ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 лютого 2022 року м. Київ № 640/20583/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код - 39816845) (надалі - відповідач або ДСУ з безпеки на транспорті), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (яке є відокремленим підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205099 від 23 червня 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 (суддя Патратій О.В.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Згідно з розпорядженням № 574 від 30.03.2021 щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ вказану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2021 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу № 640/20583/20 до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Позивач в якості підстав позову зазначає, що відповідач прийняв постанову про накладення штрафу з порушенням процедури зважування транспортного засобу та з істотними процедурними порушеннями, що полягали зокрема у неналежному повідомленні позивача про розгляд справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки на що вказує свідоцтво про повірку. Відповідач переконаний, що у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, якщо б він з'явився на розгляд акту. На думку представника Державної служби України з безпеки на транспорті, оскаржувана постанова прийнята правомірно та є такою, що відповідає вимогам законодавства України.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що, по-перше, надана відповідачем копія свідоцтва не є належним та допустим доказом та, по-друге, відповідачем не спростовано доводи адміністративного позову про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті не повідомила у визначений законодавством спосіб про час розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , є власником спеціалізованого вантажного автомобіля MAN 19.414 FLT, реєстраційний номер НОМЕР_4 та відповідно бортового причіпа ACKERMANN I-EAF 18, реєстраційний номер НОМЕР_5 .
19.05.2020 позивач з використанням вказаного автомобіля, згідно товарно- транспортної накладної № ЦБК00006048 від 19.05.2020, здійснював перевезення вантажу (поребрик 100x20x6 чорний, L100w6 h20, № 136/3, ГП, масою - 0,568 т.; старе місто 6 Сірий, h6, № 27, ГП, масою - 7,9947 т.; старе місто 6 Коричневий, h6, № 27, ГП, масою - 7,9947 т.; старе місто 6 Жовтий, h6, № 27, ГП, масою - 7,9947 т.) загальною вагою 24,5521 т.
Посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль за наслідком чого видано довідку № 043216 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № 024224 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а також оформлено акт № 216964 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатом габаритно-вагового контролю, який здійснювався ваговимірювальним комплексом КП «Центр організації дорожнього руху», виявлено порушення ОСОБА_1 встановлених законодавством вагових параметрів, а саме при нормативно допустимій масі автомобіля - 40 тонн, повна маса останнього склала - 43,52 тонни, в тому числі навантаження на здвоєнні вісі спеціалізованого вантажного автомобіля MAN 19.414 FLT, реєстраційний номер НОМЕР_4 - 20,96 тонни, при допустимому у 16 тонн, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в частині перевезення вантажів з перевезенням вагових обмежень без відповідного дозволу.
Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову від 23.06.2020 № 205099 про порушення ОСОБА_1 встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, що встановлено актом № 216964, за що на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовано штраф у розмірі 34 000 грн.
Лише 20.07.2020 позивачем отримано рекомендований лист Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з штрих-кодом 0308300459344, яким ОСОБА_1 було проінформовано, що розгляд справи про порушення ним законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту № 216964 відбудеться 23.06.2020 з 09:30 до 17:00 год. в приміщенні Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за адресою: м. Київ, пр-т. Науки 57 (2й поверх, каб. 10).
Вважаючи, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Згідно частини 14 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписом пункту 3 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (пункт 15 Порядку № 1567).
Статтею 48 Закону № 2344-III встановлені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 6 зазначеного Закону, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 387/2011 (далі - Положення), Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.
Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління (пункт 7 Положення).
За приписами підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення Укртрансінспекція, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища автомобільним, залізничним транспортом; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення (підпункт 5 пункту 6 Положення).
Тобто, як вбачається з викладених норм, відповідач наділений повноваженнями щодо накладення стягнення за порушення вимог законодавства, зокрема, на автомобільному транспорті.
У відповідності до ч. ч. 1 та 4 ст. 48 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 49 Закону № 2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ).
Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (надалі - Правила № 30 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (п. 3 Правил № 30).
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - Правила № 1306 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил № 1306, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
При цьому, суд зазначає, що п. 5 Правил № 30, який передбачає, що рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в п. п. 9 - 13 цих Правил), здійснюється без дозволу, не надає права на рух автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням виключно осьових навантажень без відповідного дозволу.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою КМУ за № 879 від 27.06.2007 (надалі - Порядок № 879).
Положеннями пп.4 п.2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У відповідності до п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Пунктом 15 вказаного Порядку передбачено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, підприємства Укравтодору, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Згідно з п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. У відповідності до абзацу першого пункту 8 означеного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами державного контролю під час планових, позапланових та рейдових перевірок на підставі направлення на перевірку.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
З аналізу норм, зазначених в розділі «Рейдова перевірка» Порядку № 1567, вбачається, що рейдова перевірка проводиться на підставі затвердженого тижневого графіку на підставі направлення. При цьому даний розділ не містить у собі обов'язок контролюючого органу направляти на адресу суб'єкта господарювання графік проведення рейдових перевірок та направлення.
В межах спірних правовідносин повноваження на проведення перевірки посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки оформлено направленням на рейдову перевірку від 14.05.2020 та щотижневим графіком, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 18.05.2020 по 24.05.2020 відряджено для перевірки на окремо визначених ділянках дороги , маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київської області.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу посадова особа робить запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункт 22 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 24 Порядку № 1567 акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку № 1567).
Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 29 Порядку № 1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абзац 2 пункту 29 Порядку № 1567).
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів визначено також Порядком
Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль за наслідком якого акт № 216964 від 19.05.2020 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Так, інспектором Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки встановлено, що навантаження на здвоєну задню вісь склало 20,96 тонн при нормативно допустимій вазі у 16 тонн. Таким чином, перевищення склало 31%.
Разом з тим, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.
При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Суд звертає увагу на той факт, що до матеріалів справи долучено копію сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про застосування щодо останнього адміністративно-господарських санкцій на 23.06.2020.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання позивачем вказаного повідомлення.
Водночас, відповідачем надано викопіювання з веб-сайту АТ «Укрпошта» з трекінгом відправлення № 0308300459344, з якого встановлено, що повідомлення було відправлено 17.06.2020, однак станом на 20.06.2020 (перед прийняттям постанови 23.06.2020) відправлення не було вручено з відміткою «відправлення не вручене під час доставки». Відповідач можливістю призначення нової дати та часу розгляду справи не скористався, інших дій, спрямованих на належне повідомлення позивача про розгляд справи не вчиняв.
Поштове відправлення з повідомленням № 0308300459344 отримано наручно позивачем лише 20.07.2020 - після прийняття оскаржуваної постанови, що відповідачем не заперечується.
Суд вказує, що саме лише надсилання повідомлення про розгляд справи не свідчить про сповіщення відповідної особи про розгляд справи. Єдиним належним доказом сповіщення особи про розгляд справи може бути лише рекомендоване повідомлення про вручення, або особисте отримання особою такого повідомлення.
Отже, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку № 1567 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.
Суд приймає доводи позивача у цій частині та вважає, що таке неповідомлення є підставою для скасування спірної постанови у зв'язку з порушення порядку її розгляду та порушенням прав позивача на свій захист.
Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18 (адміністративне провадження № К/9901/18215/19).
Рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що постанова Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205099 від 23 червня 2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Стосовно доводів позивача про відсутність сертифікації вимірювального пристрою та нездійснення тимчасової затримки суд відмічає таке.
Відповідно до п.п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
До довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.05.2020 № 043216 надано роздруківку відомостей про вимірювання ваги транспортного засобу, в якій зазначено: «Місце встановлення: Корчувате; Компанія: КП «Центр організації дорожнього руху»; Дата: 19.05.2020, час: 10:26; Транзакція № : 00555».
Судом враховується, що на запит представника позивача Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху» надано відповідь листом від 13.07.2020 № 053/04-25/3502, якою повідомлено, що на балансі підприємства відсутній комплекс габаритно вагового контролю за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 11.
Відповідачем надано копію свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 40М54505219 від 02.07.2019 щодо приладу «Ваги автомобільні електронно тензометричні» тип: СВ-80000А/18, заводський номер 142, виробник: ООО «Метровес».
Однак, суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів здійснення зважування транспортного засобу позивача цим або ж іншим приладом, що вказує на неналежність вказаного свідоцтва як доказу у цій адміністративній справі, що в свою чергу за відсутності відомостей про прилад, що використовувався в пункті габаритно-вагового контролю «м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 11», свідчить про необґрунтованість результатів габаритно-вагового контролю та безпідставність притягнення позивача до відповідальності.
Відносно посилання позивача на те, що після встановлення перевищення параметрів співробітниками управління не затримувався транспортний засіб та продовжив рух, суд зазначає, що відповідно до п. 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку ст. 2652 КУпАП наділені виключно органи Національної поліції України.
З наведеного вбачається, що посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку ст. 265 КУпАП, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обґрунтованості та дотримання порядку прийняття оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а відтак така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 32657205-1 від 25.08.2020.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 205099 від 23.06.2020.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код - 39816845) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко