ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 лютого 2022 року м. Київ № 640/2292/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Донця В.А., Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації (без створення юридичної особи) «Центр захисту прав споживачів України» до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство розвитку громад та територій України, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання протиправною та нечинною постанови,
установив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Громадська організація (без створення юридичної особи) «Центр захисту прав споживачів України» (далі - позивач, ГО «Центр захисту прав споживачів України») з позовною заявою до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, Кабмін), в якій просить визнати протиправною та нечинною постанову від 23.12.2020 №1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду».
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оскаржуваної постанови актам вищої юридичної сили, а також порушенням вимог регламенту.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, а також зобов'язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в даній адміністративній справі, у виданні, в якому цей нормативно-правовий акт був офіційно оприлюднений.
У відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 42-55) представник відповідача стверджує про законність та обґрунтованість спірної постанови, про дотримання процедури її прийняття, а також про відсутність порушеного права позивача, у зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
З матеріалів справи видно, що на виконання вимог ухвали, відповідачем опубліковано у виданні «Офіційний вісник України» (т. 1 а.с. 153-156) повідомлення про відкриття провадження у даній справі, а також дані про дату, час і місце її розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство розвитку громад та територій України, Державну інспекцію архітектури та містобудування України.
Представник позивача звернувся до суду з заявою (т. 1 а.с. 165) про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи документами.
Пояснення представника Міністерства розвитку громад та територій України (т. 2 а.с. 1-6, 11-21, 78-85, 87-92) зводяться до правомірності прийняття оскаржуваної постанови та відповідності її актам вищої юридичної сили, з огляду на що представник просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник Державної інспекції архітектури та містобудування України у поясненнях (т. 2 а.с. 41-51, 62-72) зазначає, що, зокрема, приймаючи оскаржуваний акт, відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та порядку, визначених чинним законодавством, а тому просить у позові відмовити повністю.
09.02.2022 представники відповідача та Державної інспекції архітектури та містобудування України звернулись до суду з заявою про здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи викладене, 09.02.2022 в судовому засіданні суд вирішив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23.12.2020 відповідачем прийнято постанову №1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» (далі - Постанова №1340), якою утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (пункт 1). Затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, що додається (пункт 2). Ліквідовано: Державну інспекцію містобудування; Державну сервісну службу містобудування (пункт 3). Установлено, що забезпечення діяльності Державної інспекції архітектури та містобудування та заходи, пов'язані з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції, у 2021 році здійснюються в межах видатків, передбачених Державній інспекції містобудування та Державній сервісній службі містобудування (пункт 4). Утворено комісію з ліквідації Державної інспекції містобудування (пункт 5). Утворено комісію з ліквідації Державної сервісної служби містобудування (пункт 6). Визначено Державну інспекцію архітектури та містобудування суб'єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються (пункт 7). Внесено до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються (пункт 9). Визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається (пункт 10).
Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ.
Так, частиною 2 статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт, мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Таким чином, можливість обмеження права ініціювати судовий розгляд передбачена чинним законодавством та має легітимну мету.
Однією з цілей обмеження права доступу позивача до суду є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів відповідних актів.
Враховуючи наведене у сукупності, право оскаржити Постанову №1340, мають особи, щодо яких її застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відтак, належить з'ясувати, чи наділений позивач правом на оскарження до суду вказаного нормативно-правового акту відповідно до норм статті 264 КАС України.
Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про застосування чи бодай можливе застосування Постанови №1340 у правовідносинах, в яких бере участь позивач.
Водночас, згідно з нормами частин 1-2 статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина 5 статті 1 вказаного Закону).
Частиною 4 статті 9 Закону України «Про громадські об'єднання» передбачено, що у разі утворення громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, рішення, передбачені пунктами 5 та 6 частини другої цієї статті, приймаються, якщо наявність статуту та/або утворення (обрання) органів управління передбачено рішенням про утворення такого об'єднання.
З протоколу установчих зборів засновників позивача від 10.03.2020 (т. 2 а.с. 33-34) вбачається, що засновники вирішили створити ГО «Центр захисту прав споживачів України» без статусу юридичної особи, мета якої - сприяння органам державної влади у здійсненні та реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів, запровадження громадського контролю діяльності владних органів.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що сама лише наявність у позивача мети діяльності у вигляді, зокрема, запровадження громадського контролю діяльності владних органів, ще не дозволяє стверджувати про наявність у позивача права на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
При цьому, позивачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що Постанова №1340 застосована до ГО «Центр захисту прав споживачів України» чи що вони є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Крім того, не зазначено аргументів та не надано відповідних доказів, що звернення до суду з даним позовом обумовлено захистом саме тих осіб, які є учасниками правовідносин, у яких буде застосована Постанова №1340 та що вони є членами ГО «Центр захисту прав споживачів України», які звернулись за відповідним захистом до позивача.
Така правова позиція узгоджується з висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №1.380.2019.000578 (адміністративне провадження №К/9901/18906/19), від 08.12.2021 у справі №826/1598/15 (адміністративне провадження №К/9901/49070/18, №/9901/51650/18).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проаналізувавши вказані обставини в контексті наданих сторонами доказів та пояснень, слід дійти висновку, що позивач звернувся за захистом інтересів невизначеного кола осіб без відповідних правових підстав, що не тільки не відповідає чинному законодавству України, а і прямо йому суперечить.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною та нечинною Постанови №1340 задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 72-77, 241-246, 255, 264 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Громадської організації (без створення юридичної особи) «Центр захисту прав споживачів України» до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство розвитку громад та територій України, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання протиправною та нечинною постанови, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - Громадська організація (без створення юридичної особи) «Центр захисту прав споживачів України» (вул. Бородинівська, 64/2, м. Харків, 61143; реєстраційний номер запису в Єдиному реєстрі громадських об'єднань: 1507926).
Відповідач - Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: відсутній).
Третя особа - Міністерство розвитку громад та територій України (вул. Велика Житомирська, 9, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 37471928).
Третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування України (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 44245840).
Головуючий суддя О.М. Чудак
Суддя В.А. Донець
Суддя Т.І. Шейко