ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 лютого 2022 року м. Київ № 640/647/21
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне підприємство «АГРОФІРМА-ДОДОЛА» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код: 00015622), треті особи - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), приватне підприємство «АГРОФІРМА-ДОДОЛА» (код ЄДРПОУ 35907907, Херсонська обл, Бериславвський р-н, с. Новорайськ, вул. Бериславська, 9 ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28 грудня 2020 року №4522/5 про задоволення скарги ОСОБА_2 від 15.12.2020 та скасування реєстраційної дії від 11.12.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА-ДОДОЛА».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуваний наказ протиправним, оскільки позивач для проведення реєстраційної дії надав всі необхідні документи, а нотаріус у відповідності до процедури здійснив реєстраційну дію, тому наказ про задоволення скарги ОСОБА_5 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 14 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не подав.
Треті особи пояснень відносно предмету спору до суду також не надали.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
0 грудня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрований в реєстрі за №113693.
Відповідно до умов зазначеного договору дарування, ОСОБА_4 безоплатно передав у власність ОСОБА_3 майнові права власника (засновника) на Приватне підприємство «АГРОФІРМА-ДОДОЛА», ідентифікаційний код юридичної особи 35907907, місцезнаходження: Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський район, будинок 9, що відповідають 50% (п'ятдесяти відсоткам) внеску (вкладу) до статутного капіталу підприємства, що у грошовому виразі становить у розмірі 100,00грн.
0 грудня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було проведено реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну юсобу» щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА-ДОДОЛА». Вказаною реєстраційною дією було змінено співвласників ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА».
28 грудня 2020 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ №4522/5 про задоволення скарги, яким скаргу ОСОБА_2 від 15.12.2020р. було задоволено повністю. Зокрема, вказаним наказом вирішено скасувати реєстраційну дію від 11.12.2020р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1004811070023000657 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. щодо Приватного підприємства «АГРОФІРМА-ДОДОЛА».
Незгода позивача із прийнятим наказом зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-ІV (далі - Закон №755-ІV), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 «Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері- державної реєстрації». У відповідності до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку № 1128 цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарг утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скаргу сфері державної реєстрації, положення про які та їх склад затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.
Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 12.01.2016 № 37/5 визначено порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а також права та обов'язки її членів.
Відповідно до пункту 2 Положення про Комісію вона є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, забезпечує розгляд скарги у сфері державної реєстрації.
Згідно пункту 1 Розділу III Положення про Комісію формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.
Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії (пункт 8 Розділу III Положення про Комісію).
Пунктом 10 Положення про Комісію визначено, що висновок комісії, оформлений відповідно до пункту 8 розділу III цього Положення, разом з проектом відповідного наказу Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України, його першому заступнику або заступнику Міністра з питань державної реєстрації.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
Частиною другою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги:
на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);
на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги:
на рішення (крім рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державного реєстратора;
на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації.
Згідно частини другої статті 34 Закону №755 рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Частиною шостою ст. 34 Закону визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову в задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;
б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації;
в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;
д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає про законність реєстраційної дії щодо передачі частки ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА» до ОСОБА_3 , оскільки була вчинена на підставі належно поданих документів.
Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, в тому числі висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від28.12.2020 року №4522/5, не погоджується із такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Так, оскаржуваною реєстраційною дією було змінено співвласника ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА».
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю) проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, відразу після вчинення посвідчувального напису на документі або підписання документа, що ним видається, крім випадків нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов'язується з настанням певної обставини, та інших випадків, передбачених цією статтею.
Водночас, згідно з ч.4 ст. 17 вказаного Закону визначено документи, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про особу. Зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру: документ про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, документ про сплату адміністративного збору: установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.
Суд звертає увагу, що на відміну від процедури, встановленої у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у випадку державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни складу засновників (учасників) (крім товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю) на підставі нотаріально посвідченого договору, відповідна реєстраційна дія проводиться нотаріусом, яким посвідчено такий правочин, але на підставі документів, перелік яких встановлений частиною четвертою статті 17 Закону та за умови подання таких документів заявником, передбаченим пунктом 8 частини першої статті 1 Закону.
Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону визначено, що для де реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у зв'язку зі зміною засновників (учасників) юридичної особи (крім товариств з обмеженою додатковою відповідальністю) заявником є уповноважений представник юридичної особи.
При цьому, як встановлено відповідачем під час розгляду скарги, відповідно до відомостей ЄДР, для проведення оскаржуваної реєстраційної дії, документи було подано позивачем, як співвласником Приватного підприємства, хоча для проведення оскаржуваної реєстраційної дії документи повинні були подаватися керівником Приватного підприємства - ОСОБА_2 .
Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи, приватним нотаріусом Горай О.С. провів оскаржувану реєстраційну дію щодо зміни співвласників ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА» лише на підставі договору дарування, без надання йому документів, передбачених ч. 4 ст. 17 Закону.
Пунктом 1 частини 1 статті 28 Закону встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є подання документів особою, яка не має на це повноважень.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується із висновками відповідача про те, що приватний нотаріус Горай О.С. повинен був зупинити розгляд поданих документів з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 27, а також відмовити у державній реєстрації на підставі п.1 ч.1 ст. 28 Закону.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на проведені державним реєстратором реєстраційні дії.
Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 34 Закону, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії.
Оскільки оскаржувана реєстраційна дія була проведена державним реєстратором за наявності підстав для зупинення розгляду поданих документів та відмови у державній реєстрації, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувана реєстраційна дія підлягає скасуванню.
В зв'язку із встановленням наявністю в діях державного реєстратора порушень вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» при вчиненні вказаної вище реєстраційної дії, суд приходить до висновку про правомірність винесення наказу № №4522/5 від 28.12.2020 року.
В зв'язку із наведеним, підстав для скасування оскаржуваного наказу суд не вбачає.
До матеріалів справи представником третіх осіб - ОСОБА_2 та ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА» було подано клопотання про закриття провадження у справі, в зв'язку із тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Представник третіх осіб вказує на те, що вказаний спір не є публічно-правовим, а існує спір про право, відтак справа має розглядатись за правилами ГПК України.
Дослідивши зміст вказаного клопотання, суд вважає його необґрунтованим, таким, що містить помилкове трактуванням норм права, а відтак не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене за своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона падає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - не суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно ч. 1 ч. 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Суд зауважує, що у даному випадку позивач оскаржує рішення відповідача, яке було прийнято на виконання ним публічно-владних управлінських функцій, а саме за результатами розгляду скарги на дії державного реєстратора.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд дійшов висновку, що даний спір не стосується приватно-правових відносин, оскільки за своєю суттю полягає у перевірці додержання процедури розгляду скарги на рішення державного реєстратора та прийняття органом державної влади відповідного рішення, яке впливає на права та інтереси позивача, тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З вказаних підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про закриття провадження у справі, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.
У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги
Суддя Н.Г. Вєкуа