ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2022 року м. Київ № 640/15268/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення від 10.04.2020 №0046244209
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10.04.2020 № 0046244209.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2022 замінено відповідача у справі з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем протиправно, за відсутності на те правових підстав, оскільки позивачем своєчасно перераховувались грошові кошти на оплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, однак на неправильний рахунок. Позивач вважає, що такі обставини не свідчать про порушення законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску й не призвело до втрат в державному бюджеті.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства. Крім того, зазначив, що сплата коштів до державного бюджету не свідчить про їх зарахування на спеціальних рахунок бюджетної класифікації за кодом 3719.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням ГУ ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.04.2020 № 0046244209 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 4387,84 грн. (20% з 01.01.2015), за період з 20.01.2017 по 13.06.2019 та нарахувати пеню у розмірі 9079,56 грн. (0,1% від суми недоїмки).
Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частин 2-4 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Частина восьма статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 11 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Так, частиною 10 вказаної статті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята).
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі по тексту - Інструкція).
Згідно з пунктами 1, 2 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
З матеріалів справи, а саме з інтегрованої картки платника податку вбачається, що в автоматичному режимі, як платнику, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, нарахований єдиний внесок:
за 4 квартал 2016 року у сумі 990,00 грн.;
за 1-4 квартали 2017 року в сумі 8448,00 грн.;
за 1-4 квартали 2018 року в сумі 9828,72 грн.;
за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.
При цьому, як зазначено позивачем, наявність недоїмки з єдиного внеску в інтегрованій картці за кодом платежу 71040000, виникла через помилкове зазначення позивачем в платіжному дорученні іншого бюджетного рахунку для сплати єдиного внеску.
Так, 24.05.2019 позивач звернулася до контролюючого органу із заявою про перерахування помилково сплачених коштів у сумі 19 276,72 грн. з причини помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску не на той рахунок (на рахунок № НОМЕР_1 замість рахунку № НОМЕР_2 ).
В матеріалах справи не міститься відповіді контролюючого органу на вказану заяву позивача.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач сплачувала єдиний внесок в 2016-2019 роках. Так, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень:
- № 01/05 від 05.01.2017 на суму 990,00 грн., призначення платежу: "*;101;2956404644; сплата ЕСВ 22,0% за четвертий квартал 2016 р";
- № 01/08 від 04.04.2017 на суму 2112,00 грн., призначення платежу: "*;101;2956404644; сплата ЕСВ 22,0% за перший квартал 2017 р";
- № 03/07 від 17.07.2017 на суму 2112,00 грн., призначення платежу: "*;101; НОМЕР_3 ; сплата ЕСВ 22,0% за другий квартал 2017 р";
- № 05/10 від 09.10.2017 на суму 2112,00 грн., призначення платежу: "*;101; НОМЕР_3 ; сплата ЕСВ 22,0% за третій квартал 2017 р";
- № 01/01 від 12.01.2018 на суму 2112,00 грн., призначення платежу: "*;101; НОМЕР_3 ; сплата ЕСВ 22,0% за четвертий квартал 2017 р";
- № 01/04 від 11.04.2018 на суму 2112,00 грн., призначення платежу: "*;101;2956404644; сплата ЕСВ 22,0% за перший квартал 2018 р";
- № 01/05 від 12.07.2018 на суму 2112,00 грн., призначення платежу: "*;101;2956404644; сплата ЕСВ 22,0% за другий квартал 2018 р";
- № 01/08 від 09.10.2018 на суму 2457,18 грн, призначення платежу: "*;101; НОМЕР_3 ; сплата ЕСВ 22,0% за третій квартал 2018 р";
- № 01/06 від 15.01.2019 на суму 2457,18 грн., призначення платежу: "*;101; НОМЕР_3 ; сплата ЕСВ 22,0% за четвертий квартал 2018 р";
- № 02/05 від 04.04.2019 на суму 700,36 грн., призначення платежу: "*;101;2956404644; сплата ЕСВ 22,0% за 2018 р";
- № 04/14 від 19.04.2019 на суму 2754,18 грн., призначення платежу: "*;101;2956404644; сплата ЕСВ 22,0% за перший квартал 2019 р";
При цьому, причиною застосування штрафних санкцій до позивача та прийняття спірного рішення стало помилкове перерахування позивачем у спірний період єдиного соціального внеску на розрахунковий рахунок Дарницької ДПІ у м. Києві № 37197201012651 (тобто розрахунковий рахунок для сплати ЄСВ чинний на 15.09.2019).
Суд звертає увагу, що помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми боргу не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначені нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строки, а відтак і для застосування на підставі пункту 11 статті 25 вказаного Закону штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з частиною 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (далі - Положення № 122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначействі України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Пунктом 2.1 Положення № 122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Тобто, зі змісту пунктів Положення № 122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.
Правовий аналіз наведених вище норм Бюджетного кодексу України та Положення № 122 дає підстави для висновку про те, що допущення платником помилок під час перерахування сум єдиного внеску на невірний бюджетний казначейський рахунок, має кваліфікуватися як дія, хоч й помилкова.
Варто відмітити, що єдиний внесок належить до загальнодержавних податків та надходить до державного бюджету України.
Окрім цього, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
Оскільки суми єдиного внеску сплачені позивачем на єдиний казначейський рахунок, то перерахування таких коштів із помилковим зазначенням рахунку єдиного соціального внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми внеску у визначений відповідною нормою Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті задекларованої суми єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених частинами 10 та 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 820/3561/16, від 25.03.2019 у справі № 823/567/17, від 11.04.2019 у справі № 822/3323/17.
Верховний Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.04.2020 № 0046244209.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 90, 241-243, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10.04.2020 № 0046244209.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур