ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 лютого 2022 року м. Київ №826/16669/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Орлан-Транс-Груп”
доГоловного управління Державної фіскальної служби в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Орлан-Транс-Груп” (далі також - позивач, ТОВ “Орлан-Транс-Груп”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд:
- визнати протиправною Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідних даних щодо відшкодування ТОВ “Орлан-Транс-Груп” суми податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 344 832,00 грн., за січень 2015у в розмірі 129 097,00 гривень, за лютий 2015 року в розмірі 398 334, 00 грн.;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані, що передбачені Порядком Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ від 25.012017 року №26, які необхідні для відшкодування ТОВ “Орлан-транс-Груп” суми податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 344 832,00 грн., за січень 2015у в розмірі 129 097,00 гривень, за лютий 2015 року в розмірі 398 334, 00 грн., та які підлягають перерахуванню на рахунок платника податку у банку;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Орлан-Транс-Груп” (вул. Жмеринська, буд. 30 м. Київ, 03134, код ЄДРПОУ 30221264) пеню у розмірі 798 909,50 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2018 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Орлан-Транс-Груп” задоволено частково.
На виконання вищезазначеного рішення судом видано виконавчі листи від 24.10.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2019 заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-транс-Груп" про заміну сторони виконавчому листі - задоволено, замінено сторону у виконавчому листі №826/16669/16, виданому Окружним адміністративним судом м. Києва 04.10.2018 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Орлан-Транс-Груп” (вул. Жмеринська, буд. 30 м. Київ, 03134, код ЄДРПОУ 30221264) судового збору у розмірі 9091,00 грн ( дев'ять тисяч дев'яносто одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а саме боржника з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Через канцелярію суду 08.02.2022 позивачем подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в обґрунтування якого зазначено, зокрема, що позивач позбавлений будь-якого засобу на фактичне відновлення його порушених прав відповідачем, а тому відмова в задоволенні клопотання призведе не тільки до порушення гарантованих Конституцією прав позивача, а й вплине на соціальну стабільність, яка гарантується, в тому числі, судовою владою в Україні.
Розглянувши в порядку письмового провадження заявлене клопотання суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства, (також далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 КАС України" № 3 від 13.03.2017 вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчив виконавче провадження по виконанню виконавчого листа виданого 04.10.2018 №826/16669/16, та направив повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Суд зазначає, що у разі незгоди з діями державного виконавця, зокрема прийняття вищезазначеної постанови про закінчення виконавчого провадження, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із позовною заявою у порядку визначеному ст. 287 КАС України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та як наслідок відсутність підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 256, 382 України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №826/16669/16.
Ухвалу може бути оскаржено. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.Г. Вєкуа