25 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3043/21 пров. № А/857/22111/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року, головуючий суддя - Григорук О.Б., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
В червні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якому просив скасувати рішення про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший №73 від 25.03.2021 року та зобов'язати перевести позивача на пенсію за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019, 2020 роки, з урахуванням кратності пільгового стажу роботи за період з 19.05.1986 року по 31.12.1990 року в районі Крайньої Півночі та зарахуванням стажу роботи з 01.09.2004 року по 14.06.2019 року, починаючи з 22.03.2021 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший №73 від 25.03.2021 року, оскільки протиправно незараховано до стажу позивача стаж роботи з 01.09.2004 року по 14.06.2019 року в ТОВ "Новоуренгойська Бурова Компанія". Зазначив, що він має право на переведення на пенсію за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018, 2019, 2020 роки, з урахуванням кратності пільгового стажу роботи за період з 19.05.1986 року по 31.12.1990 року в районі Крайньої Півночі та зарахуванням стажу роботи з 01.09.2004 року по 14.06.2019 року, починаючи з 22.03.2021 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи період роботи у ТОВ "Новоуренгойська Бурова Компанія" з 01.09.2004 року по 14.06.2019 року; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 в переведенні з одного виду пенсії на інший №73 від 25.03.2021 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 22.03.2021 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що враховуючи №14 запис трудової книжки позивача "в доповнення до запису №10 вважати роботу вахтово-експедиційним методом", відсутні підстави для урахуванням кратності пільгового стажу роботи за вказаний період. Також у відповідача відсутня інформація з Пенсійного фонду Російської Федерації про сплату внесків за вказаний період, а також, врахування періоду, набутого на території іноземної держави проводиться тільки при призначенні пенсії в частині визначення права.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.06.2001 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію інвалідності ІІІ група (загальне захворювання) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 15.06.2019 року позивачу проведено зміну виду розрахунку та переведено на пенсію інвалідності ІІІ група (в розмірі пенсії за віком), оскільки позивач звільнився з роботи.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача - 913040128807 позивачу зараховано страхового стажу 26 років 11 місяців 18 днів (а.с.98, 99).
У відповідності до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.06.1979 року: в період з 01.09.2004 року по 14.06.2019 року позивач працював в ТОВ "Новоуренгойська Бурова Компанія" (а.с.74-76).
Відповідно до розрахунку стажу позивача за даною пенсійною справою позивачу не зараховано в загальний страховий стаж період роботи: з 01.09.2004 року по 14.06.2019 року в ТОВ "Новоуренгойська Бурова Компанія" (а.с.98, 99).
22.03.2021 року позивач звернувся до сервісного центру із заявою про переведення з пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання (в розмірі пенсії за віком) згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", серед іншого, додавши трудову книжку та довідки про заробітну плату від 12.02.2016 року №9 та від 14.06.2019 року №85, видані ТОВ "Новоуренгойська Бурова Компанія" за період з вересня 2004 року по червень 2019 року (а.с.85-96).
За результатом розгляду вказаної заяви позивача від 22.03.2021 року про переведення з одного виду пенсії на інший, Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 25.03.2021 року прийняло оскаржуване рішення №73, яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності у позивача відповідного страхового стажу 28 років, після досягнення пенсійного віку 60 років. Щодо зарахування в загальний страховий стаж періоду роботи позивача з 01.09.2004 року по 14.06.2019 року в ТОВ "Новоуренгойська Бурова Компанія" зазначено, що в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено тільки призначення пенсій, то підстав для проведення перерахунків пенсій особам, які після призначення пенсій продовжували працювати за межами України немає (а.с.97).
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на пенсію за віком відповідно статті до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частиною першою якої, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 5 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
На думку апеляційного суду, системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.09.2019 року (справа № 348/2208/16-а, провадження № К/9901/32412/18), постанові від 14.11.2019 року у справі № 265/6105/16-а адміністративне провадження №К/9901/44953/18.
З матеріалів справи слідує, що період з 01.09.2004 року по 14.06.2019 року роботи позивача в ТОВ "Новоуренгойська Бурова Компанія" підтверджується записами №№15-24 трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 30.06.1979 року (а.с.74-76) та довідками про заробітну плату від 12.02.2016 року №9 та від 14.06.2019 року №85, видані ТОВ "Новоуренгойська Бурова Компанія" (а.с.88-91), в яких містяться записи про заробіток позивача, що враховується при нарахуванні пенсії.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у довідці та трудовій книжці позивача (вкладиші), відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взяті для розрахунку розміру пенсії.
При цьому, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Колегія суддів в даному випадку погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Щодо покликань апелянта про те, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, колегія суддів з огляду на те зазначає, що відповідачем така заява вже була розглянута та прийнято відповідне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №300/3043/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький