22 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 209/4318/21 (2-а/209/60/21)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Чумака С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.12.2020р. в адміністративній справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21)
за позовом:ОСОБА_1
до: третя особа: про:Інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Юрченка Сергія Юрійовича Департамент патрульної поліції скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
08.11.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з адміністративним позовом до інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Юрченка С.Ю., третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення /а.с. 3-9/.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.11.2021р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21) та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику ) сторін /а.с. 19/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що 29.10.2021р. він керуючи автомобілем AUDI Q8 держномер НОМЕР_1 , був зупинений працівником поліції, який повідомив його, що він порушив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті, рухаючись з швидкістю 114 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР, а саме порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволено швидкість не більше 50 км/год), вимір зроблено приладом TruCam 000657 та відповідачем було 29.10.2021р. складено постанову серії ЕАО №4965884, якою його за вчинене правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., але позивач вважає, цю постанову необґрунтованою та безпідставною з огляду на те, що відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а також не було надано доказів на підтвердження наявності складу адміністративного порушення в діях позивача, у зв'язку з чим позивач вважає, що постанова відповідача серії ЕАО №4965884 від 29.10.2021р. не відповідає вимогам закону, просив суд скасувати постанову серії ЕАО №4965884 від 29.10.2021р., якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та провадження у справі закрити.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.11.2021р. у справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21) у задоволенні позовних вимог відмовлено (суддя Шендрик К.Л.) /а.с. 52-53/.
Адвокат Зибало Н.О., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу /а.с. 60-65/, у якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції від 26.11.2021р. та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У зв'язку з тим що адвокатом Зибало Н.О., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 26.11.2021р. у справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21) було подано за допомогою поштового зв'язку безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з метою забезпечення апеляційного розгляду справи Третім апеляційним адміністративним судом, відповідною ухвалою від 27.01.2022р. /а.с. 78/, було витребувано з суду першої інстанції матеріали адміністративної справи №209/4318/21 (2-а/209/60/21).
Матеріали адміністративної справи №209/4318/21 (2-а/209/60/21) надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 31.01.2022р. /а.с. 80/.
Разом з апеляційною скаргою представником позивача було заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та подана заява про забезпечення позову /а.с. 71-73/.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021р. у справі №389/3249/20(2-а/389/89/20) поновлено ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Зибало Н.О., строк апеляційного оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.11.2021р. у справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Зибало Н.О., на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.11.2021р. у справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21), зупинено дію постанови серії ЕАО №4965884 від 29.10.2021р. про накладення адміністративного стягнення до розгляду апеляційної скарги у справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21) /а.с. 82/, і призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 16:30 годин 22.02.2022р. /а.с. 116/, про що судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки /а.с. 88/.
У зв'язку з тим, що суддя Панченко О.М., яка входить до складу колегії суддів, що розглядає справу №209/4318/21 (2-а/209/60/21), перебуває у відпустці здійснено заміну складу колегії суддів у судовій справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21) відповідно до положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу у справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21) від 22.02.2022р. визначено склад колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду: головуючий суддя Коршун А.О., судді - Чередниченко В.Є., Чумак С.Ю. /а.с. 95/.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 26.11.2022р. скасувати, постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 29.10.2021р. інспектором 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Юрченко С.Ю., було складено постанову серії ЕАО №4965884 про адміністративне правопорушення /а.с. 10/, відповідно до якої 29.10.2021р. 16:13:07 годин в межах населеного пункту с. Братське, вулиця Запорізьке шосе 5, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом AUDI Q8 держномер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 114км/год. Вимір зроблено приладом TruCam 000657, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50км/год), та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, та за вчинення цього правопорушення цією постановою відповідача застосовано штраф у розмірі 1700 грн., і відповідно до матеріалів справи саме ця постанова є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Частиною 1 ст. 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Аналіз наведених норм чинного законодавства, яке регулює відносини, що виникли між сторонами у даній справі, зокрема положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», якою встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України, та виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про державний рух, яким серед інших відповідно до ст. 52, 53 цього ж закону є Національна поліція України, ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», якою на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, з урахуванням фактичних обставин справи, які були встановлені під час розгляду справи, дозволяє колегії суддів зробити висновок про те, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, 29.10.2021р. прийняв законну постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України в межах санкції ст.122 КУпАП України.
При цьому колегія суддів, з урахуванням положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права, вважає за необхідне зазначити, що Європейським судом з прав людини, у рішенні, яке ним було ухвалено 29.06.2007р. у складі Великої палати у справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства», встановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди, і ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Стосовно правомірності прийнятої відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення по суті, колегія суддів вважає необхідно зазначити наступне.
Згідно з ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені ч. 4 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..
Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно ч. 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення. у справах про протиправність таких рішень, покладено саме на суб'єкт владних повноважень.
Відповідачем, на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, під час розгляду справи судом першої інстанції надано диск, із розміщеними на ньому відеофайла, що зроблені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000657.
Додані відповідачем до відзиву письмові доказу підтверджують, що TruCAM ТС000657, «Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM» зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20, виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03-3008 /а.с. 32,33,34/.
Таким чином, дані відеозапису, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 №ТС000657 є отриманими у встановленому законом порядку доказами скоєного позивачем правопорушення та підтверджують перевищення позивачем швидкості в межах населеного пункту на 64 км/год.
Зазначені докази, колегія суддів вважає належними та допустимими.
Позивач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували дані, наведені в постанові по справі про адміністративне правопорушення, не навів обґрунтованих підстав, за яких вказана постанова в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню.
Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Щодо доводів представника позивача про те, що суд не повинен враховувати відеозапис наданий відповідачем, як доказ з огляду на відсутність електронного цифрового підпису, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідач надав суду оригінал електронного доказу, а тому не повинен був засвідчувати його відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься, у постанові Верховного Суду від 18.11. 2021 року у справі № 0540/7665/18-а.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, про те що вказаний відеодоказ був наданий відповідачем на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та був досліджений в судовому засідання суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, а тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, а саме порушення вимог п.12.4 ПДР та правомірно накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч.4 ст.122 КУпАП.
Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття постанови серії ЕАО №4965884 від 29.10.20201р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, яке передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, і яка є предметом оскарження у даній справі, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, і суд першої інстанції постановив у даній справі правильне рішення про відсутність підстав для задоволення позову через його необґрунтованість та безпідставність.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про залишення без задоволення заявлених ним позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, рішення суду першої інстанції від 26.11.2021р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу адвокат Зибало Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.11.2021р. у справі №209/4318/21 (2-а/209/60/21) - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 22.02.2022р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.Ю. Чумак