ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 лютого 2022 року місто Київ №640/18923/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" Київської митниці Держмислужби визнання протиправним та скасування рішення від 19.02.2020 №UA100300/2020/000036/2,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби про корегування митної вартості товарів №UА 100300/2020/000036/2 від 19 лютого 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на митну територію України, визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларації. Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» не погоджується з рішенням Державної митної служби України Київської митниці від 19.02.2020 №UA100300/2020/000036/2 та вважає його незаконним, оскільки позивачем подано митному органу всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових миттної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року прийнято до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/18923/20.
Представник відповідача вважає адміністративний позов необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, про що надав через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва письмовий відзив на адміністративний позов, в якому посилається на те, що відповідачем під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача встановлено, що документи, зазначені в частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тому, відповідно до статті 58 МК з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення вартості товарів.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Текстиль-Контакт» (місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, ідентифікаційний код 32043747) зареєстроване як юридична особа 21.06.2002, номер запису 1 065 120 0000 001220 від 15.11.2004 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 19 січня 2018 року між Закритим акціонерним товариством "Nostra", компанією, зареєстрованою в Литовській Республіці (далі - продавець), та ТОВ "Текстиль-Контракт" (далі - покупець, позивач) був укладений Контракт №030/18 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає, а позивач купує тканину та готові текстильні вироби на умовах СІF - порт Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010) в асортименті та в кількості згідно з інвойсом на кожну партію товару, які додаються до контракту і являються невід'ємною частиною контракту після підписання інвойсів сторонами.
Відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 Контракту продавець і позивач погодили, що поставка товару здійснюється в асортименті та за цінами, погодженими сторонами в письмовому вигляді в інвойсах на кожну партію товару до контракту.
Ціна на товар приймається на умовах СІF - порт Одеса (Україна) згідно з Incoterms 2010 та включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в контейнер, митні процедури.
Оплата за товар, який постачається згідно з контрактом, здійснюється позивачем у доларах США, на умовах 100% передоплати після прибуття контейнера в порт м. Одеси, Україна, за кожну партію товару, що підлягає відвантаженню.
Усі доповнення та зміни до Контракту дійсні якщо здійснені в письмовому вигляді та завірені уповноваженими представниками обох сторін
23 жовтня між Продавцем та Покупцем був укладений Додаток №31 до Контракту (далі - «Додаток»), яким Подавець та Покупець доповнили умови Контракту новими умовами поставки вказаного в Додатку.
Відповідно до п.1.1, 2.2, 2.6, 4.1-4.2. Додатку Продавець продає Позивачу наступний товар (далі - «Товар») на умовах Додатку: відбілену тканину Мікрофібра, 100% ПЕ, 220 см, вагою 82 ±5% г/м 2, 96x60/ Ne 75Dxl50D - lxl, 100% поліестер, артикул MICR082; відбілену тканину Мікрофібра, EMBOSSED, 100% ПЕ, 220 cм, вагою 82 ±5% г/м 2, 96x60 / Ne 75Dxl50D - lxl, 100% поліестер, артикул MICR082; офарбовану тканину Мікрофібра, EMBOSSED, 100% ПЕ, 220 cм, вагою 82 ±5% г/м 2, 96x60 / Ne 75Dxl50D - lxl, 100% поліестер, артикул MICR082.
Кількість Товару - 129 000±5% погонних метрів.
Ціна за 1 погонний метр відбіленої тканини Мікрофібра - 0,49 доларів США на умовах DAT.
Ціна за 1 погонний метр відбіленої тканини Мікрофібра, EMBOSSED - 0,505 доларів США на умовах DAT м. Одеса.
Ціна за 1 погонний метр пофарбованої тканини Мікрофібра, EMBOSSED - 0,525 доларів США на умовах DAT м. Одеса.
Загальна сума відвантаження відповідно до Додатку складає 65 670,76 доларів США ± 5%.
Оплата до 20 лютого 2020 року.
Ціна Товару включає вартість товару, упаковки, маркування і транспортні витрати.
Товар постачається на умовах DAT м. Одеса.
Товар відвантажується з Китаю (компанія Nantong Richful Textile Co Ltd.) в середині грудня 2019 року.
30 грудня 2019 року Продавець виставив Позивачу до сплати відповідно до Додатку Рахунок- проформу №20191230 (надалі - «Рахунок-проформа»), відповідно до якого Позивач має сплатити вартість Товару в розмірі 65 670,76 доларів США.
13 лютого 2020 року позивач на підставі Рахунку-проформи перерахував Продавцю за Товар 15 670,76 доларів США відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №37 від 13 лютого 2020 року, виданого позивачем (надалі - «Платіжне доручення 37»).
17 лютого 2020 року позивач на підставі Рахунку-проформи перерахував Продавцю за Товар його вартості, а саме 50 000,00 доларів США відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №39 від 17 лютого 2020 року, виданого позивачем (надалі - «Платіжне доручення 39»).
19 лютого 2020 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ №UA 100300/2020/402970 (надалі - «Митна декларація 402970»).
Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 402970 загальна вартість Товару склала 65 670,76 доларів США, як це зазначено в Додатку та Рахунку-проформі, а його поставка відбувала на умовах DAT м. Одеса, Україна відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010), тобто Продавець оплатив витрати на перевезення товару та його розвантаження з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення(м. Одеса, Україна).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: Декларація митної вартості № UA100300/2020/402970 від 19 лютого 2020 року та фотокопії наступних документів: Контракту; Додатку; Рахунку-фактури; Платіжного доручення 37; Платіжного доручення 39; Коносаменту №ZІМUSNH 9096914 від 30 грудня 2019 року; Прайс-листа Продавця від 01 грудня 2019 року; Експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати № В-278 від 12 лютого 2019 року (надалі - «Експертний висновок»); Експортної митної декларації №223120190004354833 від 30 грудня 2019 року.
19 лютого 2020 року відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за митною декларацією 402970.
У запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів: 1) прайс-листа, що стосується задекларованого товару; 2) інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
19 лютого 2020 року позивач, ураховуючи відсутність у нього витребовуваних відповідачем документів, у тому числі у зв'язку з невзяттям позивачем на бухгалтерський облік спірного Товару через його перебування в зоні митного контролю відповідача, у відповідь на запит надав відповідачу Заяву №167 про надання всіх наявних документів згідно ст. 53 Митного кодексу України.
19 лютого 2020 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100300/2020/000036/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості Товару, задекларованого позивачем у Митній декларації 402970.
19 лютого 2020 року відповідач у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100300/2020/000036/2 виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100300/2020/000036/2, якою відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) Товару за Митною декларацією 402970.
24 лютого 2020 року позивач для випуску Товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК України та не погоджуючись із рішенням відповідача, подав відповідачу Митну декларацію ІМ40ДЕ №UА 100300/2020/403286 та відповідно до рішення фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів для Товару в 122 339,01 грн. (надалі - «Фінансова гарантія»).
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини восьмої статті 55 МК України встановлюють, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, шо декларуються.
08 травня 2020 року позивач, керуючись положеннями частини сьомої та восьмої статті 55 Митного кодексу України та не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 100300/2020/000036/2, надав відповідачу листа №0805/20-01 про скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100300/2020/000036/2, винесення письмового рішення щодо визначення заявленої підприємством митної вартості та повернення фінансової гарантії.
Зокрема, для підтвердження заявленої митної вартості Товару на суму 65 670,76 доларів США, що була скоригована відповідно до рішення відповідача, надав відповідачу документи та інформацію:
1) щодо прайс-листа, що стосується задекларованого товару, та прейскурантів (прайса виробника товару - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день подання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) Продавця щодо спірного товару, крім тих, що раніше надавалися позивачем відповідачу. Окрему увагу відповідача позивач звернув на приписи частини третьої статті 53 МК України, які покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача;
2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість Товару і містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, позивач повідомив відповідача, що на час митного оформлення Товару він вже надавав останньому для ознайомлення на 2 аркушах (копії банківських платіжних документів, що підтверджують вартість спірного Товару, а саме: Платіжне доручення 37 на суму 15 670,76 доларів США, з яких позивач перерахував 15 670,76 доларів в рахунок оплати за спірний Товар; Платіжного доручення 39 на суму 50 000,00 доларів США, з яких перерахував 50 000 доларів США в рахунок оплати за спірний Товар ;
3) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 4 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного Товару: Видаткової накладної №6150 від 02 квітня 2020 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух Україна»; Податкової накладної №1985 від 26 квітня 2020 року, складеної позивачем; Видаткової накладної №6358 від 07 квітня 2020 року, складеної позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух Україна»; Податкової накладної №128 від 02 квітня 2020 року, складеної позивачем;
4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач повідомив відповідачу, що під час митного оформлення Товару він вже надавав останньому для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію Експертного висновку;
5) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопію Експортної митної декларації №223120190004354833 від 30 грудня 2019 року та її перекладу з китайської мови на українську.
27 травня 2020 року за результатами розгляду листа №0805/20-01 про скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100300/2020/000036/2, винесення письмового рішення щодо визначення заявленої підприємством митної вартості та повернення фінансової гарантії, відповідач надав позивачу Листа №7.8-1/15 з відмовою.
Не погоджуючись із рішенням № UA 100300/2020/000036/2 від 19.02.2020 про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) не має жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За приписами частин п'ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
1) умовами поставки за митною декларацією є DAT, в наданих для оформлення документах, а саме прайс-лист, термін дії якого вказаний грудень - березень 2020 б/н зазначено умови поставки товару EXW, в рахунку від 30.12.2019 № 20191230 взагалі не вказано умов поставки, які передбачено контрактом від 19.01.2020 № 030/18, а саме-CIF, також п.1.1. Контракту від 19.01.2020 зазначено, що продавець продає, а покупець купує Тканину та текстильні вироби на умовах CIF-порт Одеса (Україна) згідно Інкотермс 2010 в асортименті згідно Інвойсу по кожній партії товару, який додається до Контракту та являється невід'ємною частиною контракту після підписання Інвойсу сторонами. Інші умови поставки Контрактом від 19.01.2018 № 030/18 не передбачено;
2) відсутній договір на страхування товару, згідно якого андерайтером визначено страхові обов'язки, страховий ризик та умови страхування даної поставки, що переміщується згідно коносаменту від 30.12.2019 ZIMUSNH9096914;
3) відповідно до інформації, зазначеної в гр.31 ЕМД виробником товару є NANTONG RICHFUL TEXTILE CO.LTD, країна виробництва - Китай, тому невірно зазначено в графі 44 вищезазначеної ЕМД код документу 4104-зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, так як продавцем товару являється UAB "Nostra".
Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Додаткові документи декларантом не надані, 19.02.2020 надіслано лист №167 щодо завершення митного оформлення без врахування термінів, визначених статтею 53 МКУ.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.
Визначаючись щодо обґрунтованості доводів митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару, заявленого у митній декларації, суд зважає на наступне.
Так, судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 19.02.2020 №UA 100300/2020/000036/2 встановлено, що в ньому відповідач не конкретизував жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені зі сторони позивача, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.
Відносно доводів відповідача, що поставка спірного Товару повинна була здійснюватися на підставі прайс-листа, а не Додатку №31 від 23 жовтня 2019 року, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Контракту продавець продає, а позивач купує тканину та готові текстильні вироби на умовах СІF - порт Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010) в асортименті та в кількості згідно з інвойсом на кожну партію товару, які додаються до Контракту і являються невід'ємною частиною Контракту після підписання інвойсів сторонами.
Продавець і позивач погодили, що поставка товару здійснюється в асортименті та за цінами, погодженими сторонами в письмовому вигляді в інвойсах на кожну партію товару до Контракту.
У той же час, відповідно до пунктів 9.2-9.3 Контракту всі доповнення та зміни до Контракту чинні, якщо здійснені в письмовому вигляді та завірені уповноваженими представниками обох сторін. Усі додатки, які погоджені сторонами та підписані окремо, є невід'ємною частиною Контракту. Таким чином, Продавець та позивач, переслідуючи мету доповнити Контракт, уклали Додаток №31 від 23 жовтня 2019 року, у якому, зокрема у п. 4.1, визначили умови поставки Товару - DAT (м. Одеса, Україна) та яким жодним чином не порушили умов та порядку здійснення поставки Товару відповідно до Контракту.
Суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки DAT, ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов'язань щодо страхування спірного товару, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: Декларацією митної вартості № UA100300/2020/402970 від 19 лютого 2020 року та фотокопіями наступних документів: Контракту; Додатку №31 від 23 жовтня 2019 року; Рахунку-фактури; Платіжного доручення 37; Платіжного доручення 39; Коносаменту №ZІМUSNH 9096914 від 30 грудня 2019 року; Прайс-листа Продавця від 01 грудня 2019 року; Експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати № В-278 від 12 лютого 2019 року (надалі - «Експертний висновок»); Експортної митної декларації №223120190004354833 від 30 грудня 2019 року та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Суд зазначає, що витребування відповідачем у його запитах щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості спірного товару позивача бухгалтерської документації було передчасним, адже станом на день направлення запитів відповідача спірний товар знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби та не був випущений у вільний обіг на митну територію України, що зумовлювало об'єктивну відсутність витребуваних документів у позивача.
Відтак, вказані в рішенні відповідачем мотиви його прийняття не відповідають дійсності.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000036/2 від 19 лютого 2020 року.
Таким чином, позивачем надано до митного органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем вимог Митного кодексу України при визначенні митної вартості товару.
За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.
Обов'язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Відповідач скоригував митну вартість спірного товару № 2 за Митною декларацією 402970 з 19 188,77 доларів США до рівня 23 873,73 доларів США. Таким чином, скоригована митна вартість спірного товару №2 склало 3,52 долари США за 1 кг (23 873,73 долари США / 6 784,05 кг).
Водночас, відповідач у оспорюваному рішенні зазначив, що за основу для коригування митної вартості спірного товару №2 за резервним методом ним взято визнану митну вартість товару, оформленого за Митною декларацією № UA100020/2019/4193561 від 23 грудня 2019 року (надалі - «Митна декларація 4193561 згідно з якою митна вартість раніше ввезеного на митну територію України товару склала 3,51 доларів США за 1 кг, що не узгоджується з вищенаведеним розрахунком відповідача про рівень митної вартості товару в 3,52 долари США за 1 кг.
При цьому, відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, (надалі - «Правила»), у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59,60 та 64 Кодексу із обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Варто зазначити, що відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення лише зазначив номер та дату митної декларації, використаної ним як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартомті спірного Товару.
При цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить, на переконання суду, про протиправний характер оскаржуваного рішення
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.
Відтак, враховуючи, що позивачем надано до митного органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.
До того ж, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ «Текстиль-Контакт» такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України.
Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
За наведених обставин суд дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, - що підтверджено ним документально.
Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.
До того ж, Київською міською митницею Держмитслужби не доведено та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ «Текстиль-Контакт» саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини 3 статті 57 Митного кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам суб'єктом владних повноважень не надано суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.
При цьому, оскільки позов містив вимогу щодо повернення коштів, яка фактично є похідною від вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості, яка і була оплачена судовим збором, тому поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА 100300/2020/000036/2 від 19 лютого 2020 року.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (вул. Сортувальна, 2, м. Київ, 02081, ЄДРПОУ: 32043747) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А, ЄДРПОУ 39422888).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.