Справа № 120/9989/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
25 лютого 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача на підставі фактичного збільшення грошового забезпечення за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку, а також направлення позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на дату підвищення розміру грошового забезпечення до 30037,80 грн, із зазначенням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для проведення перерахунку пенсії позивача з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Також, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення позивача на підставі фактичного збільшення грошового забезпечення за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку, а також направити позивачу оновлену довідки про розмір грошового забезпечення станом на дату підвищення розміру грошового забезпечення до 30037,80 грн, із зазначенням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для проведення перерахунку пенсії позивача з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020, Служба зовнішньої розвідки України видала позивачу нову довідку про розмір грошового забезпечення від 28.05.2020 № 143, оригінал якої було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. В оновленій довідці зазначено розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення позивача для обчислення та перерахунку пенсії, а саме: посадовий оклад 9300,00 грн, оклад за військовим званням 1480,0 грн, відсоткова надбавка за вислугу років (50%) 5390,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (24%) 3880,80 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) 1860,00 грн, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (10%) 930,00 грн та премія (30%) 2790,00 грн. Всього грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача склало 25630,80 грн.
Листом від 14.08.2020 за № 17/1/1742 відповідач надав позивачу інформацію про розмір грошового забезпечення встановленого за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Станом на 01.04.2019: посадовий оклад 9300,00 грн, оклад за військовим званням (полковник) 1480,0 грн, надбавка за вислугу років (50%) 5390,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (24%) 3880,80 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) 1860,00 грн, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (10%) 930,00 грн, премія (30%) 2790,00 грн. Всього: 25630,80 грн.
Станом на 01.02.2020: посадовий оклад 9300,00 грн, оклад за військовим званням (полковник) 1480,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) 5390,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (34%) 5497,80 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) 1860,00 грн, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (10%) 930,00 грн, премія (60%) 5580,00 грн. Всього: 30037,80 грн.
У зв'язку зі зростанням грошового забезпечення за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку, яку позивач обіймав станом на день звільнення зі служби, 12.07.2021 позивач звернуся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надати йому оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення станом на дату підвищення розміру грошового забезпечення, тобто станом на 01.02.2020.
Листом від 13.08.2021 за № 17/1/2260 Служба зовнішньої розвідки України відмовила позивачу у видачі нової довідки, посилаючись на те, що списки від органів Пенсійного фонду України у порядку, визначеному пунктом 3 Порядку № 45, не надходили. Крім того, відповідач повідомив, що Служба зовнішньої розвідки України повідомила Пенсійний фонд України про виникнення підстав щодо проведення перерахунку раніше призначених пенсій.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про складання та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновленої довідки про розміри його грошового забезпечення із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, п. 3 Порядку № 45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Тобто, на відповідача покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку № 45.
Крім того, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Також, суд першої інстанції зазначив, що Постанова № 704 не містить імперативної вказівки на конкретний відсоток надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовця чи премії. В той же час, граничні розміри надбавок визначаються керівником державного орану в межах видатків, затверджених на грошове забезпечення, залежно від розміру посадового окладу, виконуваних обов'язків та напрямку діяльності відповідного підрозділу. Тобто, надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям та премія мають тимчасовий характер, а їх виплата дозволена за наявності підстав та тільки у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання військовослужбовців.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції приходить до висновку, що встановлення або скасування відповідних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, а також їх відсоткового розміру від посадового окладу не породжують будь-яких правових підстав для оформлення нових довідок про розмір грошового забезпечення позивача.
Крім того, оскільки списки від органів Пенсійного фонду України до відповідача не надходили, то і підстави для підготовки оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача відсутні.
Тобто, у Служби зовнішньої розвідки України відсутні правові підстави для підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача визначеного станом на 01.02.2020.
Також, суд першої інстанції в частині подання відзиву відповідачем та відповідно представництва особою, яка підписала відзив, зазначає, що під час вивчення матеріалів відзиву на позовну заяву Служби зовнішньої розвідки України суд встановив, що відзив підписаний представником Колядинською А.Ю., яка діє як представник відповідача в порядку самопредставництва відповідно до повноважень, визначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, згідно з відомостями щодо Служби зовнішньої розвідки України (код ЄДРПОУ 33240845), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником юридичної особи є Литвиненко Олександр Валерійович, а одним з представників (особи, які уповноважені вчиняти дії від імені юридичної особи у порядку самопредставництва) є ОСОБА_2 (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (здійснювати самопредставництво Служби зовнішньої розвідки України, її посадових осіб без окремого доручення керівника в судах на всіх стадіях судового процесу та в інших державних органах із усіма правами, надані процесуальним законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, заявнику, цивільному позивачу та цивільному відповідачу, брати участь у виконавчому провадженні, яке зачіпає інтереси служби або в якому служба виступає учасником).
Таким чином, з огляду на наведене суд першої інстанції приходить висновку, що відзив на позовну заяву від Служби зовнішньої розвідки України підписано уповноваженим представником, відомості про якого містяться в Реєстрі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Згідно ст. 9 ЗУ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.15 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Преамбулою ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Як передбачено ст.1-1 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.3 ст.43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.18 ст.43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч.2,3 ст.51 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як передбачено ч.1, 2 ст.63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
В свою чергу у відповідності до ч.4 ст.63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Тобто, право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку надано Кабінету Міністрів України.
Задля забезпечення даної вимоги КМ України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу.
Згідно з п.2,3 постанови №704 (в редакція на момент звернення з заявою про видачу довідки) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Крім того, Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" затвердив Порядок №45.
Також, 21.02.2018 відповідно до ч.4 ст.63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яка набрала чинності 24.02.2018.
Крім того, Постановою № 103 внесено зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМ України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови КМ України від 17 липня 1992 року № 393".
Відповідно до п.1, 2 Порядку № 45 (у редакції постанови КМ України № 103) пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Згідно з п.3 Порядку № 45 визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Відповідно до п.4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Як передбачено абз.1 п.5 Порядку № 45 під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Згідно з п.6 Порядку № 45 відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМ України №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Колегія суддів зазначає, що до компетенції Кабінету Міністрів України входить прийняття, зміна чи припинення дії Порядку №45. Проте, зміни внесені постановою Уряду №103, зокрема до додатку 2 Порядку №45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, а відтак з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач та Управління у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, не змінився.
Отже, з урахуванням вказаного вище, на відповідача покладена функція із складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. У спірних правовідносинах таким рішенням Кабінету Міністрів України є Постанова №704.
В свою чергу, судами не встановлено, а сторонами не надано доказів на прийняття постанови КМ України, яка змінювала розмір грошового забезпечення за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку з 01.02.2020.
Разом з цим, внутрішні накази не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов'язаний обов'язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення.
Аналогічний висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 592/5164/16-а.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Щодо доводів в частині зазначення в рішенні, що ОСОБА_1 просив надати довідку йому, а не пенсійному фонду і станом на дату підвищення розміру грошового забезпечення до 30037 грн. 80 коп., колегія суддів зазначає, що дані обставини не впливають на суть спору в цілому, оскільки, звертаючись з відповідною заявою, позивач просив видати довідку саме для здійснення перерахунку пенсії, про що також зазначає відповідач.
Враховуючи зазначені позивачем підстави для видачі такої довідки, колегія суддів зазначає про правомірність дій відповідача щодо відмови у її видачі.
А щодо дати 01.02.2020 то ця дата вказана у відповіді Служби зовнішньої розвідки України, як дата з якої за відповідною посадою встановлений розмір грошового забезпечення складає 30037 грн. 80 коп. Тобто доводи апелянта в цій частині не знаходять своєї ґрунтовності в частині правильності прийнятого рішення судом першої інстанції.
Щодо доводів апелянта в частині порушення процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.3 ст.55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до ч.1 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Як передбачено п.1 ч.1 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч.3 ст.59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401, що набрав чинності 30.09.2016, Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Вказаним Законом розділ XV Перехідні положення Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Згідно з ч.2 ст.57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Із системного аналізу наведених положень чинного законодавства видно, що представництво органів державної влади і органів місцевого самоврядування під час розгляду адміністративної справи має здійснюватися адвокатом з 01.01.2020 в справах, провадження у яких відкрито після 30.09.2016. Якщо провадження розпочате до 30.09.2016, то представництво у судах апеляційної інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката.
Винятком з цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, малозначні справи, а також, стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з ч.2-3 ст.12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Положеннями ч.4 ст.257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ці ж категорії справ зазначено і в ч.4 ст.12 КАС України, згідно з якою вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 справу (адміністративний позов) призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Тобто, враховуючи вказане, а також з огляду на те, що характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, зазначену категорію адміністративної справи можна віднести до малозначних або справ незначної складності.
Крім того, зазначена справа не входить до переліку справ, які можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до переліку, визначеного частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що дана справа в розумінні КАС України є справою незначної складності, а тому з урахуванням викладеного, представництво відповідача у ній може здійснюватися або адвокатом, або іншою фізичною особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 620/3508/19, від 14 січня 2021 року у справі № 599/114/20, від 01 жовтня 2021 року у справі № 592/9561/20 та від 21 січня 2021 року у справі № 802/2291/15-а.
Разом з цим, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, представництво Служби зовнішньої розвідки України (ЄДРПОУ - 33240845) має право здійснювати ОСОБА_2 в порядку самопредставництва.
В свою чергу, як вірно вказав суд першої інстанції, ч.1 ст.82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і реалізує їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються також спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-ІV.
Згідно з ч.1 ст.7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр, Реєстр, ЄДР).
Відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.09.2021 у справі №640/16193/20.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку в вирішенні даного питання.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Разом з тим, у відповідності до вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.