ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
17 лютого 2022 року м. Київ № 640/2681/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправними (неправомірними) дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (адреса: 03165, м. Київ, вул. Любомира Гузара, 7, ідентифікаційний код - 22886300, ел. пошта - slm_kvc@kmda.gov.ua), в якому позивач просить суд:
1) визнати протиправними (неправомірними) дії Київського міського центру щодо нарахування та здійсненню соціальних виплат стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу до 05 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
До суду з даним позовом позивач звернувся 17.01.2022, про що свідчить штамп відправлення, проставлений на конверті, в якому надійшла позовна заява.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні своїх прав щодо не виплаті позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2022 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Залишаючи позовну заяву без руху суддею була звернута увага позивача на недотримання позивачем строків звернення до суду, оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності таких причин суду не надано.
Крім того, було зазначено про те, в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено адреси електронної пошти позивача.
Також, було зазначено про те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем до позовної заяви доказів звернення позивача до відповідача.
Більш того, залишаючи позовну заяву без руху, суддя зазначив, що у первинній позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними (неправомірними) дії Київського міського центру щодо нарахування та здійсненню соціальних виплат стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Відтак, ухвалою суду від 21.01.2022 позивача зобов'язано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:
1) заяви/уточнення із зазначенням чітких та зрозумілих позовних вимог, які мають бути сформульовані максимально чітко та зрозуміло, у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України та із зазначенням у такій заяві адреси електронної пошти позивача;
2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;
3) заяви, з якою позивач звертався до відповідача.
09.02.2022 на усунення недоліків позовної заяви позивача надано суду уточнений адміністративний позов, в якому позивачем зазначено адресу електронної пошти позивача та в якому позивачем уточнено зміст позовних вимог, в якому позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати Позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (8845,00 грн.), з урахуванням раніше виплачених коштів (1491,00 грн.):
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Тобто, позивачем позовні вимоги виконані в частині уточнення змісту позовних вимог та зазначення у позовній заяві адреси електронної пошти позивача.
Також, на усунення недоліків позовної заяви позивачем надано суду заяву від 09.12.2022, з якою позивач звертався до відповідача.
Крім того, позивачем на усунення недоліків позовної заяви надано заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій просить суд визнати причини пропуску ним строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта власних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
На думку позивача, відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Додає, що як вбачається зі змісту позовної заяви, він звернувся до суду із адміністративним позовом по оскарженню бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги до 5 травну за 2021 рік у розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту».
Пояснює, що згідно п. 4 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомога до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відтак, як стверджує позивач, перебіг строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Зазначає, що дана позиції узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 по справі № 607/7919/17, в якій суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснену виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж йому була нарахована.
Отже, позивач зазначає, що він мав обґрунтовані законні підстави вважати, що відповідач добровільно здійснить перерахунок разової грошової допомоги до 30 вересня 2021 року.
При цьому, додає, що враховуючи те, що такого перерахунку не відбулося, 09 грудня 2021 року він звернувся із заявою до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у якій просив провести перерахунок та нарахування, виплатити належну йому одноразову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії «за віком визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахування виплачених раніше сум. Відповідь на звернення отримав листом від 23.12.2021 №051-044-Б-3599-14 в кінці грудня 2021 року.
Додає, що після отриманої відмови змушений був звернутися до суду з позовною заявою для захисту своїх порушених прав.
Наголошує, що він скористався процедурою досудового врегулювання спору, передбаченою приписами ч. 4 статті 122 КАС України, а саме: звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та отримав відповідь від 23.12.2021 року №051-044-Б-3599-14, що в подальшому стало підставо для звернення до суду. При цьому, як стверджує позивач, встановлений приписами ч. 4 ст. 122 КАСУ тримісячний строк не порушив.
Натомість, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просить суд визнати причини пропуску його строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
Разом з тим, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Тобто, суд звертає увагу позивача на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивача на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Так, як вже було зазначено судом, предметом даного спору є виплата позивачу до 05 травня за 2021 рік щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надає такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17.
Тобто, 30.09.2021 - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30.09.2021 та не отримання позивачем до 30.09.2021 виплати такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховувався б з 30.09.2021.
Натомість у разі не звернення учасником бойових дій із заявою до 30 вересня відповідного року щодо отримання виплати, шестимісячний строк звернення до суду обраховується з дня, до якого учасникам бойових дій мала б бути виплачена разова грошова допомога, тобто до 05 травня.
Суд звертає увагу позивача на те, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися до 05 травня, отримавши щорічну грошову допомогу за 2021 рік у розмірі, меншому від встановленого законодавством.
Така правова позиції узгоджується із позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14.01.2021 у справі № 640/24111/20.
Між тим, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк до 30 вересня 2021 року щодо доплати недоотриманої до 05 травня 2021 року разової грошової допомоги за 2021 рік.
Надана позивачем на усунення недоліків заява, з якою позивач звертався до відповідача щодо виплати йому недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік свідчить про те, що таке звернення відбулося лише 09.12.2021, тобто після 30.09.2021 - строку, в силу вимог ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до якого позивач мав право звернутися щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у повному обсязі.
Таким чином, в даному випадку, зважаючи на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою у строк, передбачений ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для отримання такої виплати, шестимісячний строк звернення до суду почав свій перебіг 05.05.2021 та сплинув 05.11.2021.
При цьому, варто зауважити, що позивачу була виплачена щорічна одноразова грошова допомога у розмірі 1491,00 грн., тобто про порушення своїх прав позивач дізнався, отримавши до 05 травня 2021 року разову грошову допомогу у меншому розмірі.
Натомість як вже було зазначено судом, позивач звернувся до суду лише 17.01.2022, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів неможливості позивача у строк, починаючи з 05.05.2021 до 30 вересня 2021 року звернутися до органів праці та соціального захисту населення щодо доплати йому разової грошової допомоги у повному розмірі, а також відсутні докази неможливості звернення до суду у шестимісячний строк, починаючи з 05.05.2021.
Посилання позивача у заяві на те, що він скористався правом досудового врегулювання спору та 09.12.2021 звернувся до відповідача щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у повному розмірі, що є наслідком, на думку позивача, застосування тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 4 ст. 122 КАС України, є помилковим, оскільки у вказаній категорії справ, право досудового врегулювання спору відсутнє, зважаючи на те, що стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у її взаємозв'язку з вимогами статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» покладає на учасників спірних правовідносин певні права та обов'язки та послідовний алгоритм дій кожної з сторін.
Крім того, посилання позивача у заяві на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року) у справі № 522/2738/17, постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17 та від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017), є помилковим, оскільки предмет розгляду таких справ відрізняється від предмету розгляду у даній справі.
Суддя також акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, суддя приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду позивача, є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;
Відтак, заважаючи на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 160, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду визнати неповажними.
2. Відмовити позивачу у поновленні пропущеного строку звернення до суду.
3. Позовну заяву повернути позивачу.
4. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка звернулася із позовною заявою. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін