ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2022 року м. Київ № 640/9531/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, у якому просить суд:
визнати рішення пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії в повному обсязі незаконним та таким, що грубо порушує конституційні права та соціальний захист і пенсійне забезпечення;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яким допущено порушення права позивача отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію, як особі з інвалідністю, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи, при проведенні перерахунку та виплаті позивачу пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за волевиявленням з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з редакцією Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, яким, починаючи з 08 травня 2019 року, допущено порушення права позивача отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити пенсі дії;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з відновленням раніше порушених прав з дати звернення з заявою 08 травня 2019 року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії». Зробити перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії по інвалідності виключно, як добуток п'яти мінімальних заробітних плат встановленої законом з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня кожного відповідного (наступного) року відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України; щомісячно - 2019 рік у розмірі 20865 гривень (4173х5), на 1 січня 2020 року у розмірі 23615 гривень (4723х5) та починаючи з 1 січня 2021 року у розмірі 30000 гривень (6000х5) відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим перерахунком пенсії у порядку та розмірах на умовах передбаченим Державним Бюджетом на відповідний рік. Одноразово однією сумою здійснити виплату різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 08 травня 2019 року до моменту здійснення перерахунку без застосування граничного (максимального) обмеження розміру пенсії, без застосування понижуючих коефіцієнтів та формул згідно з вимогами, що узгоджується з правовою позицією рішення Верховного Суду від 06 серпня 2019 року № Пз/9901/12/19 (№ 160/3516/19) щодо розстрочення виплат сум підвищеної пенсії військовослужбовців у відставці закріплених правовою позицією Конституційного Суду України в рішенні № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Здійснити щомісячно, виплатити відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб, які втратили працездатність та виплат інших додаткових доплат, перелік яких передбачено чинним законодавством, у розмірах, що враховується при обчисленні та виплаті пенсії;
Встановити судовий контроль за виконанням ухваленого судового рішення, із встановленням терміну для надання відповідного звіту.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про те, що відповідачем відмовлено позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії станом на 08 травня 2019 року відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі № 640/10834/19, яке набрало законної сили 13 березня 2020 року на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду. Окрім того відповідачем допущено протиправні дії, які проявились у порушенні права позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання ним пенсії, як особі з інвалідністю, що є підставами для зобов'язання вчинення певних дій. Окрім того, в обґрунтування позовних вимог В позивач посилається на Конституцію України, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зазначає, що він має право на призначення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, та без обмеження максимальним розміром.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали. У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто на підставі частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
29 квітня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2021 року відкрито провадження в справі зі здійсненням розгляду справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали.
Водночас зобов'язано відповідача надати до суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали та позовні матеріали представником відповідача отримано 10 червня 2021 року, про що свідчить розписка, яка долучена до матеріалів справи.
18 травня 2021 року до суду надійшла від відповідача копія пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України та 02 липня 2021 року подав до суду відзив, який обґрунтовано безпідставністю заявлених позовних вимог, оскільки погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду здійснюється органами Пенсійного фонду України в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Окрім того, відповідачем зауважується, що позивач звернувся з позовом до суду саме на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі № 640/10834/19, тобто фактично спір виник між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав , що і у зазначеній справі, але на стадії виконання судового рішення. А тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
05 липня 2021 року позивачем надано заперечення на відзив Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві в якому він знову наголошує на незаконності рішення пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії в повному обсязі, на протиправності дій та бездіяльності відповідача, що тягне за собою зобов'язання вчинити певні дії.
07 липня 2021 року позивачем подано до суду звернення в якому зазначено про те, що подане ним заперечення на відзив необхідно вважати відповіддю на відзив відповідача.
25 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про прискорення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Обставини встановлені судом:
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі № 640/10834/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві вчинити дії щодо переведення пенсії ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08 травня 2019 року, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року повернуто апелянту.
Позивач зазначає, що відповідачем вказане рішення суду не виконується.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною третьою статті 59 Закону №796-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерства соціальної політики, що реалізує політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року від 5 червня 2012 року N 4901-VI (з наступними змінами) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральними органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (далі - Закон № 4901-VI).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 4901-VI, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості:
у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У абзаці 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2011 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З матеріалів справи та відзиву відповідача вбачається, що 23 та 24 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявами щодо виплати різниці сум недоотриманої пенсії з 08 травня 2019 року, відповідно до норм чинного законодавства на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі № 640/10834/19.
Листом від 21 липня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві № 160006-16091/М-02/8-26000/20 надано відповідь на заяви позивача.
Позивач знову звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, яку зареєстровано 23 липня 2020 року № 19187/М-2600-20.
Листом від 21 серпня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві № 18893-19187/М-02/8-26000/20 надано відповідь, з якої вбачається, що у травні 2020 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі № 640/10834/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві здійснено перерахунок пенсії позивача в порядку, встановленому судовим рішенням, а саме з 08 травня 2019 року призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 3 групи, захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС 1. Розмір пенсії позивачу обчислено виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Окрім того, відповідно до посвідчення інваліда війни 3 групи, на гр.. ОСОБА_1 поширюється дія статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціальний захист» 9частина статті 13 в редакції Закону № 458/95-ВР від 23 листопада 1995 року, із змінами внесеними Законами № 488/95-ВР від 22 грудня 1995 року, № 2212-ІУ від 18 листопада 2004 року, в редакції Закону № 2939-ІУ від 05 жовтня 2005 року), де інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується, зокрема інвалідам 3 групи у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» від 16 березня 2004 року ОСОБА_1 встановлено цільову грошову допомогу у розмірі 50 гривень.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу з 10 лютого 2005 року встановлено надбавку за особливі заслуги перед Україною (нагороджений одним орденом України або колишнього СРСР) у розмірі 23% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01 червня 2000 року № 1767-ІІІ.
Після проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві перерахунку, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01 липня 2019 року становив - 7938,04 гривень, з 01 грудня 2019 року - 7977,26 гривень, з 01 липня 2020 року - 8016,48 гривень.
Відповідачем зазначено про те, що виплата різниці пенсії на виконання рішення суду за період з 08 травня 2019 року по 12 грудня 2019 року буде здійснена в межах бюджетних асигнувань.
Разом з тим, різницю пенсії з 13 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року позивачу виплачено у червні 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що органом пенсійного фонду рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача не приймалось. Головним управлінням Пенсійного фонду України неодноразово надавались відповіді на заяви позивача в яких повідомлялись стадії виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі № 640/10834/19. В матеріалах справи містяться листи Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 20 травня 2020 року, 30 червня 2020 року, 21 липня 2020 року, 27 липня 2020 року, 19 серпня 2020 року, 21 серпня 2020 року. А тому позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.
Окрім того, як вбачається із частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ розрахунок пенсії здійснюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. А тому висновок позивача про те, що пенсія має виплачуватися саме у п'ятикратному розмірі, тобто щомісячно у 2019 року у розмірі 20865,00гривень (оскільки мінімальна заробітна плата становила 4173,00 гривень х на 5 (п'ятикратний розмір)), так само і станом на 1 січня 2020 року у розмірі 23615,00 (1723х5) та починаючи з 1 січня 2021 року у розмірі 30000,00 гривень (6000х5), не відповідає вимогам законодавства. Позивачем невірно тлумачено норми «з п'ятикратного розміру) та «у п'ятикратному розмірі». За таких обставин, надані позивачем розрахунки, не можуть бути прийняті судом до уваги. Судом зауважується, що нарахування відповідних сум належить виключно до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві. При цьому, відповідачем неодноразово у своїх листах наводились позивачу розрахунки, які орган пенсійного фонду використовує для розрахунку пенсії позивача, з посиланням на норми чинного законодавства.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.
Як уже зазначалось вище, виплата різниці пенсії на виконання рішення суду за період з 08 травня 2019 року по 12 грудня 2019 року буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, тоді як різницю пенсії з 13 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року позивачу виплачено у червні 2020 року. З наведеного вбачається, що відповідачем вживається усіх можливих заходів щодо найскорішого виконання рішення суду та виплату позивачу нарахованої різниці. За таких обставин, суд не вбачає протиправних дій, чи протиправної бездіяльності відповідача, про яку зазначає позивач, щодо порушення його права отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію починаючи з 08 травня 2019 року.
З урахуванням викладеного, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Судом також враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з предмету адміністративного позову та встановлених обставин під час розгляду справи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 241-246, 255, 257-263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368)
Суддя В.І. Келеберда