ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 лютого 2022 року м. Київ № 640/1847/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФонду гарантування вкладів фізичних осіб
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2021 ВП №67319447.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем порушено п.п. 4 та 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (рішення Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш) та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2016 №1213), а виконавчий документ підлягав поверненню. При цьому, у позовній заяві представником позивача наголошено, що оскаржувану постанову останнім отримано лише 04.01.2022.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі, встановлено відповідачу строк для надання до суду відзиву, а також витребувано від відповідача копії матеріалів виконавчого провадження №67319447.
У призначене на 14.02.2022 судове засідання з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
З огляду на викладене, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли копії матеріалів спірного виконавчого провадження.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкованом О.Б. за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №65477184, виданої 19.05.2021 Шевченківським РВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2021 (№67319447). В якості боржника у даному виконавчому провадженні визначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчук В.В. (код ЄДРПОУ 38619024, адреса: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 35).
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Приписами ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
При цьому, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Так, за твердженням представника позивача, оскільки Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (рішення Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш) та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2016 №1213), виконавчий документ у межах виконавчого провадження №67319447 підлягав поверненню.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у силу п.п. 4 та 11 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника та/або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Натомість, у межах спірного виконавчого провадження боржником виступає не банк, а уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчук В.В., тобто посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відтак, у межах заявленого спору суд не вбачає підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.п. 4 та 11 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на відсутність законодавчо мотивованих підстав для цього.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 268-269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок