17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 308/10815/17
провадження № 61-1727ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Дубровської Олени Миколаївни на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Тиводар Наталія Іванівна, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання договору дарування недійсним,
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним вище позовом.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2017 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
У серпні 2020 року представник ОСОБА_4 - адвокат Холмогорова Л. В. звернулася до суду з заявою про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_3 , посилаючись на те, що вона є спадкоємицею померлого батька й спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - адвокат Холмогорової Л. В. про залучення правонаступника відмовлено, провадження у цій справі закрито.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвокат Холмогорової Л. В. задоволено. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 березня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву про залучення до участі у справі правонаступника задоволено. Залучено до участі у цій справі правонаступника позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дочку ОСОБА_4 .
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Дубровська О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 31 січня 2022 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.
Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Предметом оскарження у цій справі, як вбачається зі змісту касаційної скарги, є судові рішення про залучення правонаступника.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позивач ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 14 січня 2013 року, згідно з яким усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів своїй доньці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою виконавчим комітетом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 25 жовтня 2017 року № 2923, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 25 жовтня 2017 року. Відповідно до довідки, виданої цим же виконавчим комітетом від 18 серпня 2020 року № 1183, на день смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , був зареєстрований по АДРЕСА_1 , разом із ним була зареєстрована й його донька ОСОБА_4 , 2003 року народження.
Установлено, що згідно із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19 серпня 2020 року після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 66290846.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За положеннями статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України слідує, що правонаступників у справі можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
У статті 46 ЦПК України передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства (пункти 35, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18).
Встановивши, що смерть ОСОБА_3 , який був позивачем у справі, настала після відкриття провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заяви про залучення до участі у справі правонаступника, оскільки указана справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
У статті 1216 ЦК України указано, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статті 1219 ЦК України зазначено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Аналогічні висновки викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 227/3760/19-ц).
Апеляційним судом установлено, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання недійсним договору дарування нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки), допускають правонаступництво, і спадкоємцем позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом є його донька ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується й Верховний Суд, щодо залучення до участі у цій справі правонаступника позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дочку ОСОБА_4 .
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував положень закону про те, що дієздатність та правоздатність фізичної особи припиняється з її смертю, є необґрунтованими, оскільки процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи, у зв'язку з переходом до неї суб'єктивних матеріальних прав. Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. У тих випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов'язані з особою суб'єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду.
Отже доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не впливають на його законність й обґрунтованість, є лише незгодою заявника зі змістом судового рішення.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Правильне застосовування норм ЦПК України є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.
З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки, касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Дубровської Олени Миколаївни на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Тиводар Наталія Іванівна, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання договору дарування недійсним відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара