Справа № 560/8101/21
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
25 лютого 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної Гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної Гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.08.2013 по 01.03.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008, з 01.03.2018 по 12.04.2018 з урахуванням базового місяця - березень 2018 згідно вимог постанови КМУ "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 №1013;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.08.2013 по 01.03.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2018, з 01.03.2018 по 12.04.2018 з урахуванням базового місяця - березень 2018 згідно вимог постанови КМУ "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 №1013.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2013 по 31.03.2014, з 01.01.2015 по 31.03.2015, з 01.08.2015 по 30.10.2015, з 01.01.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 12.04.2018.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.08.2013 по 31.03.2014, з 01.01.2015 по 31.03.2015, з 01.08.2015 по 30.10.2015, з 01.01.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 12.04.2018.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної Гвардії України та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної Гвардії України від 12.04.2018 №81 звільнений з військової служби у запас.
У зв'язку з тим, що позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення, позивач 03.06.2021 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2013 по 12.04.2018.
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 09.06.2021 №50/53/33-802 повідомив про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється на загальних підставах усьому особовому складу Національної гвардії України в порядку, визначеному законодавством України про її виплату та здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та відповідний рік.
Вважаючи дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту порушених прав.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту наданої відповідачем довідки про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2014 по 30.04.2018, встановлено, що за квітень 2014 - грудень 2014, квітень 2015 - липень 2015, листопад 2015, грудень 2015 та грудень 2016 ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Відомості про нарахування індексації грошового забезпечення з 28.08.2013 по 31.12.2013 в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_2 протиправно не нараховувалась те не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 28.08.2013 по 31.03.2014, з 01.01.2015 по 31.03.2015, з 01.08.2015 по 30.10.2015, з 01.01.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 12.04.2018.
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що аргументи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування не можуть бути підставою для не нарахування індексації заробітної плати та відмови у її виплаті позивачу, право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2013 по 12.04.2018 (за виключенням місяців, в яких відповідач провів нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення) є порушеним та має бути відновленим.
При цьому, питання визначення базового місяця, розрахунку індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, у зв'язку з чим адміністративний позов необхідно задовольнити частково.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд зауважує, що в апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, в мотивувальній частині апеляційної скарги позивач фактично висловлює незгоду з відмовою у задоволенні позову в частині застосування базового місяця січень 2008 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів здійснює перегляд рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
При цьому, суд звертає увагу, що матеріали апеляційної скарги не містять обґрунтувань протиправності невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 28.08.2013 по 31.12.2015.
Згідно частин 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначає, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з ст.4 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Як передбачено ст.6 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 17.07.2003 №1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» (далі Постанова №1078, Порядок №1078 відповідно), яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі -Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абз.8 п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення жодним чином не вказує на відсутність у позивача права на отримання таких сум підвищення за період, а відтак бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2016 та з 01.01.2017 по 12.04.2018 є протиправною і порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Щодо визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період забезпечення з 28.08.2013 по 31.03.2014, з 01.01.2015 по 31.03.2015, з 01.08.2015 по 30.10.2018, колегія суддів зазначає, що позовна заява та апеляційна скарга не містять обґрунтувань апелянта щодо протиправності дій відповідача в цій частині. При цьому, посилання позивача на п. 5 Порядку №1078, який викладено у новій редакції у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі зміни набрали чинності з 15.12.2015, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (проведення індексації грошових доходів населення) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Проте, колегія суддів зазначає згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Судом встановлено, що позивачу в період з 01.01.2016 по 18.04.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 справа №240/11882/19.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що базовий місяць має застосовуватись під час нарахування індексації, отже права та інтереси ОСОБА_1 в цій частині ще не порушені, а позовні вимоги є передчасним.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є частково необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині визнання протиправними дії та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 28.08.2013 по 31.03.2014, з 01.01.2015 по 31.03.2015, з 01.08.2015 по 30.10.2018 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року скасувати в частині визнання протиправними дії та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 28.08.2013 по 31.03.2014, з 01.01.2015 по 31.03.2015, з 01.08.2015 по 30.10.2018.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.