24 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/12115/21 пров. № А/857/20320/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Носа С.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/12115/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності,-
суддя в 1-й інстанції -Костецький Н.В.,
час ухвалення рішення - 05.10.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 05.10.2021 року,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2020 року, із врахуванням фіксованої суми індексації, яка склалася в березні 2018 року, в розмірі 4048,59 гривень щомісячно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошовою забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008 року, та за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року, з врахуванням фіксованої суми індексації, яка склалася в березні 2018 року в загальній сумі 208 996,56 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Проте, позивач не погоджується щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року, в порядку та порядку, передбаченому Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” і Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 року №1078. Вказує, що саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/12115/21 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січень 2008 року.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному(зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошовою забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008 року, за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу цін для подальшої індексації врахуванням абзацу 4, пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням виплачених сум - індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення позивача проводилась відповідно до норм чинного законодавства. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за спірний період враховано грудень 2015 року та березень 2018 року..
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/12115/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за період з січня 2016 року по лютий 2018 року відповідач не правильно проводив нарахування і виплату індексації грошового забезпечення позивачу, оскільки не вірно встановив “базовий” місяць для такого нарахування.
Крім того, суд першої інстанції ставить під сумнів правильність визначення відповідачем нарахованих позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 29 вересня 2020 року.
Відтак відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2020 року , однак, як встановлено судом, не у належний спосіб.
Суд першої інстанції вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному(зменшеному) розмірі позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу цін для подальшої індексації врахуванням абзацу 4, пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням виплачених сум - індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по вересень 2020 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із врахуванням базових місяців грудня 2015 року та березня 2018 року на загальну суму 3971,62 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 29.09.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, Суд зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави Суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а тому відповідач у цей період неправомірно застосував базовий місяць грудень 2015 року.
Як підтверджено матеріалами справи, за період з 01 березня 2018 року по вересень 2020 року відповідачем індексацію грошового забезпечення проведено із застосуванням базового місяця березень 2018 року.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21.
Згідно з офіційними даними, які містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за період з 01.03.2018 року по 31.10.2018 року не перевищив поріг індексації у розмірі 103 відсотки, а отже, за цей період, грошове забезпечення позивача індексації не підлягає.
Індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у розмірі 103 відсотки у листопаді 2018 року, а тому індексація грошового забезпечення нараховується починаючи з грудня 2018 року.
Отже, військовою частиною правильно нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.09.2020 із застосування березня 2018 року, як базового.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо правомірності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.09.2020 не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/12115/21 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року включно з урахуванням грудня 2015 року як базового місяця.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та здійснити виплату із урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді С. П. Нос
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 24.02.2022 року