16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11472/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І .С., Міщенка І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
позивача - Луценко С. О. (адвокат),
відповідача - Просалова О. Є. (адвокат),
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 (судді: Майданевич А. Г. - головуючий, Гаврилюк О. М., Сулім В. В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 (суддя Привалов А. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-лізинг Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович
про визнання недійсним виконавчого напису нотаріусу та витребування автомобіля з незаконного володіння,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас" (далі - ТОВ "Ладас", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-лізинг Україна" (далі - ТОВ "Альфа-лізинг Україна", Відповідач) про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса та витребування автомобіля з незаконного володіння.
1.2. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Ладас" зазначало, що виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 125 від 14.02.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. В., про повернення об'єкта фінансового лізингу суперечить статтям 87, 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки Позивач не отримував від Відповідача повідомлення про відмову від договору, що є підставою для визнання вказаного виконавчого напису недійсним та витребування предмета лізингу, який було вилучено на користь ТОВ "Альфа-лізинг Україна".
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення та постанову мотивовано тим, що Позивач як лізингоодержувач за договором лізингу у зв'язку з розірванням цього договору зобов'язаний був повернути передане йому в лізинг майно, але вказаний обов'язок добровільно не виконав, у зв'язку з чим, нотаріусом було правомірно вчинено виконавчий напис № 125. При цьому суди дійшли висновку про те, що ТОВ "Ладас" отримало повідомлення № 390/20/1 Відповідача про відмову від договору лізингу.
2.3. Постановою Верховного Суду від 08.06.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №910/11472/20. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
2.4. Передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що висновок господарських судів попередніх інстанції про те, що Позивач отримав повідомлення Відповідача № 390/20/1 про відмову від договору лізингу є передчасним, оскільки на час розгляду місцевим господарським судом цієї справи, ще не набрало законної сили рішення у справі № 904/2998/20 (на встановлені обставини в якому посилався Позивач, обґрунтовуючи неотримання повідомлення про відмову від вказаного договору). Однак, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що на час розгляду ним даної справи судове рішення у справі № 904/2998/20 вже набрало законної сили (з 31.12.2020), про що зазначав і скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що господарський суд апеляційної інстанції при розгляді цієї справи за участю тих же сторін і стосовно одних і тих же договору і повідомлення № 390/20/1 відповідних обставин не перевірив і дослідження пов'язаних з цим доказів не здійснив.
2.5. За результатами нового апеляційного розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 у справі №910/11472/20.
2.6. Залишаючи без змін рішення місцевого суду, господарський суд апеляційної інстанції виходив з доведеності факту належного виконання ТОВ "Альфа-лізинг Україна" свого обов'язку щодо повідомлення ТОВ "Ладас" про розірвання укладеного між сторонами договору, враховуючи докази направлення Відповідачем Позивачу повідомлення вих. № 390/20/1 від 23.01.2020 про відмову від вказаного договору, а саме: опис вкладення в цінний лист; фіскальний чек; витяг з офіційного веб-сайту УДППЗ "Укрпошта"; відповідь органу поштового зв'язку, згідно з якою наведене відправлення значиться врученим адресату.
У свою чергу суд дійшов висновку, що Позивач не спростував належними та допустимими доказами факт його повідомлення працівником АТ "Укрпошта" про надходження поштового відправлення № 0420518318062 на адресу ТОВ "Ладас" і необхідність отримати вказане відправлення у відділенні АТ "Укрпошта".
Отже, за висновком суду, відсутні підстави вважати, що Позивач не був належним чином повідомлений про надходження 30.01.2020 до відділення АТ "Укрпошта" за його місцезнаходженням поштового відправлення №0420518318062.
При цьому апеляційний суд зазначив, що укладений між сторонами договір лізингу є розірваним з ініціативи лізингодавця відповідно до умов вказаного договору та Закону України "Про фінансовий лізинг", враховуючи прострочення виконання лізингоодержувачем сплати лізингових платежів понад 30 днів, направлення Відповідачем повідомлення про відмову від договору відповідно до його п.п. 11.8.2. п. 11.8. та з огляду на положення частини третьої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. правомірно вчинено на договорі виконавчий напис про повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, оскільки з 31.01.2020 зазначений договір був розірваний і лізингоодержувач зобов'язаний був повернути передане йому в лізинг майно, однак, добровільно не виконав вказаний обов'язок.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити постанову про повне задоволення позовних вимог.
3.2. У якості підстави подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду (про те, що настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацію шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб), викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.
3.3. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду у разі, коли є витяг з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошти" про вручення поштового відправлення, але само підприємство поштового зв'язку не підтвердило зазначену у витязі інформацію про вручення поштового відправлення.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Альфа-лізинг Україна" просить: закрити касаційне провадження за вищенаведеною скаргою, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення в частині, яка подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами встановлено, що 07.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" (правонаступником якого є ТОВ "Альфа-лізинг Україна") (лізингодавець) та ТОВ Фірма "Ладас" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №036-ЛВ-МСБ-Ф-094.
Пунктом 2.1. договору визначено, що лізингодавець на підставі замовлення на транспортний засіб зобов'язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне користування транспортний засіб на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується вчасно та у повному обсязі відповідно до графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим договором.
Відповідно до пункту 2.2. договору транспортний засіб передається лізингодавцем лізингоодержувачу за актом прийому-передачі транспортний засіб. Лізингоодержувач користується транспортний засіб протягом всього строку лізингу.
Згідно із пунктом 4.1. договору за переданий у лізинг транспортний засіб з дати надання до завершення строку лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.
Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в графіку платежів (пункт 4.2. договору).
Згідно з п.п. 11.8.2. п. 11.8. договору його повністю або відповідний графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію) з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого або декількох зі своїх зобов'язань, передбачених п.п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.7., 6.8., 6.13., 6.18., 6.19., 6.20., 6.21., 11.1. цього договору або графіком платежів. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про розірвання (припинення дії) цього договору або відповідного графіку платежів, які вважаються розірваними (дія яких вважається припиненою) на третій день з дати направлення письмового повідомлення.
4.2. 11.01.2019 між сторонами підписано замовлення № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2 на отримання транспортного засобу: вантажний автомобіль Ford Transit та пристрій спостереження за рухомими об'єктами ВІ-820 TREK, загальною вартістю 487 002,00 грн.
4.3. Як встановлено господарськими судами, 11.01.2019 Відповідач передав лізингоодержувачу об'єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі №036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2 від 11.01.2019.
4.4. 27.01.2020 ТОВ "Альфа-лізинг Україна" надіслало на адресу ТОВ "Ладас" повідомлення № 390/20/1 про відмову від договору, у зв'язку з простроченням виконання лізингоодержувачем грошових зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором понад 30 днів. У повідомленні лізингодавець просив лізингоодержувача повернути передане в користування майно, доставивши його за адресою: Україна, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 25Б, в узгоджений з Відповідачем час.
4.5. Указане повідомлення про відмову від договору було надіслане лізингодавцем 27.01.2020 цінним листом з описом вкладення № 0420518318062 на адресу-місцезнаходження лізингоодержувача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, 5, оф. 401.
Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту УДППЗ "Укрпошта" поштове відправлення № 0420518318062 було вручене адресату - лізингоодержувачу 30.01.2020.
4.6. 14.02.2020 ТОВ "Альфа-лізинг Україна" звернулося до приватного нотаріуса, який вчинив виконавчий напис № 125 про повернення об'єкту фінансового лізингу за графіком платежів № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094/2.
4.7. Звертаючись з позовною заявою ТОВ "Ладас" зазначило, що виконавчий напис про повернення об'єкту фінансового лізингу, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. В., суперечить нормам статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки Позивач не отримував від Відповідача повідомлення про відмову від договору, що є підставою для визнання вказаного виконавчого напису недійсним та витребування предмету лізингу, який було вилучено на користь ТОВ "Альфа-лізинг Україна".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
5.3. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
5.4. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.5. За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.6. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.7. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
5.8. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.9. За змістом статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
5.10. Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
5.11. Відповідно до статті 11 вказаного Закону лізингоодержувач, зокрема, зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
5.12. У свою чергу, згідно зі статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець, у тому числі, має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
5.13. За умовами статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
5.14. У контексті наведених норм заява лізингодавця про відмову від договору лізингу у разі повної або часткової несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом більше ніж 30 днів є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення лізингодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з лізингоодержувачем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
5.15. Повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про відмову від договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України (відповідно до якого односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами).
5.16. При цьому чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли лізингоодержувач вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.
5.17. Водночас, у статтях 3, 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.18. Так, у п.п. 11.8.2. п. 11.8. договору фінансового лізингу від 07.07.2017 сторони узгодили, що його повністю або відповідний графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію) з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого або декількох зі своїх зобов'язань, передбачених п.п. 6.1. - 6.3., 6.7., 6.8., 6.13., 6.18. - 6.21., 11.1. цього договору або графіком платежів. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про розірвання (припинення дії) цього договору або відповідного графіку платежів, які вважаються розірваними (дія яких вважається припиненою) на третій день з дати направлення письмового повідомлення.
5.19. Таким чином, сторонами у вказаному договорі було визначено момент припинення його припинення з ініціативи лізингодавця, а саме на третій день з дати направлення відповідного письмового повідомлення.
5.20. Суд враховує також те, що в межах правовідносин, які виникають на підставі вказаного договору, Позивач діє як суб'єкт господарювання, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.
5.21. Колегія суддів звертає увагу, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України).
5.22. Обов'язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб'єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб'єктів; відповідно до пункту 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
5.23. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб'єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у такій діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов'язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. З викладеного, зокрема, випливає обов'язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.
5.24. Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
5.25. Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
5.26. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення договору лізингу є пов'язаним з дотриманням сторонами відповідних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
5.27. Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
5.28. З викладеного убачається, що обов'язок лізингодавця належним чином інформувати лізингоодержувача про відмову від договору лізингу у разі повної або часткової несплати останнім лізингових платежів протягом більше ніж 30 днів кореспондується з обов'язком лізингоодержувача забезпечити доступність і актуальність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк, та отримання ним надісланого повідомлення.
5.29. При цьому колегія суддів звертає увагу, що умови договору фінансового лізингу від 07.07.2017 та норми статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" пов'язують відмову лізингодавця від договору лізингу за наведених обставин з дотриманням ним процедури належного надсилання лізингоодержувачу повідомлення про таку відмову. Водночас, сторонами було погоджено, що зазначений договір вважається розірваним на третій день з дати направлення письмового повідомлення.
5.30. Належним слід вважати надсилання повідомлення з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, згідно зі звичаями ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
5.31. Належним дотриманням лізингодавцем процедури повідомлення лізингоодержувачу про відмову від договору лізингу слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
5.32 У разі дотримання лізингодавцем порядку належного надсилання відмови від договору лізингу діє презумпція належного повідомлення лізингоодержувача про таку відмову, яка може бути спростована останнім в загальному порядку.
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду 29.09.2020 у справі № 757/13243/17.
5.33. Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, 27.01.2020 Відповідач надіслав на адресу Позивача повідомлення №390/20/1 про відмову від договору у зв'язку з простроченням виконання лізингоодержувачем грошових зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором понад 30 днів. У повідомленні лізингодавець просив лізингоодержувача повернути передане в користування майно, доставивши його за адресою: Україна, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 25Б, в узгоджений з Відповідачем час.
Вказане повідомлення про відмову від договору було надіслане лізингодавцем 27.01.2020 цінним листом з описом вкладення № 0420518318062 на адресу-місцезнаходження лізингоодержувача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49051, м. Дніпро, вул. Винокурова, 5, оф. 401.
Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту УДППЗ "Укрпошта" поштове відправлення № 0420518318062 було вручене адресату-лізингоодержувачу 30.01.2020.
5.34. При цьому апеляційним судом обґрунтовано відхилено посилання Позивача на лист Дніпропетровської дирекції АТ "Укрпошта" № 39-Л-04-607 від 17.07.2021 щодо відсутності у поштовому відділенні документів, які підтверджували б вручення поштового відправлення № 0420518318062 ТОВ "Ладас", оскільки відсутність таких документів не спростовує факт вручення відправлення і внесення відповідальним працівником AT "Укрпошта" інформації до бази даних підприємства поштового зв'язку про те, що вказаний лист було вручено адресату. Втрата в подальшому чи неналежне оформлення документів, які підтверджують наведений факт, є недоліками виконання обов'язків з обліку поштових відправлень і не спростовують того, що вручення листа відбулось. Крім того, у вказаному листі АТ "Укрпошта" зазначено, що відправлення №042051838062 надійшло 30.01.2020 до відділення поштового зв'язку № 51 м.Дніпро та значиться врученим.
5.35. Що стосується посилання ТОВ "Ладас" на судові рішення у справі №904/2998/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладас" про стягнення 100 039,38 грн, то, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, хоча у вказаних рішеннях і встановлено, що станом на момент розгляду справи №904/2998/20 є недоведеним факт вручення ТОВ "Ладас" повідомлення ТОВ "Альфа-лізинг Україна" про відмову від договору чи наявності у Позивача можливості отримати таке поштове відправлення, однак це не означає, що наведене повідомлення не було і не могло бути отримане адресатом.
5.36. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що наявність відмови ТОВ "Альфа-лізинг Україна" від договору лізинга та належних доказів її надсилання ТОВ "Ладас" за вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою, відповідно до встановлених судами обставин справи, свідчить про добросовісність звернення Відповідача до Позивача, вчинення ТОВ "Альфа-лізинг Україна" залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства, враховуючи, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває вже поза межами контролю відправника.
5.37. З огляду на викладене, як правомірно зазначив суд апеляційної інстанції, договір від 07.07.2017 є розірваним з ініціативи лізингодавця з 31.01.2020 відповідно до його умов та положень Закону України "Про фінансовий лізинг", враховуючи прострочення виконання лізингоодержувачем сплати лізингових платежів понад 30 днів та направлення Відповідачем повідомлення про відмову від договору згідно з його п.п. 11.8.2. п. 11.8.
5.38. Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
5.39. Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказаний обов'язок ТОВ "Ладас" добровільно не виконало, у зв'язку з чим, ТОВ "Альфа-лізинг Україна" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. з метою вчинення на договорі виконавчого напису нотаріуса про повернення предмета лізингу від лізингоодержувача.
5.40. Господарськими судами встановлено, що Відповідач на виконання вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України разом із заявою про вчинення виконавчого напису від 14.02.2020 подав нотаріусу наступні документи: оригінал договору фінансового лізингу № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017 з додатками; оригінал акта приймання-передачі об'єкту лізингу №036-ЛВ-МСБ-Ф-0942 від 11.01.2019; копію угоди про заміну сторони від 30.09.2019; засвідчений рахунок №036-02-094-Л12 від 26.12.2019 з відміткою про несплату лізингового платежу в розмірі 16 468,44 грн після вручення письмового повідомлення, направленого лізингоодержувачу; копію повідомлення вих. № 390/20/1 від 23.01.2020 про відмову від договору фінансового лізингу № 036-ЛВ-МСБ-Ф-094 від 07.07.2017; копію опису вкладення в цінний лист № 0420518318062.
5.41. Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. було правомірно вчинено на договорі від 07.07.2017 виконавчий напис про повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
5.42. Посилання скаржника на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду (про те, що настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацію шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб), викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту судового рішення суду касаційної інстанції у наведеній справі, воно хоча і прийнято за частково подібного правового регулювання спірних правовідносин, однак за суттєво відмінних предмета, підстав позовів та фактичних обставин (предметом спору у вказаній справі було стягнення грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням умов договору банківського обслуговування), що свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі та у справі, яка переглядається.
5.43. За таких обставин вказані доводи заявника є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.44. Посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду у разі, коли є витяг з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошти" про вручення поштового відправлення, але само підприємство поштового зв'язку не підтвердило зазначену у витязі інформацію про його вручення, колегія суддів також вважає безпідставним, оскільки, як наводилося вище, суд касаційної інстанції вже досліджував питання критеріїв належного виконання стороною свого обов'язку щодо повідомлення іншої сторони про вчинення одностороннього правочину, за результатом чого Верховний Суд дійшов висновків, подібних до тих, що були викладені у цій постанові, і підстав для відступу від них колегія суддів не вбачає.
5.45. Отже, за наведених вище обставин, які були встановлені судами, колегія суддів зауважує, що доводи ТОВ "Ладас" про відсутність висновку суду касаційної інстанції щодо належності чи неналежності повідомлення стороною про вчинення одностороннього правочину, є лише формою незгоди із рішеннями судів попередніх інстанцій по суті, а відтак такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів, вже оцінених судами, що, як зазначалося вище, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.46. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас" задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Ураховуючи залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ладас" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 у справі №910/11472/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді І. С. Берднік
І. С. Міщенко