ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
02 лютого 2022 року м. Київ№ 640/10032/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді колегії суддів: головуючого судді Каркашьяна С.К., суддів Григоровича П.О., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача: Данилова К.А., представників відповідача: Полець Д.М., Кравець А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомДніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
доКабінету Міністрів України; Міністерства освіти і науки України
провизнання протиправними та скасування розпорядження,
Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання реорганізації закладів освіти» №147-р від 24 лютого 2021 року в частині погодження реорганізації шляхом приєднання Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка»;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України №316 від 16.03.2021 року в частині реорганізації Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (код згідно з СДРПОУ 25006848) шляхом приєднання до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (код згідно з ЄДРПОУ 02070743) як структурного підрозділу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/10032/21, призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2021 закрито підготовче провадження, призначити судове засідання для розгляду справи по суті колегією у складі трьох суддів.
Здійснюючи розгляд адміністративної справи №640/10032/21, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.
За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
За положеннями частини другої статті 81 Цивільного кодексу України (надалі, ЦК України), юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Зазначена стаття ЦК України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 1 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (надалі, Закон №2145), освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.
Згідно з положеннями статті 24 Закону № 2145, система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.
Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.
До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону № 2145-VIII).
Згідно статті 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту» до органів управління у сфері загальної середньої освіти належать:
Кабінет Міністрів України;
центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;
центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;
центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади освіти;
Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
місцеві державні адміністрації;
органи місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти
Заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей (пункт 7 статті 1 Закону України «Про вищу освіту»).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється: 1) Кабінетом Міністрів України; 2) центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки; 3) галузевими державними органами, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти; 4) органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти; 5) Національною академією наук України та національними галузевими академіями наук; 6) засновниками закладів вищої освіти; 7) органами громадського самоврядування у сфері вищої освіти і науки; 8) Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
Частиною другою статті 12 Закону встановлено Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:
1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері вищої освіти;
2) організовує розроблення, затверджує та забезпечує виконання загальнодержавних програм розвитку сфери вищої освіти;
3) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку вищої освіти;
4) видає у межах своїх повноважень нормативно-правові акти з питань вищої освіти;
5) безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно закладів вищої освіти державної форми власності;
6) створює дієві механізми реалізації передбачених цим Законом прав закладів вищої освіти, наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та осіб, які навчаються у закладах вищої освіти;
7) забезпечує широку участь незалежних експертів і представників громадськості, роботодавців та осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, у підготовці та прийнятті проектів нормативно-правових актів та інших рішень, що стосуються регулювання взаємодії складових системи вищої освіти та її функціонування в цілому;
8) встановлює особливі умови підготовки фахівців за пріоритетними високотехнологічними напрямами відповідно до державних цільових програм;
9) забезпечує здійснення контролю за дотриманням законодавства про вищу освіту;
10) забезпечує здійснення контролю за дотриманням встановлених цим Законом обмежень при затвердженні складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти;
11) затверджує склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та у встановлених цим Законом випадках припиняє повноваження членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
В той же час, пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що рішення про утворення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію закладу вищої освіти приймається: для закладів державної форми власності - Кабінетом Міністрів України.
Реорганізація чи ліквідація закладу вищої освіти не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навчаються у цьому закладі вищої освіти. Обов'язок щодо вирішення всіх питань продовження безперервного здобуття вищої освіти такими особами покладається на засновника (засновників) закладу вищої освіти (частина друга статті 31 Закону України «Про вищу освіту»)
Предметом даної справи є розпорядження КМУ та наказ МОН, які регулюють питання реорганізації Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
З аналізу викладених положень чинного законодавства слідує, що до компетенції Кабінету Міністрів України належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, про утворення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію закладу вищої освіти державної форми власності.
Також, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України є Міністерство освіти і науки України.
Отже, право на прийняття рішення про реорганізацію закладу вищої освіти державної форми власності належить Кабінету Міністрів України.
При цьому, приймаючи спірні рішення, Кабінет Міністрів України та Міністерство освіти і науки України діють не як суб'єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи, реалізуючи пункт 5 частини першої статті 12 Закону України «Про вищу освіту», а тому оскаржуване рішення в цьому випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень (у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України), а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) державної установи, що необхідні для припинення (реорганізації) закладу.
Також, у постанові від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського кодексу України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами Господарського кодексу України.
Варто зазначити, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач в першу чергу зазначає про порушення з боку відповідачів в наслідок прийняття спірних рішень, права на працю працівників закладу позивача та права на освіту здобувачів вищої освіти вказаного закладу, що також не є підставою для віднесення спору у даній справі до юрисдикції адміністративних судів.
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження в адміністративній справі №640/10032/21.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя С.К. Каракашьян
Судді П.О. Григорович
І.В. Смолій