання відповідача вчинити такі дії.
Підсумовуючи, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2270 грн. за вимоги майнового характеру про визнання протиправними і скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) належить стягнути з Головного управління ДПС у Київській області у повному обсязі.
За вимогу про зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії, яка має немайновий характер, не було сплачено судовий збір у сумі 908 грн. При цьому вказана вимога не є похідною від задоволення вимог до Головного управління ДПС у Київській області, оскільки передумовою для її задоволення є встановлення судом порушень при відкритті виконавчого провадження і щодо не зняття арешту з майна (коштів).
Отже, з позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 908 грн. на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва, призначений для зарахування судового збору, яку присудити позивачу до стягнення з Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 262, 287 КАС України, суд
1. Задовольнити позов ОСОБА_2 частково.
2. Визнати протиправними і скасувати вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-148347-52 від 12.02.2019 і від 12.08.2019.
3. Визнати протиправними і скасувати вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-148347-52 від 14.11.2019 і від 12.11.2020.
4. Зобов'язати Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Цент-рального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про зняття арешту з майна (коштів) ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №62398467.
5. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в іншій частині.
6. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у у Київській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.
7. Стягнути з ОСОБА_2 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва, призначений для зарахування судового збору:
"Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783
Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA908999980313181206084026007
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код РНОКПП фізичної особи); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).".
8. Стягнути з бюджетних асигнувань Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
9. Встановити, що виконання рішення у частині стягнення судового збору з Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 здійснюється після надання ОСОБА_2 доказів сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Позивач: ОСОБА_2 ;
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачі:
1) Головне управління ДПС у Київській області;
03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А; код ЄДРПОУ ВП 44096797.
2) Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
07400, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 3; код ЄДРПОУ 34837745.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко