вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24.02.2022 м. Ужгород Справа № 907/960/21
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши заяву позивача Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м.Київ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Костянтинець Антона Антоновича, м.Ужгород,
про стягнення 3 558,44 грн
Секретар судового засідання Сінкіна Е.В.
За участю представників сторін: не викликались;
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Костянтинець Антона Антоновича про стягнення заборгованості за договором №КБР-97/09/19-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах від 05.09.2019 у розмірі 3 558,44 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Костянтинець Антона Антоновича на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" заборгованість у розмірі 3 558,44 грн, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
На адресу суду 15.02.2022 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 16.02.2022 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, постановлено розгляд заяви здійснити в порядку письмового провадження без виклику учасників справи та встановлено відповідачу строк для подання суду заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Представники сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення не викликались, письмових заяв чи заперечень до суду не подали.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Згідно з матеріалів справи, 02.11.2021 між Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" та адвокатським об'єднанням «ІНТЕЛКРАФТС» було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №14.640-Н від 02.11.2021 (далі Договір).
Відповідно до п. п.1.1., 1.2 Договору, адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.
Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в судак першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом Клієнта до Фізичної особи-підприємця Костянинець Антона Антоновича про стягнення заборгованості за Договором № КБР-97/09/19-Н від 05.09.2019.
За надання правничої допомоги по цьому договору Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду у наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень), без ПДВ (п. п. 4.1.1. п.4.1. Договору).
За результатами розгляду справи, з урахуванням фактично виконаних робіт, 28.01.2022 позивачем та адвокатським об'єднанням «ІНТЕЛКРАФТС» було підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого вартість наданої правової допомоги складає 10 000,00 грн та підлягає сплаті Клієнтом протягом 30 календарних днів з дати підписання цього акту.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява №19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Станом на день прийняття рішення суд не розглядав та не вирішував питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем у позовній заяві зазначено, що докази стосовно судових витрат будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до приписів ч.8 ст. 129 ГПК України, відтак це питання має бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи наведені вище положення господарського процесуального законодавства, здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката є очевидно неспівмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Суд зазначає, що у цій справі згідно ухвали господарського суду від 30.11.2021 розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін саме через незначну ціну позову та нескладний характер справи. Спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав суб'єктом підприємництва (ФОП), матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста (яким безсумнівно є адвокат) є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов'язання. Великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Витрат часу та коштів на прибуття до суду чи участі в судових засіданнях адвокат не поніс.
При цьому, суд зазначає, що позивач є вільним у своєму виборі суми гонорару для адвоката, який захищає його інтереси. Так само і адвокат може довільно і самостійно визначати вартість своїх послуг. Але на переконання суду стягнення з відповідача у цій справі більшої суми компенсації позивачеві фактичних витрат на правничу допомогу та ціни позову буде несправедливим щодо відповідача, їх відшкодування з огляду на обставини даної справи та поведінку відповідача матиме надмірний характер.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п. 2 ч.5 ст. 129 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат відповідача на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн., що є пропорційним до предмета спору, простоти даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Керуючись, ст. ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України , суд
1. Заяву позивача Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Костянтинець Антона Антоновича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (код ЄДРПОУ 42502769, вул.А.Аболмасова, 5, група приміщень 57, офіс 7 м.Київ, 02002) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
4. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 24.02.2022.
Суддя П.Д. Пригуза