ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 лютого 2022 року м. Київ № 640/30013/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. при секретарі судового засідання Ющенка Д.А. розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доМіністерства охорони здоров'я України
провизнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України №2153 від 04.10.2021 року,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Зуєва Д.С.
На підставі ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 лютого 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 № 2153.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовче засідання.
16 лютого 2022 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію наказ Міністерства охорони здоров'я України Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 № 2153.
Позивач просив заяву про забезпечення позову задовольнити та зупинити дію оскаржуваного наказу.
Необхідність вжиття такого заходу обґрунтовано наявністю ознак протиправності оскаржуваного наказу, оскільки, на його думку, такий наказ видано з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, як зазначає позивач, оскаржуваний наказ було видано в період відсутності запровадження на території України карантину.
Також позивач зазначав, що є державним службовцем та їх територіальних органів та займає відповідну посаду у Головному управління ПФУ у м. Києві, а тому оскаржуваний наказ безпосередньо впливає на його права та законні інтереси.
Поряд з цим, позивач зазначив, що станом на час звернення до суду з даним позовом та заявою про забезпечення позову його відсторонено від роботи, оскільки ним відповідне щеплення на підставі оскаржуваного наказу зроблено не було.
А тому, на думку, заявника є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Представник відповідача проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
У той же час, відповідно до ч. 5 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як вказано вище, заявник просить: зупинити дію наказу Міністерства охорони здоров'я України Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 № 2153
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу.
Вирішуючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що ухвалою суду від 25.11.2021 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, з підстав не доведення ним існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України
При цьому, подаючи повторно заяву про забезпечення позову, заявником в підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність зупинення оскаржуваного наказу не було надано інших додаткових доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, та які б спростовували висновки суду, що викладені в ухвалі суду від 25.11.2021 року. А наведені в заяві обґрунтування необхідності забезпечення позову самі по собі не доводять такі обставини.
Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб, який просить представник позивача, відсутні.
Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим підстави для задоволення його клопотання відсутні.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.02.2022 року