22 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 158/2/22 пров. № А/857/3365/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Сомалі ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 січня 2022 року, головуючий суддя - Поліщук С.В., ухвалене о 12:37 год. у м. Ківерці, у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Сомалі ОСОБА_1 про затримання іноземця до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні,-
В січні 2022 року позивач - ВЧ НОМЕР_1 ЗРУ ДПС України звернулася в суд з позовом до громадянина Сомалі ОСОБА_1 , в якому просила затримати іноземця до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала те, що строк затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні закінчується, рішення за заявою відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не прийняте, просить затримати громадянина Сомалі ОСОБА_1 до прийняття рішення при визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 січня 2022 року адміністративний позов задоволено; затримано громадянина Сомалі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, строком на 6 (шість) місяців, а саме до 05 липня 2022 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, громадянин Сомалі ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що на момент прийняття рішення про затримання відповідача були відсутні визначені для того законом підстави.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2021 року відповідача по справі - гр. ОСОБА_2 затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк шість місяців та в подальшому поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
Громадянин ОСОБА_2 був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.
Перебуваючи в ПТПІ, відповідач звернувся із письмовою заявою до управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Позивач звернувся до суду із даним позовом про затримання відповідача - громадянина Сомалі ОСОБА_1 до прийняття рішення при визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час, по відношенню до відповідача не прийнято рішення за його заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Особа, зазначена в частині другій цієї статті, не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Частиною 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Відповідно до частини 1 статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно із частиною 2 вказаної статті заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви.
Визначені статтею 289 КАС України заходи можуть бути застосовані до іноземця чи особи без громадянства за наявності двох умов: невирішене питання за заявою такої особи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, та вчинення нею порушення законодавства України з прикордонних питань.
Відтак, незавершення процедури за заявою особи про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні є підставою для продовження перебування відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини у справах щодо питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом “f” п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Матеріалами справи підтверджується, що по відношенню до відповідача не прийнято рішення за його заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
При цьому, відповідно до відповіді Управління ДМС України у Волинській області від 06.01.2022 року заява громадянина Сомалі ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до управління не надходила.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави, передбачені статтею 289 КАС України, для затримання відповідача до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 289, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу громадянина Сомалі ОСОБА_1 задовольнити, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 січня 2022 року у справі №158/2/22 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 25.02.2022 року.