Постанова від 21.02.2022 по справі 924/504/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 лютого 2022 року Справа № 924/504/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021

(ухвалене о 11:32 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 15.03.2021)

у справі № 924/504/20 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. гр. ОСОБА_1 ,

2. гр. ОСОБА_2 ,

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРК"

про:

- витребування земельної ділянки;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності та права оренди щодо земельної ділянки;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідачів - не з'явилися;

від третіх осіб - не з'явилися;

прокурор - Гарбарук В.А.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", про витребування земельної ділянки, скасування записів та поновлення запису в Поземельній книзі, скасування записів про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, зокрема, що згідно наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 22.10.2017 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.10.2017 №3789 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форк" (код 41675466).

Спірну земельну ділянку (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) за заявою ТОВ "Форк" від 01.11.2017 об'єднано разом з іншими земельними ділянками та сформовано земельну ділянку площею 86 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822484100:03:001:0208.

08.11.2017 державним реєстратором КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), а саме про реєстрацію права приватної власності на вказану вище земельну ділянку за ТОВ "Форк", номер запису про право власності 23264106, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1402357168224, що підтверджується інформаційною довідкою № 206821770 від 14.04.2020.

В подальшому ТОВ "Форк" на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017, серія та номер 4922, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., відчужило земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0208 ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2017, індексний номер 38740245, номер запису про право власності 23947035, що також підтверджується інформаційною довідкою № 206821770 від 14.04.2020. Після чого, земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0208 за заявою ОСОБА_2 від 15.12.2017 поділено та утворено земельні ділянки площею 84 га із кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 та площею 2 га №6822484100:03:001:0209, що підтверджується інформаційними довідками № 206821415 від 14.04.2020 та № 206903802 від 15.04.2020. ОСОБА_2 на підставі актів приймання-передачі майна від 13.03.2018 внесла земельну ділянку із кадастровими номерами 6822484100:03:001:0210 та №6822484100:03:001:0209 до статутного капіталу ТОВ "Зарус-Інвест", код 41108081, (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 17.03.2018, індексний номер 40166916, номер запису про право власності 25294498, що підтверджується копією інформаційних довідок № 206821415 від 14.04.2020 та № 206903802 від 15.04.2020.

Стверджує, що на теперішній час земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 на підставі договору оренди землі від 20.03.2018 перебуває в оренді ТОВ "Агро-Еко-Траунд", код 40738781, (рішення державного реєстратора КП "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Cтарокостянтинівського району Хмельницької області від 21.03.2018). Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Наголошує на тому, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26.09.2019 справа №676/75/19 (набрало законної сили 29.10.2019) задоволено позов прокуратури Хмельницької області, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22- 20394-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада). Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 13.10.2017 №22-20394-СГ), при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області приховав, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію та отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) раніше, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.04.2016 №22-9337-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 27.04.2016) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825580500:04:017:0014) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Велйкорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 у справі №924/504/20 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", код 41108081 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код 39767479) земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0128 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", код 40738781, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код 39767479) земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0128 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно незаконного наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", код 41108081, на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на цю земельну ділянку. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", код 40738781, на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на цю земельну ділянку. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що в цьому випадку не було волі держави вибуття спірної земельна ділянка з державної власності, оскільки таке вибуття відбулося на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22- 20394-СГ, скасованого у судовому порядку згідно рішення Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 26.09.2019 справа №676/75/19 через його незаконність.

А тому, враховуючи обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, судом було надано оцінку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з цим позовом, наявності законних підстав для прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 13, 14, 19, 41, 131-1 Конституції України, ст. ст. 15, 317, 319, 321, 330, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 1, 80, 84, 122, 152 Земельного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 у справі №924/504/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду ухвалене у зв'язку з неповним з'ясуванням судом усіх обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує таке.

Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області, без долучений до позовної заяви документів, які підтверджують його повноваження, є порушенням ч. 2 ст. 175 ЦПК України.

Станом на момент звернення до суду із цим позовом, об'єкт - земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об'єкт цивільного права, її кадастровий номер скасований. Будь-яке право на неї не зареєстроване. Спірна земельна ділянка як об'єкт права припинила своє існування у визначених для земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128 межах, що в сукупності свідчить про відсутність індивідуальних ознак витребовуваного майна станом на даний час.

В оскаржуваному рішенні, судом проігноровано та не надано належної оцінки, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі №686/4632/18, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та слідової інформації, що міститься на них, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження, накладено арешт на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за ТОВ "Зарус-Інвест", зокрема з кадастровими номерами 6822484100:03:001:0209 та 6822484100:03:001:0210 (до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128).

Таким чином, у Господарського суду Хмельницької області були відсутні підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128 до моменту вирішення питання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42017240000000195.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані прокурором, ані ГУ Держгеокадастром не надано доказів, що оскаржувана земельна ділянка є саме ділянкою державної, що ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області мав право розпоряджатись вказаною ділянкою та що її слід повертати саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

Враховуючи вище викладене, зазначає, що наявні усі підстави для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 у справі №924/504/20, як такого, в якому має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи п.1 ч. 1 ст.277 ГПК України, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права п.4 ч. 1 ст.277 ГПК України.

Від прокуратури Хмельницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:

- прокурором подано позовну заяву з дотриманням вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";

- скаржник безпідставно ототожнив правовий статус особи, яка представляє обласну прокуратуру як юридичну особу в адміністративно-господарських правовідносинах, і прокурора, який здійснює конституційну функцію з представництва інтересів держави в суді, та дійшов помилкового висновку про неприйнятність позовної заяви заступника прокурора області;

- вказаний скаржником арешт не перешкоджає суду ухвалити рішення про витребування спірної земельної ділянки;

- земельна ділянка перебувала у державній власності, а докази того, що вона перебувала у комунальній чи приватній власності відсутні.

- обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, є підставою для витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів, якими є орендодавець та орендар.

За наведеного вище, прокурор вважає, що твердження, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 законним та мотивованим, у зв'язку з чим скарга підлягає залишенню без задоволення.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає таке.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Тому, доводи апеляційної скарги щодо недотримання процедури, встановленої ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" - безпідставні.

Щодо оспорювання скаржником існування земельної ділянки, що витребовується у спірних правовідносинах, зазначає, що її ідентифікація здійснюється згідно відомостей Державного земельного кадастру, а саме відомостями про її формування на підставі наказу про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації та реєстрації у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128 та відомостей архівного шару даних геодезичної системи, які зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц викладено висновок, згідно якого формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастровим номерів, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема шляхом витребування таких земельних ділянок, який обґрунтовано використано судом першої інстанції при ухваленні рішення, за наслідками розгляду спірних правовідносин.

Вказаний скаржником арешт не перешкоджає суду дослідити обставини справи, обґрунтованість позовних вимог та їх вирішення по суті прийняти рішення про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128, загальною площею 2 га.

Земельна ділянка вибула саме із власності держави на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 № 22-20394-СГ і вказана обставина є підставою для формування позовної вимоги про витребування земельної ділянки, та застосування віндикації, як засобу захисту порушеного права.

Жодних сумнівів щодо належності витребування земельної ділянки на користь держави у відзивах, додаткових поясненнях поданих до суду першої інстанції представником ТОВ "Агро-Еко-Граунд", який у цій справі є також і представником скаржника не висловлювалось.

За наведеного, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Зарус-Інвест", в частині оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 про задоволення позовної вимоги про витребування у відповідачів земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128.

В додаткових поясненнях, скаржник звертає увагу суду на те, що позовні вимоги в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі державної реєстрації права власності та права оренди на земельні ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, не підлягають до задоволення, у зв'язку із обрання прокурором неналежного способу захисту.

Також, представник скаржника у додаткових поясненнях просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 07.06.2021, 21.02.2022 прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 у справі №924/504/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 21.02.2022 представники позивача, відповідачів та третіх осіб не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення (т. 2, а. с. 186-200), учасники справи відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України не повідомили суд про зміну свого місцезнаходження, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, заяву представника скаржника про розгляд справи без його участі, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача, відповідачів та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити часткового, а оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код 41108081), права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код 40738781) на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на таку земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, в решті рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 11.09.2017 у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га із зміною виду використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в землі для ведення особистого селянського господарства та передати у власність земельну ділянку, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (т. 1, а. с. 40).

13.10.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від №22-20394-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородськї сільської ради) (т. 1, а. с. 41).

Із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т. 1, а. с. 22-35), вбачається таке.

22.10.2017 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від № 22-20394-СГ від 13.10.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Подільський реєстраційний центр" Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0128.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.10.2017 № 3789 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Форк".

В подальшому, шляхом об'єднання земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:001:0208 площею 86 га.

В зв'язку з об'єднанням земельних ділянок, 08.11.2017 такий об'єкт нерухомого майна як земельна ділянка кадастровий номер 6822484100:03:001:0128 закрито.

Пізніше, ТОВ "Форк" на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017, серія та номер 4922, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., відчужило земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0208 ОСОБА_2 , після чого, земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0208 за заявою ОСОБА_2 від 15.12.2017 поділено та утворено земельні ділянки площею 84 га із кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 та площею 2 га №6822484100:03:001:020.

13.03.2018 на підставі актів приймання-передачі внесла земельні ділянки із кадастровими номерами 6822484100:03:001:0210 та №6822484100:03:001:0209 до статутного капіталу ТОВ "Зарус-Інвест".

20.03.2018 ТОВ "Зарус-Інвест" передала земельні ділянки із кадастровими номерами 6822484100:03:001:0210 та №6822484100:03:001:0209 в оренду ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

29.03.2018 проведено державну реєстрацію обтяження на вказані земельні ділянки, а саме арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/4632/18 від 21.03.2018.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.2019 по справі № 676/75/19 (набрало законної сили 29.10.2019) задоволено позов прокуратури Хмельницької області, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) (т. 1, а. с. 19-21).

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч вимог ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 13.10.2017 №22-20394-СГ), при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області приховав, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію та отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Встановлено, що ОСОБА_1 (3545809530) раніше, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.04.2016 №22-9337-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 27.04.2016) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825580500:04:017:0014) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128, загальною площею 2 га.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Вказаного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 у справі №910/21377/17.

В позовній заяві, прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Хмельницької області 24.01.2020 звернувся до в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/1-116вих.20, відповідно до якого повідомляв в тому числі про прийняті рішення Кам'янець-Подільським міськрайонним судом, про наявність підстав для пред'явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів (т. 1, а. с. 43-44).

29.01.2019 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.6-520/2-20 у відповідь повідомило прокуратуру Хмельницької області, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред'являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем (т. 1, а. с. 42).

У зв'язку із викладеним прокурором направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлення (лист від 11.02.2020) про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді відповідно до п.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі, що є предметом розгляду у цій справі (т. 1, а. с. 46-47).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав, оскільки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі за текстом - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведеним підтверджуються, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області з дотриманням процедури встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення з Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор з посиланням, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах №806/1000/17, №910/18283/17, №812/1689/16, №687/379/17-ц, №906/506/18, №904/583/18, №914/225/18, №921/31/18, наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 незаконність якої встановлено рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26.09.2019 справа №676/75/19.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, що встановлено у судовому рішенні у справі 676/75/19, а саме у зв'язку із набуттям земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , який приховав факт попередньої приватизації ним земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що речові права на час подання позову зареєстровано за відповідачами, а Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживає дій із захисту права державної власності на землю, посилаючись у своїх листах на відсутність в законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду з такої категорії спорів та відсутність коштів для звернення до суду для сплати судового збору, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128, загальною площею 2 га, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.2019 по справі № 676/75/19 (набрало законної сили 29.10.2019) задоволено позов прокуратури Хмельницької області, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:03:001:0128), що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено та судом вище встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.10.2017 № 3789 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Форк".

Тобто, з вищевикладених обставин чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об'єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Враховуючи, що земельна ділянка, кадастровий номер 6822484100:03:001:0128 вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ, визнаного недійсними у судовому порядку рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 26.09.2019 у справі №676/75/19, через його незаконність, висновок суду першої інстанції про відсутність волі держави на вибуття з її володіння такої земельної ділянки та порушенням вказаним прав держави є вірним.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 ).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, згідно з якою формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Верховним Судом в постанові від 25.07.2018 у справі № 640/8456/16-ц зроблений висновок, що в результаті об'єднання земельних ділянок не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбулася заміна двох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх двох документах. Залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об'єднаних ділянок, зокрема не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо. Земельна ділянка, утворена з земельних ділянок, які вибули з володіння позивача поза його волею, а тому зазначену земельну ділянку не слід вважати іншим, новоствореним майном, яке неможливо витребувати від відповідача за правилами статті 388 ЦК України.

Тобто, в цьому випадку прокурором обрано ефективний спосіб захисту інтересів держави, який передбачений цивільним законодавством, а протилежні доводи ТОВ "Зарус-Інвест" спростовуються викладеним.

Скаржник, в апеляційній скарзі посилається на неврахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 та від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, оскільки на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельної ділянки (віндикація) земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, не існує як об'єкт цивільного права через поділ та/або об'єднання.

Щодо вказаних доводів заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі №924/454/20 до розгляду якої у подібних правовідносинах, зупинялось провадження у даній справі, викладені такі правові висновки:

"4.13.1. У справі №522/1029/18, на яку посилається скаржник, предметом позову була вимога ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд ЛТД", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за позивачем права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача квартири, зобов'язання відповідачів не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирами та виселення відповідачів з квартир.

Верховний Суд в постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 з посиланням на положення статті 387 Цивільного кодексу України, зокрема зазначив, що об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у позові, зокрема в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння майна, виходив з того, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером № 176, яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, не відповідають індивідуальним ознакам, притаманним квартирам із будівельним номером 176/1 (нині квартира 237/1) та будівельним номером 175/1 (нині квартира 237).

4.13.2. У справі №653/1096/16-ц, на неврахування якої також посилається заявник апеляційної скарги, предметом позову була вимога Генічеської міської ради Херсонської області до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі АДРЕСА_1 , виселення їх без надання іншого житлового приміщення, зобов'язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку.

Верховний Суд (постанова від 04.07.2018), зокрема зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.".

Так, ТОВ "Зарус-Інвест", оскаржуючи судове рішення з підстав неврахування судами правових висновків, викладених у зазначених вище справах, зазначає, що у зв'язку із поділом/об'єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірної земельної ділянки.

Отже, станом на дату подання позову земельна ділянка, кадастровий номер 6822484100:03:001:0128, загальною площею 2 га як об'єкт цивільного права припинена, відповідний кадастровий номер скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційний розділ закрито.

Поряд з цим, враховуючи вищевикладені обставини судом апеляційної інстанції встановлено, що спосіб, в який земельна ділянка, кадастровий номер 6822484100:03:001:0128 вибула із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об'єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Крім того, у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Водночас, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи ТОВ "Зарус-Інвест" в апеляційній скарзі про безпідставність посилання прокурора на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, оскільки судові рішення у цій справі були скасовані з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору, оскільки Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі скасувала судові рішення із прийняттям нового рішення в частині позовних вимог про витребування земельних ділянок, зазначивши саме про помилковість висновків судів щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані.

З посиланням на пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц висновок стосовно того, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц зазначено наступне:

"95. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

96. Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об'єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

97. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

98. Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

99. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

100. Відтак, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права".

У пунктах 10.6.-10.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 зазначено таке:

"10.6. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).

10.7. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

10.8. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

10.9. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

10.10. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах №911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17".

У пунктах 83- 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) викладено такі висновки:

"83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

84. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

85. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

87. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання ТОВ "Зарус-Інвест" у апеляційній скарзі про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №335/12096/15-ц, від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц, від 19.06.2019 у справі №914/1671/17 та залишення поза увагою того, що згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі №686/4632/18 накладено арешт на земельні ділянки, зокрема за кадастровим номером 6822484100:03:001:0209, 6822484100:03:001:0210, до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:03:001:0128, яка є предметом спору у цій справі. На час розгляду господарської справи про витребування земельної ділянки кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, є незавершеним, а арешт є чинним і не скасованим.

Судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що у справі №914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

У справах №335/12096/15-ц та №569/4374/16-ц Верховний Суд також зробив висновок щодо процесуального порядку розгляду вимог про зняття арешту, накладеного в межах кримінального провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі №686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки за межами населених пунктів Камянець-Подільського району Хмельницької області, а саме на території Китайгородської (Колодіївської) сільської ради з кадастровими номерами 6822484100:03:001:0209- площею 2 га; 6822484100:03:001:0210 - площею 84 га.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок.

Спосіб, у який земельна ділянка за кадастровим номером 6822484100:03:001:0128 вибула із власності держави та наявність, інших проваджень, в тому числі і в господарських судах, як зазначено вище свідчать про ряд послідовних дій щодо отримання у приватну власність з державної власності земельних ділянок, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об'єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Окрім того, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

При цьому матеріали справи не містять доказів про накладення арешту на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:03:001:0128.

Отже, в даному випадку колегія суддів дійшла висновку, що такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею.

Вищевказані нормативно-правові обґрунтування узгоджуються з правовими позиціями у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі №924/454/20 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_10 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про витребування земельних ділянок.

Посилання відповідача на те, що витребування земельної ділянки спричинить невиправдане та грубе втручання у мирне володіння майном, не беруться судом до уваги з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) зазначено таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності ТОВ "Зарус-Інвест" з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на те, що прокурором та позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка є ділянкою державної власності та, що її слід повертати саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, апеляційний господарський суд не бер до уваги, оскільки відповідач проти таких обставин не заперечував у відзиві на позов, а тому в силу ч.4 ст.165 ГПК України, відповідач позбавився права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Окрім того, вище встановлено, що спірна земельна ділянка вибула саме з державної власності на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, який в подальшому був визнаний недійсним.

Щодо решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справ № 916/675/15.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній з 16.01.2020 редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та багатьох інших.

За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

При цьому, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.6).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Отже, позовні вимоги в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код 41108081), права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код 40738781) на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на таку земельну ділянку не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, суд зазначає, що вище вказано про те, що витребування земельної ділянки є належнім та достатнім способом захисту, а тому позов в цій частині не підлягає до задоволення, у зв'язку із обрання позивачем неналежного способу захисту.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково підтверджуються встановленими обставинами справи, а позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки є обґрунтованим та підлягають задоволенню, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 у справі №924/504/20 скасувати в частині задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код 41108081), права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код 40738781) на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на таку земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові, а в решті рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 у справі №924/504/20 скасувати в частині задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код 41108081), права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код 40738781) на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на таку земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позову.

В решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 у справі № 924/504/20 в редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код 39767479) земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0128 загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ.

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код 39767479) земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:03:001:0128) загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 13.10.2017 №22-20394-СГ.

4. В задоволенні позову про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (код 41108081), права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (код 40738781) на земельну ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210, припинивши право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на таку земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0210 - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код 02911102) - 1 051 грн витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, код 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код 02911102) - 1 051 грн витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви.".

3. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код 02911102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код 41108081) - 9 459 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Справу № 924/504/20 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "23" лютого 2022 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.

Попередній документ

103561334

Наступний документ

103561336

Інформація про рішення:

№ рішення:	103561335
№ справи:	924/504/20
Дата рішення:	21.02.2022
Дата публікації:	24.08.2022
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про усунення порушення прав власника

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (31.01.2023)
Дата надходження:	21.04.2022
Предмет позову:	про:- витребування земельної ділянки; - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Державному реєстрі

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.01.2026 00:22	Північно-західний апеляційний господарський суд
05.10.2020 11:30	Господарський суд Хмельницької області
02.11.2020 12:00	Господарський суд Хмельницької області
07.12.2020 15:00	Господарський суд Хмельницької області
21.01.2021 15:30	Господарський суд Хмельницької області
16.02.2021 11:00	Господарський суд Хмельницької області
05.03.2021 11:00	Господарський суд Хмельницької області
17.05.2021 11:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
07.06.2021 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
21.02.2022 15:40	Північно-західний апеляційний господарський суд
29.11.2022 15:20	Касаційний господарський суд
31.01.2023 15:15	Касаційний господарський суд